Як рятують Євгена

Йому 42 роки, родом із Калинівського району. Так склалася доля, що став безхатченком, жив просто неба. Нещодавно потрапив до Будинку милосердя, заснованого Громадською організацією «Центр «Промінь надії». Тут його забезпечили затишком, чистим одягом, їжею. Але Євген чомусь не поправлявся, лишався дуже худим…

– Він жив на вулиці. Коли його привезли у наш Будинок милосердя, ми побачили кістки та ребра і почали відгодовувати Євгена. Але він після кожного прийому їжі виривав. Робив це тайком від нас. Як пояснив, боявся, що ми його виженемо, бо дізнаємось, що хворіє, – розказує голова ГО «Центр «Промінь надії» Ольга Бобрусь.

Аби з’ясувати причину блювання, через що організм Євгена не засвоює їжу, його повезли на обстеження до обласної лікарні ім. Пирогова. Там поставили діагноз: пухлинне враження шлунку, ускладнене декомпенсованим стенозом виходу зі шлунку. Стеноз – це стиснення. Отже, велика пухлина перешкоджала проходженню їжі.

– Зараз чоловік у лікарні Пирогова, хірург готує його до операції. Шансів на життя дуже мало, але без операції він просто помре з голоду. Бо пухлина перекрила вхід у шлунок. Але поки що Євген дихає та має надію. А ще я запитала, чого він хоче найбільше. «Я так хочу їсти», – відповів бідолаха з очима, повними сліз, – розповідала пані Ольга 22 квітня. Тоді на лікування Євгена вже було витрачено 2300 гривень, частину витрат взяла на себе лікарня. Але потрібно було робити термінову операцію, а перед тим – серйозну передопераційну підготовку. За кілька днів треба було зібрати близько 6 тисяч грн. Благодійники справилися з цим завданням. Але на шляху до порятунку Євгена виникла ще одна перешкода.

– На 27 квітня була запланована операція з видалення пухлини в хірургічному центрі лікарні Пирогова у Вінниці, – казала тоді Ольга Бобрусь. – Але там виявили коронавірус, відділення закрили на карантин, пацієнтів виписали, операцію відклали. Дякуємо хірургу Володимиру Ковальчуку, який повинен був робити операцію і готував організм Євгена. Він порадив не чекати та шукати вихід. Слава Богу, ми домовились з Національним інститутом раку в Києві. Привезли Женю в столицю. Дякую всім небайдужим за людяність та допомогу. Він для нас такий же чужий, як і для вас. Але без вас ми б не впорались. Продовжуйте, будь ласка, молитись за Євгена…

Його прооперували в Києві 30 квітня. «Лікар сказав, що операція була складною, але пройшла успішно. Женя виглядає гарно, очі живі, незважаючи на виснажений стан організму. Знеболююче просить нечасто. Вже навіть ходив в туалет, навіть лікар був иииииздивований. Жені вже дозволили пити йогурт, але це поки додатково до вітамінної кашки, яку виписують виснаженим пацієнтам. Сьогодні самостійно вставав і ходив. Каже, що хочеться побігати. Женя часто посміхається, хоча поки що в’яленько, і жартує, а це гарна ознака. Всі ознаки, побачені лікарем, говорять про позитивні зрушення. Єдине, на що скаржиться Женя – залежав плече, болить», – повідомила киянка Олександра, яка допомагала Євгенові у Національному інституті раку.

– Це була злоякісна пухлина. Можливо, потім йому потрібна буде хіміотерапія, – продовжує Ольга Бобрусь. – Зараз ми припинили збір коштів для Євгена на картку, але раптом хтось захоче надати якусь допомогу Будинку милосердя, або, може, хтось потребуватиме допомоги, то можна зв’язатися зі мною за телефоном 063-637-10-70.

Власне, Будинок милосердя від Центру «Промінь надії» – це проста сільська хата в Грижинцях Тиврівського району, куплена у складчину трьома санітарами психлікарні (серед них і чоловік пані Ольги). У ній надають прихисток і допомогу колишнім пацієнтам, які не мають серйозних психічних хвороб, тому лікарня не може довго тримати їх у себе, а власного житла у них нема. Зокрема, віднедавна в цьому Будинку милосердя живе і В’ячеслав – чоловік без ноги, якого раніше можна було часто бачити на вокзалах Вінниці.

Юрій СЕГЕДА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені