«Що чекає дитину з інвалідністю, якщо хтось з родини захворіє на коронавірус?
Із цим питанням до міністерки соціальної політики Марини Лазебної звернувся вінничанин – батько сина з інвалідністю.
Про це на своїй сторінці Фейсбуку написала Світлана Демко – голова ради Асоціації захисту прав та допомоги людям із інвалідністю «Відкриті серця».
«Шановні батьки, які мають дітей з інвалідністю і маленьких і дорослих, особливо з важкими порушеннями! До мене звернувся тато молодого чоловіка з інвалідністю, з питанням яке стосується особисто кожного з нас: що буде з дитиною, коли хтось з родини захворіє на коронавірус?
Хто буде піклуватися про дитину (доглядати, годувати, давати ліки, робити санітарно-гігієнічні процедури)?
А якщо важко наладити контакт з дитиною?
А якщо судоми?
А якщо на візку?
А якщо лежачий?
А якщо психічні розлади?
А близьких, крім мами, більш нікого немає! А послуги потрібні професійні, бо не з кожною ” тьотею” дитина залишиться, а тут потрібен не один професіонал!
Якщо б вчасно був прийнятий Держстандарт соцпослуги “Тимчасовий відпочинок для батьків/опікунів, які виховують дітей з інвалідністю,” у нас з’явився би шанс 30 днів відпустки на рік, за кошти місцевих бюджетів, і це дало б можливість нам і нашим дітям мати один з можливих шляхів вирішення цієї ситуації!? Нижче, з дозволу батька, публікую листа до Міністра соцполітики, Марини Лазебної!
Давайте всі разом подумаємо і запропонуємо наші(прошу реальні) пропозиції вирішення проблеми!
Тема: Що робити людині з інвалідністю в складних життєвих умовах
Від кого: alekseevich <polkovnikgi@i.ua>
Кому: fotina_@ua
Відправлено: 07.04.2020 12:57,
Тема: Соціальний захист інвалідів
Тип: Заява (клопотання)
Текст: Міністру соціальної політики України
Лазебній М.В.
Ястремський Олександр Олексійович
Шановна Марина Володимирівна!
Діючи в інтересах підопічної недієздатної особи 32 років з інвалідністю 1 групи «А» (психічного захворювання) звертаюсь до Вас з проханням опрацювати та вирішити наступну ситуацію.
В Україні введено карантин через поширення коронавірусної інфекції. Моя дружина (вона ж мати підопічного) працює в галузі сімейної медицини в одному з медичних закладів міста. Вона може інфікуватись вірусною інфекцією і, відповідно, заразити мене або нашого сина(підопічного) інваліда. У сім’ї немає іншої можливості якимсь чином мінімізувати ризики від зараження ніж триматись разом проживаючи в одній квартирі (інші родичі – відсутні).
З урахуванням вищевикладеного просимо Вас разом з компетентними органами та організаціями визначити алгоритм дій підрозділів Державної соціальної служби міст, опікунських рад міст(селищ) та опікунів за ситуації коли необхідно госпіталізувати обох(призначених) опікунів, а підопічний інвалід не може залишитись на ізоляції один без постійного стороннього догляду.
У разі, неможливості(недоцільності) госпіталізації інваліда одночасно і разом з опікунами просимо визначити на державному рівні: де йому знаходитись на ізоляції, а також хто і яким чином буде(зможе) здійснювати тимчасовий догляд за ним. Без вирішення порушеного питання інваліда(ів) приречено на смерть.
Впевнений, що в умовах тотального жорсткого карантину попередня підготовка до вирішення вищезазначеного є актуальним для чисельних опікунів та піклувальників України.
Про прийняті рішення і вжиті заходи прошу Вас повідомити у мою адресу.
З повагою
22.03.2020 р. О. О. Ястремський
Дата: 22.03.2020, 20:40:40
Номер заявки: 15308»
Це дуже важливе і болюче питання для батьків дітей з інвалідністю, яке потрібно вирішувати на державному рівні. Особисто я не уявляю куди тимчасово прилаштувати сина, якщо я захворію на короновірус. Адже чоловік ходить на роботу. Бабусі вже старенькі і фізично не зможуть доглядати сина. Йому 17 років і він потребує постійної сторонньої допомоги. Та навіть і без пандемії короновірусу страшно захворіти або поламати собі руку чи ногу.
А в нас держава, така що не піклується про дітей з інвалідністю, всі ліки для них купують батьки за свої гроші, реабілітація також за гроші батьків, бо то що безплатно воно не завжди підходить дитині, школи в нас також не для дітей з інвалідністю, бо навіть спецшколи їх нічому не вчать, бо в спецшколу за профілем не беруть, а в ту що взяли нічому не вчать, і ще кажуть не будуть займатися з дитиною. Тому я не розумію яка користь з держави яка зовсім не допомагає?
На дане звернення уже протягом двох місяців немає відповіді ні від:
Міністра соціальної політики України;
Міністра охорони здоров’я України;
департамента соціальної політики і департамента охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації;
департамента соціальної політики і департамента охорони здоров’я Вінницької міської ради.
Чиновники запевняють, що діятимуть згідно чинних нормативних документів і стандартів медичної допомоги. Проте, чиновники, покриваючи власну бездіяльність та вводячи в оману вище керівництво, посилаються на нормативні документи, які: вже втратили дію; не мають ніякого відношення до вирішення порушеного у зверненні питання. До цього часу, Вінницькою міською радою не визначено місць для самоизоляції осіб з інвалідністю, які були в контакті із зараженими; не розроблено інструкцій на випадок екстреної госпіталізації опікунів; пропонується недієздатній особі, яка не розмовляє і нездатна до самообслуговування власноруч скласти заяву на лікування у закладі охорони здоров’я, або самоізолюватись…