«Ми безсилі й безпомічні…»

Громада села Юрківка залишилася без аптечного обслуговування

Гнівного листа на гарячу тему надіслав до редакції «Вінниччини» 71-річний житель Юрківки Тульчинського району Борис Удушливий. Його обуренню немає меж. «Це ж як треба зневажати людей, щоб позбавити їх можливості купити медикаменти, – пише він. – З літа минулого року більше півтори тисячі жителів Юрківки, Станіславки і сусідньої Сільницької сільради змушені обходитися без аптечного обслуговування. Остання працівниця сільської аптеки Наталя Поляруш пішла у вимушену відпустку і не повернулась на своє місце роботи. З того часу люди кинуті напризволяще із своїми болячками і життєвими незгодами. Кажуть, що київський власник аптеки збанкрутував, і йому стало невигідно утримувати цей заклад у нашому селі…».

Щоб доповнити тему ширшою інформацією, телефоную до голови тамтешньої громади Яни Шкуропат. Вона каже, що допомагала Борису Ілларіоновичу складати того листа, «бо ця проблема нам всім допікає і завдає великого морального болю, який навіть важко оцінити грішми. Я неодноразово зверталася до керівників районної влади, виходила  на зв’язок із представниками аптечного бізнесу, але відновити роботу аптеки так і не вдалося.

Власники аптечних мереж посилаються на неприбутковість фармацевтичної діяльності і категорично відмовляються йти на уступки органу місцевого самоврядування. Ми тут безсилі й безпомічні – гроші та збагачення поставлені вище моральних цінностей. В цілому та мережа, до якої входила і наша аптека, повністю припинила своє існування ще восени 2019 року, закривши споріднені заклади в Тульчині, Шпикові, селі Клебань. Приміщення залишилися і знаходяться поки що в непоганому стані, але з часом вони можуть втратити свою продуктивну привабливість, і тоді виникне нова проблема – відсутність торгової точки. Одним словом – проблема на проблемі…».

Навіть старожили села не пам’ятають, щоб раніше в Юрківці припиняла роботу аптека. Її соціальний статус в громаді дуже високий. І раптом однієї миті все змінилося до гіршого. Влада вмила руки від впливу на цей бізнес, а «грошовиті мішки» що хочуть, те й роблять. На шальки ваги поставлені несумісні поняття – збагачення одних і здоров’я інших.

На території Юрківської сільської ради налічується 1080 чоловік населення. Тут функціонують заклад середньої шкільної освіти І-ІІІ ст., в якому навчаються 98 учнів, дитячий садок на двадцять два вихованці, будинок культури, амбулаторія загальної практики сімейної медицини та ФАП у селі Станіславка, поштове відділення, п’ять магазинів з різними групами товарів. Через Юрківку проходить залізниця, де на однойменній станції роботою зайняті п’ятдесят дві людини. Відстань до районного центру 26 кілометрів, до обласного – вісімдесят п’ять.

– Після закриття аптеки у нас в селі тільки й мови про це, – пише далі Борис Удушливий. – Люди скаржаться один одному, що залишилися без медикаментів на будь-який випадок життя. Автобусне сполучення з Тульчином зараз закрите, і залізничне сполучення не функціонує, та й раніше не всі мали змогу поїхати в район за таблетками. Виручали три соціальні працівники, які могли купити необхідне для літніх людей, але й тепер вони не їздять, бо карантин… Закрита аптека – це моральний тиск на людей. І без того тоскно на душі, а тут ще й тупикова стресова безвихідь, особливо для пенсіонерів, яких в громаді більшість…

А де нам брати таблетки від головного болю чи тиску? Бачте, аптека зробилася нерентабельною і не приносить прибутків… У селі й так несолодко живеться, і нікому немає діла до нашого існування.

Віктор Зеленюк

Тульчинський район        

  Фото Євгена Липового

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені