«Гібрид курки та кролика?»

Так подумали європейці, вперше побачивши цих незвичайних курей у Китаї. Насправді китайські шовкові кури не мають жодних кролячих генів, просто волокна їхніх пір’їн не мають гачечків, тому не з’єднуються у пластинку, а навіть у дорослої птиці лишаються «розтріпаними», нагадуючи пух або шерсть.

Китайські шовкові (пухові) кури відомі європейцям ще з часів мандрівника Марко Поло. Проте більш активно їх почали завозити до Європи у XVIII столітті. Особливо сподобались вони британцям, згодом потрапили і до США, а в наших краях почали поширюватися наприкінці минулого століття.

Мета розведення цих курей – переважно декоративна. Вони не крупні, півень важить до півтора кг, курка – трохи більше кілограма. Існує також карликова форма цієї породи – ще менша, але така ж пухнаста.

Продуктивність пухових курей невисока. Яєць вони несуть менше сотні на рік, вагою по 40-50 грамів кожне. А більшість часу доросла шовкова курка зайнята тим, що насиджує або водить курчат.

Китайські шовкові цікавлять птахівників саме своїм оригінальним оперенням. Ці кумедні клубочки бувають білими, чорними, рудими, куріпчастими, попелястими… Звісно, така куряча «шерсть» потребує особливого догляду, тому їх потрібно тримати в сухому і чистому приміщенні, вигул влаштовувати під навісом, слідкувати, щоб кури не намокали під дощем та не бруднилися. Додатковими прикрасами у них є пух на ногах, «шапка», борода і бакенбарди. За кордоном під час підготовки до виставок шовкових курей навіть купають, стрижуть, розчісують і сушать феном.

Мають ці екзотичні пташки ще кілька цікавих особливостей: блакитні мочки біля вух, по 5 пальців на кожній нозі, сіро-блакитний гребінь… Цих курей тримають переважно як домашніх улюбленців і м’ясо їхнє вживають рідко, але навіть якщо хтось вирішить зарізати зайвого півника, треба мати на увазі, що сіра шкіра і темний колір м’яса можуть декому відбити апетит. Хоча на смак воно не відрізняється від звичайного, а в Китаї навіть вважається цілющим. До речі, на основі шовкових китайці вивели більш продуктивну породу (теж пухнасту і з темною тушкою), яку називають китайською аборигенною.

Шовкових курей має у своєму господарстві вінничанин Руслан Коваль. Каже, що це радість для дітей, а для нього універсальні квочки, під якими успішно виводяться і курчата, і фазаненята, і навіть індичата.

– Вони дуже смішні на вигляд. Коли кілька років тому купив на виставці пару, то всі сусіди сходилися подивитись, – розповідає Руслан. – Діти люблять годувати їх з рук, хоча деякі шовкові півники, буває, б’ються. Таке мале, а нападає на людей! Якщо чесно, я й не знаю, чи карликові вони у мене, чи звичайного розміру. Певно, змішані. І гребені в деяких сірі, а в деяких червоні – це теж говорить про те, що порода не чиста. Але ж пухнасті. Кожна курочка сідає по два-три рази на рік, дуже старанно насиджують і водять курчат. А ще з ними був один цікавий випадок. Якогось року одна шовкова курочка жила разом із несучками і карликами, там до неї чужі півні женихалися. Я від неї зібрав яйця, вилупилось четверо курчат – всі не пухові, а зі звичайним пером, тільки з чубчиками і п’ятипалі. І ті гібридні курочки теж були дуже хорошими квочками, як їхня пухова мама.

Юрій СЕГЕДА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені