Навіть смерть не розлучила їх

Вона не знала, що він помер… Їй діти не сказали. Відмовилась від обіду, мовляв, «буду вмирати…».

Лежали в різних палатах, в різних лікарнях… А в інший світ пішли разом – 20 березня у Вінниці  не стало подружжя Гродоцьких. Він був старшим її на рік. Омеляну Омеляновичу – 83 роки, Люсі Феодосіївні – 82…

– Це унікальна історія кохання, виявляється, на весіллі вони дали обітницю одне одному ділити горе і радість та померти в один день, – розповідає директор ритуальної фірми «Реквієм» Михайло Паньків. – За п’ятнадцять років існування нашої фірми це четверте подружжя, яке ми хоронили. Дві пари загинули трагічно – в аварії…

За словами Михайла Івановича, до нього звернувся гарний знайомий із проханням допомогти із похоронами – батько помер. А за кілька годин подзвонив ще раз – мама померла…

Подружжя відсвяткувало діамантове весілля, Новий рік… А потім захворіли, хвороба затягнула в лікарні…

Омелян Омелянович родом із Вінницького району – з Медвежого Вушка. В родині було дев’ять дітей. Після війни батька не стало, мама усіх піднімала на ноги. Потім сина забрали в армію – Омеляна відправили в Угорщину, у непрості роки – 1955-1958. Повернувся у Вінницю як учасник бойових дій. Тут працював на агрегатному заводі, де й познайомився з Люсею. Вона теж знала, що таке окупація – виросла на П’ятничанах. Кохання, весілля, двоє синів – Андрій та Олександр…  Співали українські пісні, улюбленою у них була «Ой, на горі два дубки, два дубки та й злилися до купки…».

На пенсію Омелян Омелянович пішов із заводу «Маяк», там заслужено був нагороджений орденом «Трудової слави». Його Люся, як завжди, була поруч. Спочатку працювала в магазині одягу, а згодом теж перейшла на «Маяк»…

Вінниця бачила проводи в останню путь двох закоханих – повільно по вулиці Соборній подружжя красиво прощалось з рідним містом у двох катафалках. Поховали їх теж поруч – на П’ятничанському кладовищі. На жаль, карантин не дав можливості багатьом прийти на похорон. А молодшому сину приїхати з Москви… Життя буває несправедливим. Як і смерть…

– Правду кажуть: «Коли любов з’єднає – смерть не здолає», – переконаний Михайло Паньків. – Якби ми всі рівнялись на таких людей як подружжя Гродоцьких, де є цінності сім’ї, кохання, тоді б родини були міцнішими, а в результаті – й держава. На щастя, їхній приклад можуть успадкувати сини, троє внуків, двоє правнуків… Люся і Омелян зберегли свою любов навік. До речі, існує гіпотеза, що під час спільного життя в чоловіка і дружини утворюється певний зв’язок між серцевими ритмами, і коли він переривається, це може призвести до зупинки серця. Як у відомій пісні:  «Все на свете вместе переживем и когда-нибудь в один день умрем. Мы вдвоем…»

Оксана ПУСТОВІТ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені