Знахідки Сергія Шибінського

Одразу двома цікавими експонатами поповнився нещодавно «Етноісторичний флай-парк «Нагоряни», що на правах філії входить до складу Могилів-Подільського районного музею етнографії і народного мистецтва імені Марії Руденко. Про це повідомив його науковий співробітник Сергій Шибінський.

Мова йде про вулик-дуплянку та призовну повістку на службу в царську армію, датовану 1874 роком, які він випадково знайшов у селі Бернашівка. На перший погляд, ніби й немає нічого спільного між старовинним побутовим предметом й тогочасним офіційним документом, але, як з’ясувалося, один без одного ці артефакти не змогли б дійти до наших днів.

– Справа в тому, за основним місцем роботи я працюю завідувачем відділу інфраструктури, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, енергетики та захисту довкілля Могилів-Подільської райдержадміністрації і у службових справах вивчав на місцевості проблему жителів Бернашівки, які страждають від підтоплень селево-грязевими потоками городів на житла, – сказав Сергій Володимирович. – У спілкуванні з керівником громади Валентиною Пипик торкнулися ми також історії села та його майбутнього. Адже поселення знаходиться зовсім близько від Новодністровської ГЕС, і всі теперішні біди люди пов’язують із захисною дамбою на лівому березі Дністра. Я розповів Валентині Павлівні, що, крім державної служби, займаюсь ще й музейною справою, проводжу науково-дослідницьку роботу, працюю над збереженням історії рідного краю, збираю матеріальні свідчення минулого. Це зацікавило мою співрозмовницю, і вона сказала, що у неї якраз є оригінальний експонат й презентувала вулик-дуплянку. Видовбаний у стовбурі старої верби, він має метрову висоту, в діаметрі сорок сантиметрів і був без «шапки-козирка» й ніжок. А вже вдома, очищаючи від бруду й сміття дуплянку, я вийняв затичку лотка вулика і викинув її в корзину, але цієї ж миті пожовклий від часу папір привернув мою увагу друкованим текстом. Обережно, не поспішаючи, розгорнув знахідку і був вражений прочитаним. Переді мною лежало «Свидетельство о явке к исполнению воинской повинности», видане 1874 року Могилівським Повітовим з військової повинності на прізвище Рудя Миколи.

Сергій Шибінський переконаний, що це якраз той випадок, про який кажуть, що на мисливця й здобич біжить. Його виручили у цій ситуації удача пошуковця і нюх дослідника.

Що відомо у Бернашівці про Миколу Рудя? Цим питанням поцікавився у Валентини Пипик. Вона розповіла, що від старожилів села чула таке прізвище і його нащадки жили саме у тій старій хаті, що зараз знаходиться на земельній ділянці, яка належить їм з чоловіком на правах власності.

– Я в ту хату дуже рідко заходжу, бо вона має якусь особливу ауру – у ній все не так, як в інших будинках. Насамперед покрита вона довгими листками грубої однохвильової жерсті, стеля у двох кімнатах не плоска, як звично, а дильовано-ламана, у сінях видно конусоподібний димохід з чотирма отворами для коптіння і довготривалого, мабуть, зберігання там продуктів. На цвяхах у сінях і попід жерстю на горищі ще зберігаються пучки різних трав, які збирала остання мешканка хати баба Оксана.

Вона була дружиною сина того самого Миколи Рудя, якому виписали повістку в царську армію. Сьогодні в селі немає жодного його нащадка. А щодо повістки, то можна по-різному трактувати зараз цей документ, але він свідчить, що у всі часи було священним обов’язком чоловіків захищати рідну землю.

Віктор Зеленюк

Могилів-Подільський район

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені