Ярина Чорногуз протестує під Офісом Президента

«Ми ночуватимемо та днюватимемо на граніті перед Офісом Президента України, аж поки Володимир Зеленський не припинить курс на зближення з Росією або піде з посади Президента». Про це у своєму маніфесті заявили учасники безстрокової акції протесту «Весна на граніті 2020». Ініціатором цієї акції є учасниця АТО/ООС, доброволець, парамедик-госпітальєр Ярина Чорногуз, онучка нашого відомого земляка – письменника Олега Чорногуза.

Учасники акції заявляють, що «Президент України Володимир Зеленський погодився на відступ із українських позицій, за якими – земля із кров’ю українських бійців…», що він «є слабким лідером держави» та «головнокомандувачем, який не розуміє людей із військовим досвідом». А домовленість у Мінську від 11 березня, згідно з якою передбачено створення Консультативної ради за участі представників окупаційних адміністрацій на території ОРДЛО та визнання країни-окупанта Росії «спостерігачем за мирним процесом», протестувальники розцінюють як «точку неповернення, за якою – реальний шлях до втрати Україною суверенітету».

Нинішню політику української влади щодо російської агресії учасники акції вважають «наївною політикою «миру» на умовах ворога», а до Володимира Зеленського висувають вимогу: «Він має довести, що не є маріонеткою Кремля. Або піти з посту Президента України».

У маніфесті також зазначається, що Росія веде війну проти України століттями і вестиме її далі; що українці на фронті не раз були свідками порушення Росією Мінських угод; що відомі прецеденти, коли російська армія заходила на українські позиції, з яких відбулося відведення українського війська…

«Ми назвали наш протест «Весною на граніті» навмисне, щоб пов’язати його з пам’яттю про Революцію на граніті 1990 року, коли студенти домоглися змін державного устрою країни, реальних відставок та незалежності. Ми свідомі того, що доводиться нам починати цю акцію в часи пандемії коронавірусу, а тому дотримуватимемося заходів профілактики й безпеки. Свою місію ми бачимо в тому, щоби не дати українському суспільству забути в часи пандемії про свою державу, про те, що ми досі ведемо за її право бути оборонну війну… Ми використовуватимемо всі наші здібності й сили, аби привернути увагу українців до російського реваншу, який відбувається просто в нас на очах».

Також учасники акції заявили, що зброя призначена для передової, а в столиці України вони вдаватимуться тільки до мирного протесту.

Скасувати імплементацію мінських домовленостей від 11 березня 2020 р. Відкликати підписи Президента і голови Офісу Президента, і таким чином офіційно відмовитися від легалізації окупаційних російських адміністрацій так званих «ЛНР», «ДНР», «ОРДЛО»; відправити у відставку голову Офісу Президента Андрія Єрмака та притягнути його до відповідальності за статтею «Державна зрада» за підпис під згаданим ганебним документом; припинити відведення українських військ у рамках так званої політики «розведення»; звільнити міністра МВС Арсена Авакова, якого в маніфесті названо «топ-корупціонером і блокувальником реформ правоохоронної системи»; припинити репресії проти добровольців, зокрема звільнити новітніх політв’язнів Андрія Антоненка «Ріфа», Юлію Кузьменко та Яну Дугарь, яких тримають під вартою за сфабрикованою справою щодо вбивства Павла Шеремета… Такі вимоги висувають учасники «Весни на граніті 2020». До речі, одна з їхніх вимог (і не лише їхніх) уже виконана: «звільнити з посади радника голови РНБО Сергія Сивохо за те, що він дозволив собі назвати українську оборонну війну від окупації РФ «внутрішнім конфліктом» та легалізував риторику російської пропаганди на найвищому рівні».

* * *

Про Ярину Чорногуз її дідусь Олег Федорович розповідав у грудневому інтерв’ю в нашій газеті: «Друга онучка Яринка вступила зразу в три вузи, обрала Києво-Могилянську академію (філософія, філологія, політологія). Закінчила, але від бабусі в неї прагнення допомагати людям. Стала парамедиком, нещодавно знову вернулася з передової, була за 300 м від лінії фронту…».

Згодом про Ярину розповіли численні ЗМІ всієї України. У січні цього року на розв’язаній Росією війні від кулі снайпера загинув її коханий – 22-річний військовослужбовець Микола Сорочук, що був родом із Волинської області. Коли Ярина з подругою поверталися з похорону, у них виник конфлікт із водієм автобуса, який на прохання дівчат відмовився вимкнути російський фільм, який транслювався на весь салон.

Ярина зателефонувала диспетчерці фірми-перевізника і попросила вплинути на водія. Але він лише реготав і сказав, що «ніхто тут йому умов ставити не буде».

– Я підійшла і намагалася максимально спокійно, без емоцій пояснити, що я їду на ротацію на Схід, причому туди, де загинув мій хлопець. І мені фізично огидно слухати російську мову, – розповідала згодом Ярина.

Водій та його колега запропонували запитати в інших пасажирів, чи потрібно вимкнути російський серіал. Дівчата пішли на принцип і запитали, що вони оберуть: вимкнути російське кіно і спокійно їхати далі чи продовжувати дивитись фільм, але тоді дівчата вийдуть з автобуса – уночі, просто посеред траси. Ярину і її подругу Настю ніхто не підтримав – хтось мовчав, хтось казав «какая разніца?»… Дівчата вийшли, автостопом дістались Рівного, звідти іншим автобусом до Києва…

Нині ситуація майже повторюється: Ярина Чорногуз із нечисленною групою однодумців висловлюють небайдужість, протестують у той час, коли суспільство майже забуло про війну і думає лише про коронавірус. Багато хто їх не розуміє. А підтримка? Багато хто й підтримує, але переважно в соцмережах…

А письменник Олег Чорногуз оприлюднив звернення до Президента, в якому закликав його відповісти парамедику, волонтеру, воїну на той лист-маніфест, вийти до молоді, яка мерзне на граніті, і вислухати, а не посилати до протестувальників поліцейських з кримінальними справами і вимогами забиратися геть.

Юрій СЕГЕДА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені