«Хто дозволив дерибанити землю?..»

Голова сільради села Широка Гребля Вінницького району Андрій Фостик вважає, що працівники Вінницького районного відділення Держгеокадастру незаконно вилучили п’ять земельних ділянок із підпорядкування Водного фонду, які розташовані на території Широкогребельської сільради. Саме це й змусило його звернутись до нашої газети і винести цю справу на широкий загал.

Андрій Іванович головує із 2015 року. А до цього тут-таки в селі 11 років працював землевпорядником. Зрозуміло, що ця людина знає про земельне законодавство та місцеві грунти все: скільки за площею, якого цільового призначення, кому належать тощо. А ще село цікаве тим, що у ньому розташовано кілька чималих ставків, які разом із землями Водного фонду займають площу 162 гектари. З них понад 85 гектарів – це заболочені сіножаті, де люди споконвіку пасли худобу. От саме про ці сіножаті й піде далі мова.

– Восени минулого року до мене підійшов один чоловік із Вінниці і приніс мені на погодження викопіювання із Вінницького районного Держгеокадастру п’яти земельних ділянок площею по два гектари кожна, – каже Андрій Фостик. – Мовляв, люди хочуть отримати цю землю у приватну власність. Я пояснив, що це землі Водного фонду, і наші селяни там все життя пасли худобу. Тому ні про яке погодження не може бути й мови. Тим більше, що землями Водного фонду розпоряджається не Держгеокадастр, а обл-держадміністрація.

– Ну поговорили і квит, – продовжує Андрій Іванович. – Але з’ясувалось, що процес вже запущено. Під’їжджаю в наше районне управління Держгеокадастру, бо викопіювання готували саме там, а мені: «Землі, про які ви говорите, вже не належать до Водного фонду…» Але ж почекайте, ніхто ж їхнє цільове призначення не міняв. Та й по всіх картографічних документах вони рахуються за Водним фондом. На картах так і написано: «заболочені сіножаті». А тут ще й після Нового року я побачив, як ці земельні ділянки вже «засвітились» у Публічній кадастровій карті земельних ділянок України. Звісно, вони там вже не числились як приналежні до Водного фонду.

За словами мого співрозмовника, він чудово розуміє, чим так ці землі комусь припали до смаку. Розташовані на березі водоймища  у населеному пункті за якихось два десятки кілометрів від обласного центру вони ідеально підходять під чиїсь дачі. І кому яке діло до того, що селяни не матимуть де пасти худобу. Тим більше, що оці згадувані п’ять ділянок розташовані «смужкою» і своєрідним «кордоном» перегородили хід на пасовище. А нові власники вже взялись за вирізання дерев, корчування кущів та спорудження огорож – благо, що погода дозволяє.

– Я три роки як сільський голова бігаю, не можу законним чином пасовища людям домогтись, а вони все зробили за місяць-півтора. Виконали проєкт, погодження – і все, – обурюється Андрій Фостик. – Ні місцевої прокуратури не бояться, яка наразі відкрила кримінальну справу. Нікого. Та й у селі ще ніхто нічого не знає. Але через кілька днів має бути сесія, то розкажу про все депутатам, і ця справа набуде чималого розголосу. Саме тому і звертаюсь до газети, щоб всі знали, що у нас коїться. Людям нема де худобу пасти, а вони землю поза нашими спинами роздають…

– Ви згадали про місцеву прокуратуру, яка веде цю справу. І разом із тим звернулись до газети. Що, не вірите нашим правоохоронцям?

– Вірити – то я вірю, але чим більше людей про це дізнається, тим важче буде спустити все на «гальмах».

Олег КРИВОНІС C

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені