“Тренер як комп’ютерна флешка – спочатку накопичує, а потім передає набуті знання своїм учням”, – переконаний тренер з бойового гопака Сергій Коломієць

Виховання патріотичного, фізично здорового і міцного духом молодого покоління є важливим завданням, що нині гостро стоїть перед суспільством. Адже духовно розвинуті та фізично здорові юнаки та дівчата є головною передумовою для успішного становлення як окремих громад, так і держави в цілому.

В Староприлуцькій ОТГ, що у Липовецькому районі, над втіленням та впровадженням вищезазначеного впритул працює місцевий житель Сергій Коломієць. З дитячих літ чоловік відрізнявся своєю ярою прихильністю до спорту, спробував себе в багатьох єдиноборствах, а з бойовим гопаком «познайомився» випадково  – “гуглив” щось в інтернеті й натрапив на оголошення про тренування, яким дуже зацікавився.

– Зателефонувавши за вказаними в оголошенні контактами та поспілкувавшись з тренером, я був спантеличений його запитанням: “Якого віку ваша дитина? А вже моя відповідь здивувала самого тренера, який, взявши хвилинну паузу, запропонував мені пробне заняття. Перше тренування виявилося дуже веселим, адже займався я разом з початківцями, дітьми 5-6 років. Для себе відзначив, що до жодного іншого бойового мистецтва я не був таким відкритим, як до гопака, – розповідає свою історію староприлучанин. – Я спортсмен по життю. Народився в ті часи, коли вміння себе захистити було ключовим, аби вижити. Молодики в 90-х роках поділялися на спортсменів і порушників закону. Було дві дороги: спорт або в’язниця, і часом ці два поняття міцно перепліталися.

На становлення та розвиток (як знавця гопака) пана Сергія надихнув Володимир Пилат, верховний вчитель зі Львова, який ще в 1985 році вивів із забуття та відродив для нащадків це стародавнє українське бойове мистецтво, адже колись гопак ретельно приховували у своїх танцях козаки-характерники. Відродження даного виду мистецтва розпочалося із заходу України, а нині його вже активно пропагують в п’ятнадцяти областях країни. Щороку тренери з усіх осередків на місцях проїздять на навчальні семінари, які проводить особисто верховний вчитель.

Аби відроджувати бойовий гопак на своїй малій Батьківщині, Сергій Коломієць, заручившись підтримкою керівництва громади, організував та очолив секцію «Школи бойового гопака імені Івана Кулаги» в Старій Прилуці. Даний гурток став місцевим осередком громадської організації «Центральна школа бойового гопака» (м. Львів). Загалом гопак розвивається в чотирьох напрямках: фольклорному, оздоровчому, фольклорно–мистецькому та бойовому. В бойовому гопаку є сім рівнів майстерності: “Жовтяк”, “Сокіл”, “Яструб”, “Джура”, “Козак”, “Характерник” та “Волхв”.

На заняттях гопачата школи розвиваються як фізично, так і духовно. Час від часу тренер дає доручення старшим гуртківцям, аби ті підготували доповіді на патріотичну тематику, також розглядають питання державотворення чи Конституції України.

Нині спортивну школу та її підрозділи відвідує пів сотні дітей. Заняття з гопака проходять у спортзалі сільської школи в Старій Прилуці. Спочатку тут займалося лише 20 дітей, а понад два роки тому дружна родина любителів гопака зросла більш ніж вдвічі. Це відбулося завдяки відкриттю нової спортивної групи в с. Нова Прилука, де гуртківці тренуються в залі місцевого будинку культури. Ще одна група дітлахів опановує це бойове мистецтво в сусідньому Турбові.

Цікаво, що дівчаток відвідує секцію вдвічі більше, аніж хлопців. Вони виявляються більш організованими та заповзятими до отримання та закріплення спортивного результату.

– Перед основним тренуванням ми з учнями завжди дотримуємося певного ритуалу. Юні “воїни” спочатку вітаються патріотичним гаслом, а потім припавши на одне коліно, читають по себе коротку молитву. Кожен із вихованців самостійно обирає, чого стосуватиметься його прохання до Бога. Далі діти співають патріотичних пісень і стають в лаву. Починається тренування з тривалою фізичною розтяжкою та фізичними навантаженнями. Заняття триває півтори-дві години, адже насамкінець ми знову повторюємо наш ритуал, лиш у зворотному напрямку, – розповідає тренер. – Перш за все, наші заняття направлені на навчання дітей самозахисту, а від цього, відповідно, зростає їхня самооцінка та впевненість у собі. З дітьми працювати неважко, складніше буває “достукатися” до їхніх батьків. Адже часто ті сприймають гопак лише, як танець, а це бойове мистецтво, і ставляться до нього скептично.

– Навантаження на дітей дійсно серйозне, і не всі його витримують. І я ставлюся до цього з розумінням. Не варто займатися тим, що тебе “не запалює” по-справжньому, потрібно шукати себе в інших сферах, – переконаний тренер. – Щодо оплати гуртка, то з батьками юних спортсменів у нас налагоджена тісна комунікація. Разом визначаємося з сумами, аби всі були задоволеними.  Щодо спецформи, то вона у нас складається з шароварів, вишиванки або футболки з логотипом федерації бойового гопака. Вікових обмежень для початку занять немає. Навіть вік діючих вчителів (близько 70 років і старші) показує, що цьому виду мистецтва роки не підвладні. Головне – бажання і безперервна робота над своїм тілом і душею.

Донька пана Сергія – Марія займається гопаком вже шостий рік. У зал до тата почала ходити з чотирьох років, а вже з п’яти – вийшла на професійний рівень показових змагань. З семирічного віку Марійка вже почала допомагати батькові тренувати дитячі групи, адже навантаження на тренера зросло й досягло 12 тренувань на тиждень.

За переконанням пана Сергія, спортсмен, який безперервно тренує інших, не має достатньо часу на себе. Тож зростає необхідність відвідувати виїзні навчання і семінари. Саме там тренери “опускаються” до рівня учня, поринають у світ вдосконалення майстерності та духовного самопізнання, але вже з проєкцією на себе. Шанувальники бойового гопака беруть участь у показових виступах та боях у категоріях: “Бій з тінню” (для дітей), двобій “Забава” (бій безконтактний), “Броня” (з легким контактом), “Герц” (повний дотик, лише для майстрів). В “Броню” допускаються діти з чотирнадцятирічного віку та лише з дозволу батьків.

Отримавши певні навички та вміння, відвідувачі секції проходять атестацію в обласному осередку організації, де й здобувають кваліфікаційні рівні. Аби похизуватися своїми здобутками та повчитися майстерності ведення бою у конкурентів – постійно організовуються регіональні та всеукраїнські змагання.

– Щоб “закрити” один вид майстерності, має пройти не менше трьох років. За цей період потрібно 12 разів (підтверджувати свій рівень 3-4 рази на рік) здавати “техніку”. Діти отримують паспорт з кожного підвиду бойового гопака й мають щоразу “закривати” рівень майстерності з відповідними балами (не менше 4). Дорослі спортсмени складають техніку аж 24 рази – витримують лише фанатики справи, – розповів пан Сергій про тонкощі бойового гопака.

Сам Коломієць нині перебуває на третьому рівні майстерності  – “Яструб”. Наш герой неодноразово ставав чемпіоном України з бойового гопака, а дітей тренує вже шостий рік. Його донька чотириразова чемпіонка України з бойового гопака, та, незважаючи на свій юний вік, має другий рівень майстерності – “Сокіл”.

До речі, вихованці староприлуцької школи імені Івана Кулаги неодноразово ставала переможцями та призерами обласних змагань, а найкращі її учні підіймалися на п’єдестали всеукраїнських змагань з бойового гопака. Сьогодні в школі Коломійця тренуються 15 чемпіонів України з різних дисциплін та 17 переможців обласних змагань. Для області це значне досягнення, враховуючи те, що гопак, як бойове мистецтво, набув у нас популярності менш ніж 10 років тому.

Вікторія МЕЛЬНИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені