Майже без масок, але в рукавичках

Як переживають карантин поляки?

Наша землячка, відомий в області журналіст Наталка Фінклер мешкає у польському місті Хелм вже сім років. Нині вона працює у вищому навчальному закладі  «Вища державна професійна школа», в якому навчається понад дві тисячі студентів. Хелм — відносно невелике місто, з населенням близько 65 тисяч, належить до Люблінського воєводства. Епідемія коронавірусу почала ширитися в наших сусідів раніше, ніж в Україні, і карантинні заходи теж були запроваджені раніше. Як живеться полякам в умовах непередбачуваного карантину, чим довелось пожертвувати громадянам і як про населення піклується держава? Про це Наталя розповіла в телефонному інтерв’ю нашому кореспонденту.

За її словами, на момент розмови (ми спілкувалися в неділю, 29 березня — Ю.Р.) в місті було 16 хворих з діагностованим коронавірусом.  На жаль, вже була одна жертва підступної хвороби — 68-річний священник помер, перебуваючи у відділенні пульмонології. Коли йому розпочинали лікувати запалення легенів, ще не було підтвердженого діагнозу, його з’ясували згодом, тож відділення з іншими хворими та персоналом закрили на карантин.

– Взагалі карантин у країні був оголошений 11 березня, попередньо він триватиме до 11 квітня,  але школярам та студентам заборонили ходити в навчальні заклади на тиждень раніше. Це ніби були такі передчасні незаплановані канікули, яким діти та молодь спочатку зраділи. Але раділи вони недовго — навчання проводиться в онлайн-режимі, дітям визначають строки для виконання завдань, вони звітують перед викладачами, – розповідає Наталя. — Син навчається в ліцеї (це заключний ступінь середньої освіти),  там існує 6-бальна система оцінювання. Є негласна настанова для викладачів не ставити учням низьких балів, а більше їх заохочувати та хвалити, щоб була мотивація.

Студентів, які мешкали в гуртожитку, всіх відправили по домівках. Серед них  було чимало українців, вони повернулись до України (як і більша частина наших заробітчан з Хелма). Вивільнені площі, зокрема  приміщення одного з училищ готують під мобільний шпиталь на 200 ліжок,  якщо буде така потреба.

Усі пацієнти, які мають медичну страховку (а таких абсолютна більшість серед громадян Польщі), отримують безкоштовне стаціонарне лікування. Стосується це й інфекційних діагнозів, тому хворі на коронавірус ніяких ліків собі не купляють.

А загалом у місті зачинені всі установи, більшість підприємств, магазинів. Спортивні та дитячі майданчики огороджені спеціальними заборонними стрічками. Чимало закладів громадського харчування перепрофілювались на доставку їжі додому. Попитом користується доставка піци. Перукарям, працівникам індустрії краси важче — вони без роботи. Проте у деяких установах підлеглим за змушене безробіття виплачують компенсацію.

Людям дозволяється виходити на вулицю — подихати повітрям, погуляти з собакою, відвідати магазин чи аптеку — але в межах проживання,  коло дому. Поліція може це контролювати. Міський транспорт ще їздить (автобуси), але в салоні по 1-2 людей…

Цікаво, що  поляки нечасто ходять в масках. Більшість — у рукавичках. Перед входом в кожен магазин стоїть пристрій для дезінфікування рук — людина зобов’язана обробити до входу та після виходу, усі цього дотримуються. Подібні пристрої стоять і на вході біля костелу — служби тут не припинені, але в храмі може бути не більше п’яти людей. Масок та рукавичок  в аптеках немає так  само, як і в українських фармаціях.

Ажіотажу на закупівлю продуктів чи зростання цін в Хелмі немає. В магазинах є весь асортимент товарів. Касирів та продавців  відгородили від покупців пластиковими щитами.

– Звісно, чимало  поляків при оголошенні карантину зробили певний запас продуктів, щоб зайве не виходити з домівки. Особливо ретельно це робили люди літнього віку. Сама бачила, як літня панянка завантажувала у візок кілька упаковок молока тривалого зберігання, стоси крупів, овочів… До речі, про овочі. Продавці розповіли, що несподівано зріс попит на картоплю — якщо у звичайні дні продавали до тонни, то з карантином попит зріс у 5 разів!  – зауважує наша співрозмовниця.

Досить ретельно контролюють й самоізоляцію тих, хто прибув з-за кордону. Останні зобов’язані два тижні провести вдома, не  залишаючи приміщення. До них навідується поліція, можуть прийти додому. Або попросити вийти на балкон помахати рукою, або ж вислати за кілька хвилин селфі з геолокацією.

– Це справді працює: наша знайома, що нещодавно повернулась з Німеччини, розповідала, що вона навіть курити  змушена в квартирі, не виходячи на балкон, щоб не дратувати і не лякати сусідів! — констатує колишня вінничанка.

 Спорожнілі алеї, вулиці, дитячі майданчики  – типова картина цих днів польського міста. Поляки свідомо поставились до карантинних заходів, намагаються мінімізувати соціальні контакти. Для допомоги самотнім, малозабезпеченим в місті організували волонтерські рухи – вони здійснюють безкоштовну доставку продуктів, допомагають з ліками, вигулом тварин тощо.

– Психологічно наша родина намагається тримати рівновагу. По-перше, я не позбавлена зарплатні –  виконую обов’язки дистанційно, мій чоловік поки  що теж працює на одному з підприємств. В магазин намагаємось ходити через день. Не «зависаємо» в новинах, інформацію отримуємо дозовано, щоб не перенапружувати психіку. Звісно, я встигла переробити силу-силенну домашніх справ, на які раніше не було часу. Читаю нові книги, приділяю увагу фізичній активності. Між усіма членами родини розподілені домашні обов’язки. Для зміцнення імунітету п’ємо вітаміни — Д3, С, В…  Аби «нерви» не брали вас у свої лещата, раджу ефективні трав’яні збори, які діють не гірше хімічних антидепресантів. Тож зранку варто випивати напар з суміші лаванди та звіробою, а ввечері  – напар з валеріани та меліси, – поділилась секретами виживання в напружених умовах жінка. 

Наостанок вона додала, що постійно цікавиться новинами з Вінниччини, хвилюється за долю близьких,  рідних, знайомих. Зичить усім міцного здоров’я!

– Це складна життєва ситуація, у ній зараз опинився весь світ, і ми не знаємо, як це закінчиться, і головне — коли… Але досвід Китаю свідчить, що зрештою воно ж закінчиться! Тримайтесь! — закликала Наталя.

Юлія РАЗАНОВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені