Томос. Рік по тому… Рахунок: 1025 храми проти 392

Чому масово не перейшли із Московського патріархату в Православну Церкву України?

«За карантином» залишилась інша цікава православна статистика. Рівно рік минув після отримання Томосу. А ще у 2014 році на Вінниччині  реанімували діяльність ради церковних та релігійних організацій. Тоді всі члени ради підписали спільне звернення до вірян щодо збереження миру і спокою саме в конфесійному просторі. Але війна за храми – за церковне майно, за землю триває… 

Сьогодні на Вінниччині діє 2234 релігійні організації 48 конфесій, напрямків і течій. Усіх Православних спільнот у нас 1449. Зокрема, з них 1025 – УПЦ (в єдності із Московським патріархатом)  і 392 – ПЦУ, 14 – Руської Старообрядницької Православної Церкви та 2 релігійні громади Руської Істинно Православної Церкви (або закордонної). 

Враховуючи, що до нової Православної Церкви України «злились» Київський патріархат та Автокефальна церква, то чому в області велика кількісна різниця між українською та московською церквою? 

Ігор Салецький

– Якщо говоримо про процес зміни підлеглості, то близько 30 справ релігійних організацій наразі розглядаються  в судах, – пояснює начальник управління у справах національностей і релігій ОДА у Вінницькій області Ігор Салецький. – Так сталося, що вони «перетікають» з одного суду в інший… За рік було подано майже 250 позовів – у суди різної інстанції. Остаточно управління не програло ще жодного позову. Ми програли одну справу в Господарському суді Вінницької області – подали апеляційне оскарження. У Рівненському  апеляційному господарському суді призупинили дію рішення Вінницького господарського суду, на 25 травня призначили розгляд справи за нашою апеляцією. Йдеться про храм у Томашпільському районі.

– А щодо церкви УПЦ, яка знаходиться на території обласного управління Нацполіції?  

– Храм функціонує, як, власне, і функціонував. Священник, як проводив богослужіння, так і проводить, хоча вже була відкрита публічна інформація від прессекретаря  поліції, де підтверджено, що священник тривалий час працює в одному із підрозділів Нацполіції.

– Але церква підпорядкована Московському патріархату?

– Так.

– Врешті-решт, чому не відбувся масовий перехід з Московського патріархату? Статистика не дуже на користь ПЦУ…

– Процес розпочатий  – він триває. Наразі більшість очікує рішення судів.

– Хочуть вчитись на чужих помилках?

– Десь так.

– Монастирі. Жоден в області не перейшов?

– У нас два монастирі – в Бершадському (село Флорине) і Томашпільському (селище Вапнярка) районах – належали до юрисдикції Київського патріархату, то вони трансформувались у Православну Церкву України. Із тих монастирів, які знаходяться в юрисдикції Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом, жоден не прийняв рішення щодо зміни своєї підлеглості.

– Власне, і той самий Немирівський жіночий монастир.  Наскільки відомо, центральний храм Немирова на 31% належить фізичній особі – тій самій настоятельниці монастиря. По суті, вона сама собі подарувала частину храму. Але якщо релігійна громада звільнена від оподаткування, то фізична особа – ні. Наскільки відомо, мерія Немирова неодноразово писала листи ігумені, як фізичній особі, аби вона сплатила податок на майно (земельний податок, податок на будівлі). А сума тільки за 2017-2018 роки – майже 100 тисяч – стільки не отримав бюджет Немирова. Ще ж питання про землю є…

– За своїм функціональним призначенням я не можу відслідковувати питання щодо землі. Можу говорити тільки про ситуацію щодо культових споруд. Які поділяються на три категорії:  перша – старовинні храми, які були націоналізовані радянською владою (де-юре є власністю держави в особі ОДА, яка приймає на свій розсуд рішення щодо передачі у безоплатне користування або щодо повернення релігійним громадам);

друга – новозбудовані храми, які масово зводились у 90-х роках;

третя – об’єкти соцструктури, які орендують релігійні організації (це храми при медичних закладах, соцзахисту).

Знаєте, чому на Вінниччині найбільше громад УПЦ і найбільше культових споруд? Бо на території області було найбільше населених пунктів.

– Говорили про Вінницю, що «на кожному кутку церква»…

– Якраз ситуація по місту не така: православних храмів – 45, різних конфесій.

– Це багато чи мало? Скільки храмів має бути на душу населення? У цьому контексті саме «душами» рахують…

– Критеріїв цьому немає. А от у кожному селі, якщо не відроджували старий храм, то будували  новий. У райцентрах – кілька. Власне, у нас багато є сіл, де по два храми. І там, де храми були зруйновані вщент, будували нові. Здебільшого вони мають статус «незавершеного будівництва». Як правило, релігійна громада зверталась у сільську раду, щоб виділити земельну ділянку під храм. Сільська рада приймала рішення: «Надати дозвіл на виділення земельної ділянки православній релігійній громаді». Без найменування. У 90-х роках не розуміли, як правильно це робити. Вважали, що такого рішення достатньо. ВСЕ! Але знаходились і такі віруючі, які не розуміли: «Ми збудували храм. Храм – це тіло Христове. І Його вводити в експлуатацію?! Як це?!». І з таким стикались. Здебільшого храми-новобудови досі є «об’єкти самовільного незавершеного будівництва». У багатьох із них право земельної ділянки не оформлене. Коли тепер триває процес зміни підлеглості – з однієї в іншу конфесію, постає питання майна культової споруди. А його нема! Воно не оформлене. Тому тут уже, хто швидше оформить…

– Свого часу на сесії облради досить політичним стало питання про передачу землі Йосафатової долини – село Голинчинці Шаргородського району. Ще до Томосу конфлікт серед депутатів виник стосовно Московського патріархату. Як тепер забрати, і чи варто?

– Туди їздили священники і віряни із хрестами незалежно від конфесій. Кожен ніс свій хрест. Сьогодні земельна ділянка оформлена за Свято-Миколаївським чоловічим монастирем.

– Сьогодні за один стіл ви збираєте представників різних конфесій. Відчувається ворожнеча?

– Незалежно від канонічних відмінностей, які є між ними, завжди знаходили спільну точку зору на ті питання, які стосувались усіх. От нині всіх стосується те, як безпечно, не порушуючи законодавство, не наражаючи людей на небезпеку, провести пасхальні дні. Усі це розуміють. І кожен доводить своє бачення, хтось перейме у когось приклад.

До речі, є ще ж старообрядці.  Не забувайте, у Вінниці знаходиться архідієцезія  Руської Старообрядницької  церкви – основний храм в Україні, їхня канцелярія. Адже настоятелем вибрали священника, який здійснював душпастирську роботу в Жмеринському районі. 

– Він отримає вказівки з Москви?

– Так, і це безпосередньо зазначено в статуті – їхній центр знаходиться в Москві.

Ще є Руська Істинно Православна Церква – дві громади в області, які входять до складу Вінницько-Хмельницької єпархії. Релігійний центр цієї православної конфесії знаходиться в США.

– Чи не виникали питання у СБУ з приводу Москви?

– Наше законодавство зазначає, що ті релігійні організації, керівний центр яких знаходиться в країні-агресорі, повинні в своїй назві відображати свій керівний релігійний центр. Старообрядці вказують. Вони, які раніше були, так і є – їхні діди, прадіди були старообрядці. У нас досить потужна їхня громада –  Вінниця, Бершадь, Бар, Жмеринка, Літин.

Також в області велика протестантська конфесія –  Об’єднання Євангельських християн-баптистів. На другому місці – Церква Християн віри Євангельської (або п’ятидесятники), далі – Подільська конференція адвентисти сьомого дня. Це три протестантські конфесії, які мають потужну мережу по всіх районах Вінниччини, вони представлені скрізь. Вони мають свою сітку, своїх пасторів. Своїх віруючих, свої духовні навчальні заклади, які виховують пасторів для своїх релігійних громад.

– Скільки у Свідків Єгови, яких заборонили в Росії?

– Функціонує близько тридцяти спільнот Свідків Єгови. Утім, всі вони об’єднались в одну релігійну громаду. І тому сьогодні де-юре зареєстрованих лише одна громада – у місті Вінниці. А в районах – осередки, не юридичні особи.

– Тобто їх не порахувати?

– Так. Між іншим, повертаючись до протестантських організацій, то вони у нас досить потужні – мають свої телестудії, канали, через які транслюють богослужіння, і протягом року перейшли на дистанційну участь у богослужіннях із сім’єю. Закликають переходити на домашні церкви. Тому сучасні канали трансляції дещо інноваційною роблять релігію. 

Оксана ПУСТОВІТ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені