Карантин без паніки

У вас теж відчуття, що весь цей карантин та небезпека коронавірусу – насправді сон, від якого не можемо прокинутися? Або ми стали учасниками реаліті-шоу чи фільму-катастрофи? Ще місяць тому ми б самі собі не повірили, що не виходитимемо на вулицю без маски, рукавичок і антисептика, триматимемося подалі від інших людей і перестанемо зустрічатися з друзями. Що людей не пускатимуть на роботу чи в транспорт без перепустки. Почуття, які ми зараз переживаємо в реальності, насправді яскравіші за будь-які візуалізації. Як опанувати стрес і не піддаватися паніці — розповіла психотерапевт Уляна Квятківська.

  • Як зменшити вплив стресу і швидше адаптуватися до життя в умовах карантину?
  • Найперше – робіть прості речі. Дотримуйтеся режиму дня. Постарайтеся зробити так, щоб розпорядок був максимально звичним і комфортним. Певний час дайте можливість відпочити вашому тілу і психіці, які пережили стрес. А потім поверніться до звичайного «робочого режиму».
    З рідними домовтеся про кордони. В Китаї шокуюче зросла кількість розлучень після карантину. Всі ті функції, які раніше виконував соціум, переключилися на одного партнера або партнера і дітей. Звісно, наростає стрес і тривога. Кортизол куди подіти? Треба якось «відреагувати» на свій гнів. Співаємо, віджимаємося, бігаємо, б’ємо щось, займаємося сексом, ідемо на город, рубаємо дрова. Цю активність треба кудись скидати, і бажано не на свого партнера. У кожного має бути не лише фізична, а й психологічна гігієна. Домовтеся про кімнату чи місце, де кожен може побути сам. Ми не звикли перебувати так близько і так довго разом, і випробування близькістю пройдуть не всі. Щоб цього не сталося, домовляйтеся і прийміть факт, що партнерам потрібен відпочинок один від одного.
    Також важливе прийняття ситуації. Ми ледве витримуємо невизначеність і витрачаємо багато сил на те, щоб боротися з тим, що відбувається. Запитайте самі себе: чи можу я на щось вплинути? На курс долара, на спад економіки, на кількість хворих, померлих від коронавірусу чи тих, хто вижив. Якщо так, зробіть щось. Якщо ні, прийміть той факт, що зараз ви не в силах на щось вплинути.
  • Діти. Вони теж «варяться» в конфліктах дорослих і відчувають нашу тривожність…
  • Абсолютно правильно. По можливості вони не мають чути з’ясування ваших стосунків і взаємних докорів. Якщо вже так трапилося, що сваритеся при дітях, задумайтеся про форму. Згадайте техніку конструктивного ведення конфлікту: не вдавайтеся до образ один одного, а проговорюйте емоції. «Обговорімо це негайно, бо у мене вже проблема з тим, що…», «Я дуже розсердилася». Діти розуміють правдиві слова і те, що батьки теж живі люди.
    Діти, як і дорослі, зіткнулися з тим, з чим ніколи не стикалися. Це викликає у них тривогу і впливає на поведінку. Батьки скаржаться, що діти стали гірше засинати, більше прокидатися вночі, з’явилися страхи. Вони більше вимагають уваги, просяться на руки і влаштовують істерики. Якщо дитина відчуває емоційно нестабільну поведінку дорослих, вона також нестабільна. Не ставте вимогу прочитати п’ять книг за карантин, вивчити 10 віршів і визубрити таблицю множення. Частіше обіймайте, цілуйте, розмовляйте. Запропонуйте спільну справу.
  • Чим небезпечна паніка?
  • Психологічний стан безпосередньо впливає на здатність організму боротися з вірусом. Вірус, пандемія, обсервація, карантин, самоізоляція, смерть – тепер не набір слів з фільму-катастрофи, а наша сувора реальність. Кожен з нас відчуває страх і тривогу. Деякі захищаються запереченням – не визнають карантин і демонстративно порушують правила поведінки (згадаймо блогера, який облизував унітаз, а потім заразився коронавірусом).
    Які наслідки очікувати від коронавірусу — незрозуміло, і ця невизначеність сприяє панічній поведінці. Таке вже траплялося не раз в історії. Коли здається, що трагедія неминуча, люди починають заповнювати дім гречкою й туалетним папером. Панічне скуповування допомагає людям відчути контроль над ситуацією.
    Всі наші емоції – цілком закономірна реакція на стрес, який ми всі відчуваємо і будемо відчувати. Дотримуйтеся правил особистої гігієни та безпеки і довіряйте перевіреним джерелам інформації. Нам допомагає те, у що ми віримо, але тільки до тих пір, поки ця віра не перекреслює здоровий глузд.
    Антоніна БАСЕНКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені