Війна за гайсинський Гранів: 7500 гектарів землі, прісна вода і (не)слухняна громада

Сільрада судиться з обласною владою – за бездіяльність щодо створення Гранівської ОТГ. Чому прокуратура досі не «навішала» застрелених собак на голову села Віктора Боднюка? На розтині собак були присутні помічники трьох нардепів та два депутати облради.

«Нрави» у селі Гранів не змінюються віками. За тисячу років село на Гайсинщині пережило і напади татар, польських панів, там служили козакам і царям… В його історії магнат Адам Чарторийський – власник цих земель і селян – об’їжджав свої українські маєтки у супроводі 200 чоловік, обозу з 400 коней та верблюдів… Та після повстання гранівські дяки під час молебнів співали: «Просимо Бога дати перемогу російському війську, а не полякам». Однак поляки цього не зрозуміли і щедро заплатили місцевому духовенству за богослужіння…

Тут за указом російського царя Миколи І в 1836 році почали будувати кам’яну п’ятикупольну церкву – за 60 тис. крб. 1844 року будівництво церкви завершилось. За легендою, цар на відкриття храму подарував велику ікону і, проїжджаючи неподалік від Гранова, хотів заїхати подивитись на церкву. Чи то на будівництві зекономили і не дотримались проєкту, точно невідомо, але подаровану ікону не змогли занести. Тому для царя придумали «відмаз» – в селі чума. На храм він подивився здалеку…

А у 1911 році в центрі Гранова, біля будинку волосного правління поставили бюст Олександра II – знищили в 1917 році… Стояв біля сільради і пофарбований у бордовий Ленін…

Кожні вибори у Гранові – це маленька революція. А створення Гранівської об’єднаної громади – справжня війна… Тут вбивають собак, підпалюють сараї… Поліція, СБУ, народні депутати, мільярдер – всі фігурують в новій історії села.

6 травня уряд вирішив, що Гранів, як ще п’ять сіл Гайсинського району – Грузьке, Митківка, Михайлівка, Нараївка та Краснопілка, і два села Теплицького району – Кивачівка та Тополівка, об’єднуються в Краснопільську ОТГ. Однак, Гранів проти – уже судиться. Селяни виступили проти обласної влади, яка не відстояла їх інтереси у перспективному плані, де існувала б Гранівська ОТГ.

Як сприймають у селі рішення Кабміну і чим тепер гранівчани лякають владу? Читайте у спецрепортажі газети «Вінниччина».

Кладовище надій

За знаком «Гранів» людей побачили на цвинтарі. Там саме прибирали могили рідних до проводів. Поговорити гранівчани були не проти. Диктофон і фотоапарат їх не лякав, навпаки – їм хотілось бути почутими. Дослівно, без купюр.

– Це об’єднання нікому не потрібне! Абсолютно! У нас два села: Гранів і сусідня Михайлівка – такою має бути об’єднана громада. У Краснопілці небагато народу живе, дітей менше, вони хочуть заради нас вижити.

– Уряд сказав, що ви тепер у Краснопільській ОТГ.

– Ну не можемо! Гранів старіше село і найбільше в районі. Моїй мамі 88 років, вона піде в Краснопілку оформити якусь маленьку бумажку?! Нікогда в жизні – я буду боротися до останнього! Чи я маю завезти на чому маму?.. То що Кучер (народний депутат – Авт.) там оформлює свою фірму, то його проблеми. І скільки у них там в об’єднанні? 6-7 сіл? У нас дві школи. То як можна нам до Краснопілки дітей возити своїх? Як?! Значить наші школи мають закритися і лікарня теж. Слава Богу, лікарню Максимович (сільський голова – Авт.) зберіг, старі жінки мають куди піти хоч капельницю получити. Один лікар – сімейний – він не може обслужити це населення. Санітари, акушери… А зданіє кому? Продати бізнесмену під общежитіє?! Навезуть китайців чи кого… Поля у нас забрати не можуть, бо не оформляємо договорів.

– А паї свої кому віддаєте?

– Хто кому хоче. У нас орендарів дуже багато. Мілкі фермери, великі, які розростаються. Хто більше платить, тому люди віддають. Розривають договори і віддають. В основному, з МХП (Миронівский хлібопродукт – «Наша ряба» – Авт.) зараз всі забирають.

– На пай в селі скільки землі?

– 2,7 гектари, а в кого – три. Залежно від кадастрового номеру.

– А чому з МХП забирають землю – мало платять?

– Ні. Не подобається обслуговування – не дають робочих місць. Людям нема де працювати – вони їм не потрібні для праці. Вони дають роботу тільки в одному місці – в Ладижині на «куру рябу». Хто туди буде їздити? В кожного є худоба. Всеньке життя люди працюють в селі.

– Але хтось їздив в Ладижин?

– Їздили, дивились. А що дивитися? Там суточна робота. Якщо жінка моя поїде, корову куди діти? Я її доїти не буду – треба здавати. А там ще свої нюанси, штрафи…

– А яка робота в селі?

– Люди повинні працювати на землі. А вони не дають – їм не потрібні робочі на землі. Кучерові потрібна земля для того, щоб загнати свою техніку: на дві тисячі гектарів потрібні 5-6 людей. Хімія і посів. І будьте здорові! Остальні йому не потрібні…

– На заробітки ваші їздять?

– Їздять. Молодьож. Польща, Чехія, Німеччина… Геть в Молдові працюють – обробляють землю. І в Росію мусять їхати заробляти. Осьо до мене єдна подзвонила: «Чи не можуть приїхати ваші хлопці з Гранова?». У них урожай гниє на полі, бо їхні аванс получили і запили…

– Скільки землі у ваших фермерів?

– В середньому – від 250 гектарів до 1000.

– Якщо фермер дає роботу, то яка зарплата?

– Самий перед – середньомісячна. Оце стабільна. Якщо в польових роботах, то платиться більше. Отак зробив Кучер, три дні був на роботі – мінімалку отримав. Йому не потрібні люди, головне, щоб ти був на роботі. Він податки платить, то за нього государство буде битися. А малого фермера, вибачте, будуть… Я не можу, щоб не матюкатися. Все…

Чоловік з козацькими вусами не знаходив «культурних» слів. Махнув рукою і пішов ставити пам’ятник на могилі. А жінка з банкою фарби, яка почула нашу розмову, підійшла ближче і продовжила.

– Подивіться, яка громада! І завезти з’єднати за 25 км! Автобус туди не ходить! У нас інфраструктура розвинута, а що в Краснопілці – одне адмінприміщення збудували? Видали один паспорт за рік, то це вважається робота?! Для чого це таке? Ми скільки звертались: їздили у Вінницю, у Верховну Раду… Нам обіцяли. А тут – трах-бах і в період, коли карантин, коли цей вірус, тихесенько все зробили без людей… То це правильно? Це таке добровільне об’єднання? То як це воно тепер має бути? Треба судитися!.. Мені майже сімдесят – я тут народилась, мабуть, скоро і помирати тут буду, але такого ще не було господаря в селі, як зараз.

– Ви його так хвалите. Але я читала, що він тут собак постріляв на очах в дитини…

– Та це неправда! Це брехня суща! Є ті, хто проти нього, це вони запускають ці бріхні, купляють поліцію і роблять оці шантажі. Не вірте! Цей скандал придуманий! Штучний! Дівчата, чого ви стоїте? Підходьте…

Приєднались до розмови ще кілька жінок.

– Є цих 5-6 чоловік, які придумують ці скандали, пишуть і кидають цю гадость в Інтернет. Щоб між людьми недовіру створити. Обіцяли нам під Верховною Радою, під обласною радою, під районною радою. Обціяли-обіцяли…

– Кому ви віддали свою землю?

– У мене землі немає: я – соціальний працівник.

– А ми були в колгоспі, то так земля і залишилась тут. А цей бріхні понаписував…

Далі перейшли на прізвища.

– Хазяйнує він для себе, для свого кармана, для своїх дітей. Журиться, що внуку півроку і в нього немає землі. А як люди по 70 років прожили в селі і не мають, це не обідно?! Ніхто нас ні за що не має. Нікому ці люди не потрібні – потрібна лише влада!

– В Краснопілку ніхто не піде! Ви що смієтеся?

– Але є рішення уряду.

– Будемо перекривати дорогу!

– Ви подивіться, що в тій Нараївці. Її теж приєднали, 5-6 депутатів зібралися і так «вирішили». У голови родичі, свати, куми – це всі були депутати. А якщо 600-700 людей проти, то їх ніхто не питав згоди. Нараївка весь час була до Гранова приєднана лікарнею, і в школу діти їздили в Гранів. Зі мною вчились з Адамівки, з Семирівки, з Михайлівки… А тепер це все розірвати… То ви мені вибачте, у нас скільки дітей? А скільки в Краснопілці? У нас садочок такий – картинку зробили. Ви самі подивіться…

– Де це таке було, щоб наплювати на цю громаду?!

– Приєднатися до Гранова хотіла Михайлівка. То хто послухав? Послухали чотирьох. Бо голова захотіла до Кучера… Але справедливість вже колись повинна восторжествувати. Ми – найбільша громада в районі: в Краснопілці 1400 жителів, а в Гранові – дві тисячі з лишнім, то є різниця… Автобус туди не ходить. Чим туди добратися? Спочатку треба на Гайсин, а потім з Гайсина на Краснопілку.

– А приїдеш, то вже на часи не встигнеш…

– Таке село занехаяти…

– Це занепад сіл робиться! А не розвиток. Занепад! Щоб села вмирали. А без села ніхто не вартий ламаного гроша. Продукти звідси – з села всі кормляться. Чи думають, що будуть посередниками із заграницею і будуть таскати з Єгипту картоплю? У фермерів за карантин такі продукти згнили… Я не боюсь про це говорити, можете записати: Ніна Олександрівна Закревська, медпрацівник.

Сільрада зі шляхетним гербом

За великою церквою «в лісах» виднівся клуб. Досить дивного архітектурного рішення.

– Колись це був костел, – знайшов пояснення сільський голова Віктор Боднюк, з яким зустрілися біля сільради. – Кілька років тому від мобільного зв’язку вишку там ставили і знайшли скарб – монети, але нам не віддали, забрали, тому яка їхня цінність – не знаємо. Там підземний хід є, веде 10 км звідси до чоловічого монастиря. Ті, хто робили ремонт після війни, казали, що до кінця підземний цегляний хід не пройшли: дихати не було чим і вертались… А тут була управа до революції, потім сільгосптехніка, а тепер тут фермер…

Під табличкою сільської ради на вході є герб Гранова із зіркою Давида.

– Граневом село стали називати після 1411 року, а до того називалося Вербич, – пояснює сільський голова. – Тоді село дісталося графу Михайлу Грановському, який став закликати людей на землі. 30 років не брав податків із поселян. Тоді Гранів розрісся. 21 листопада 1744 року польський король Август ІІІ дав селу Магдебурзьке право і шляхетський герб «Леліва». Так Гранів став центром округи з 25 селами. А герб – на синьому полі золотий півмісяць рогами догори, над яким шестипроменева зірка, розшифровується в геральдиці: перемога християнства над магометанством – так мені пояснювали історики… Жили у нас євреї – близько 800, два роки тому приїжджали четверо з США, ходили дивились, де жили їхні предки. Є в нас старенька єврейська хатина… В лісі, де були розстріляні євреї, зробили гарно, обгородили, вичистили, поставили пам’ятник. Приїдуть люди, то треба щось показати… Оце зупиночку зробили за власні кошти, чай, каву продавали. Вперед вирішили зробити дорогу, а потім – площу. Клуб мають робити – сходи і фасад. Вчора приїжджали будівельники, знайшли їм житло – на другому поверсі лікарні. Всередині ми ремонт зробили – сцену, роздягальню, туалет…

Є в Гранові два стадіони: один – сільський, а другий – приватний, поруч. Правда, про власника другого – односельця – тут говорять обережно. Землю під стадіон у рідному селі купив Володимир Колісник – бізнесмен з Санкт-Петербурга. Кажуть, що допоміг багатьом гранівчанам знайти роботу у Санкт-Петербурзі, Києві, Гайсині.

– На його стадіоні змагання проходять – футбол, він дає гроші, – розповідає Віктор Максимович. – Коли щось просимо для села – не відмовляє. Хату збудував собі в селі, дорогу зробив, приїжджає тепер рідко, бо ще й коронавірус…

– Хто ще відомий з Гранова?

– Я! «Прославили» мене з тими собаками на всю країну… Ходімо в сільраду, там якраз приїхав колишній голова Михайлівки, з якою ми ОТГ створюємо…

Віктор Боднюк

(Не)Об’єднання громад. Судами

– Знайомтесь – Михайло Васильович Уманець (сільський голова Михайлівки – 2002-2015 рр. – Авт.). Це йому торік спалили сарай, а перед воротами залишили Біблію, на нього направляли СБУ, щоб його – колишнього сільського голову – не допустити на зібрання в Михайлівці. Я знаю, хто дав команду…

Ми говорили в сільраді понад дві години. Документально демонстрували всю історію (не)створення Гранівської ОТГ, починаючи з 2015 року, коли був прийнятий закон про добровільне об’єднання територіальних громад. Довгий стіл був устелений рішеннями, наказами, папками, планами…

– Михайле Васильовичу, то чому вам спалили сарай?

– Звідки я знаю? Облдержадміністрація 12 серпня дала позитивний висновок про Гранівську ОТГ, і потрібно було зібрати сесію сільради Михайлівки, щоб вона прийняла рішення. А сільська голова втекла – то у відпустку, то за свій рахунок… 6 вересня мала вийти на роботу. От 3 вересня мені спалили сарай. Мабуть, щоб залякати. Це було о 23.30, горіло здорово… Поліцію повідомили, але реакції не було. Пожежні погасили.

Михайло Уманець – екс-голова Михайлівки

У 2015 році розроблявся перспективний план території громад Вінниччини. Так була сформована об’єднана громада – Нараївка, Михайлівка, Гранів, Краснопілка, Митків з центром у Гранові. Добились, що 24 червня 2015 року був затверджений план, де з’явилась Гранівська ОТГ, населення – 7157, територія – 244 кв. км. Кабмін не затвердив…

У 2015 році нові вибори сільських голів. І в Михайлівці, і в Гранові вибрали нових. Як наслідок – у 2017 році утворюють нову громаду – Краснопільську ОТГ, розриваючи Гранівську.

– Чому? Бо в Краснопілці знаходиться виробнича база МХП «Зернопродукт» – Гайсинська філія, – пояснює колишній голова Михайлівки. – Земельний банк – 25 тисяч гектарів землі, з наших сіл та навколишніх. Микола Кучер створив Краснопільську громаду. Рік тому, у травні, я тут так само сидів, Микола Іванович навпроти мене, і казав: «Так, я створив цю громаду. Так, я сприяв, щоб Катерина Романенко була головою». Колись вона була сільською головою Нараївки. Вони ще як хитро зробили: не могли утворити громаду з трьох сіл – Гранів і Михайлівку вони залишають, бо знають, що нам туди зовсім не на руку. Нараївка, Митківка і Краснопілка – утворюють громаду, але вона маленька – 3300 населення. Не можуть утворити. Що вони роблять? Відривають з Теплицького району дві сільські ради – Кивачівська і Тополівська. А коли Гранівська сільрада звернулась, щоб об’єднатися – не дають.

…30 січня 2019 року запросили соцпрацівників Михайлівки в Краснопілку на презентацію громади. Поїхав і я туди. Виступав спеціаліст з децентралізації Левченко, розказував, що «будемо Гранів і Михайлівку приєднувати». Я їм сказав, щоб хоча б людей перед цим запитали: «Чи хочуть?». На що відповіли: «Не дамо утворитись Гранівській громаді».

За словами Михайла Васильовича, після цього ініціативна група в Михайлівці проводить опитування: до кого приєднатись – Краснопілка, Гайсин, Гранів? Два тижні опитували. За Гранів – 533, за Гайсин – 139, за Краснопілку – 4.

– Людей уже почали лякати, школа і сільська рада не голосували. Сільрада назвала це опитування незаконним і збирає збори 12 березня. Є на ютубі, як вони обзивають всіх… Але тоді вирішили провести ще одне опитування – офіційне. 18 березня опитали людей за закритими виборчими списками – таємне. Ті самі питання. Офіційні результати: 523 – за Гранів, 352 – за Гайсин і 1(!) – за Краснопілку. На підставі цього Михайлівська сільрада прийняла рішення про об’єднання з Грановим. 15 квітня затвердили проєкт рішення про добровільне об’єднання з Гранівською ОТГ. Пішли в ОДА за висновком. Спочатку не давали…

Затягували суди, були вибори із двійниками й підкупом. «Ніхто не доведе, але ж знаємо, що по 500 гривень кидали на телефони»…

– Вперше в Україні «порвали» район, бо не вистачало їм сіл в Гайсинському районі для Краснопільської ОТГ, знаючи про те, що у 2020 році слово «добровільне» приберуть, натомість буде «примусове», – продовжує Віктор Боднюк. – А нас постійно возять на семінари в одну Нараївку. Що там за досягнення?! Бігборд і котел в школі. Все! Я сім років працював керуючим на «Зернопродукті». Преса пише лише про Романенко. Їй дали «Жінку третього тисячоліття» – разом із дружиною Луценко вручали статуетку. За які заслуги? Ладно… Зате коли я на зборах у Гранові пояснював переваги села як центра ОТГ у присутності голови РДА, то він почав обзивати мене «падлюкою». Люди його освистали і вигнали із зали… Скільки провокацій пережив за ці чотири роки. Через них сина із Гайсинської поліції перевели в Іллінці…

Скальський, рейдерство і ЦВК

– Але у 2019 році ми подаємо документи в ОДА на отримання позитивних висновків. Юрвідділ надає висновок, що у нас все нормально. Звертаємось по допомогу до того ж Левченка – дає перелік документів. Подаємо ці документи на ОДА, а нам повертають: «Ви не такі документи надали». Є такий Ігор Вернигор – представляє на Вінниччині регіональне відділення Асоціації міст. Він подивився і каже, що нам свідомо дали не той перелік документів. Ми ж за зразком все зробили – один в один. Повернули. Вдруге подаємо. Тепер кажуть, що у нас немає потрібної кількості дітей – 250, хоча в законі цього немає. Коли створювали Краснопільську ОТГ, то там було 124 дитини, а в нас – 200, в Райгороді – 87… Звертаємось до суду щодо неправомірності рішення ОДА. Між другим і третім засіданням адмінсуду телефонує мені керівник юрвідділу ОДА і каже: «Приїжджайте, заберіть позитивні висновки, тільки заберіть позов до суду». За тиждень суд відбувся – ми виграли, але й позитивні висновки отримали. Тобто ми вже як сформована громада. Двічі підтвердили – у 2015 році і в 2019 році.

Увесь пакет документів із Перспективним планом, позитивними висновками, рішенням сесії облради подається у ЦВК – на призначення виборів в ОТГ. 11 жовтня 2019 року має відбутися перше засідання ЦВК – 4 ОТГ по Вінницькій області. Але після засідання виявляється, що затвердили три, а нас нема. Їдемо в Київ у ЦВК: що сталося? До нас виходять: «Немає позитивних висновків». Неправда – є. «У вас судова справа». Неправда – нема. Потім працівник ЦВК нам каже: «За годину до засідання прийшла Лариса Білозір, і ваші документи з папки на підписання витягнули».

Збираємо людей – два автобуси і їдемо в ЦВК. 50 чоловік поїхало. Приходимо до куратора області, а нам показують лист, що сільська голова Михайлівки Валентина Топочканова 11 жовтня звернулася зі скаргою, мовляв, я їй погрожував спалити хату і тиснув на депутатів. Просто «рейдерське захоплення села Михайлівка»… Сільська голова Семирічки – село теж хоче до Гранова, раптом пише скаргу про погрози з мого боку… Підтасовували ці листи навіть без реєстрації…

Вибори не призначили. Багато ще всього було. Я питав губернатора, чому скаргу на мене не дали в поліцію, а в ЦВК одразу. «Я мав зреагувати». А чомусь така вибіркова реакція, бо коли ми звертаємось, ніхто не реагує… Час затягнули… Тільки потім ОДА надала відповідь: «Вказаних порушень не виявлено». Тобто всі ці листи про «рейдерство» була туфта!

Знову їдемо до Скальського. З нами говорити не хочуть. Зайшли в ОДА. Сказали, що ми захопили ОДА. Приїжджає Скальський. Пів години він нам розказував свою автобіографію, де він бізнесував… Нам те до лампочки було! Люди почали виступати… Пообіцяв, що приїде до нас на зібрання. Зібрали збори, повний клуб – три села. Скальський не приїжджає. Але дзвонять мені з ОДА, що приїжджайте, беріть з собою п’ять чоловік. Зима була, 16 грудня. Приїжджаємо. Сідаємо за стіл – всі керівники департаментів, Левченко теж був. Ми їм показали, що ми спроможна громада, навіть наближаємось до високого рівня спроможності. Ото як Порошенко підписував на трибуні, так і Скальський викидає руку, і помічник приносить коричневу папочку – губернатор демонстративно підписує нам повторне подання на ЦВК.

Чекаємо виборів. Тепер Топочканова і її сестри чоловік подає в суд – нібито він не був присутній на обговоренні об’єднання Михайлівки з Грановом, коли Михайлівка вирішила приєднатися до Гранова. А це значить, якщо суд скаже, що так було, то наше об’єднання накривається мідним тазом… Суд припер їх до того, що від позову той відмовився, а голову Михайлівки за неправду оштрафували на 600 грн. Але ж судові засідання знову затягнули час…

До речі, одного разу в Мінрегіон нас запросила Асоціація міст. Сидять народні депутати – Безгін і Білозір. Дають мені 10 секунд. І кажуть: «Ви не платите податків (а я з фермерів сюди прийшов, якби не платив, то мене давно на цьому б хлопнули), сільська рада в конкурсах участі не бере, ви хочете влади, а в Краснопілці вже створений ЦНАП, і це не по-державницьки створювати Гранівську ОТГ».

Намагаюсь на це щось сказати, а тут заступник міністра Негода почав на мене кричати, і я сів… Чужі люди, що вони про мене подумають? Безгін перейшов на іншу тему. Все! Оце нас так слухали….

– Чому в історії створення Гранівської ОТГ постійно звучить прізвище «Кучер»? Люди в селі саме його згадують.

– Це наш народний депутат. Хоча в Гранові він програв. Він є одним із власників компанії «Зернопродукт МХП». Йому належало 10% акції компанії, яка входить до складу холдингу мільярдера Юрія Косюка «Миронівський хлібопродукт», це «Наша ряба». А депутатка Лариса Білозір – донька Миколи Кучера.

Ще перед останніми виборами у Верховну Раду я до Кучера звернувся. Він приїхав в лікарню окуляри пластикові роздавати. Люди напали на нього. Обступили жінки в лікарні, мені стало незручно, що його так паскудять, запропонував піти в сільраду. Сіли за стіл, говорю: «Ви – наш, допоможіть нам». Обіцяв допомогти. Потім ще зустрічались… Одне він мені казав: «Ваша проблема в тому, що ви не можете говорити з керівництвом області». А я жодного разу сам не їздив в область – зі мною завжди їхала делегація з села… Потім на зборах у своєму селі він сказав, що не дасть створити Гранівську ОТГ. Мені присутні депутати сказали. Я йому одразу подзвонив, сказав, що він не щирий…

«Коротше, нас наказують…»

– 41 км освітлили села, дорогу зробили… 100 баків сміття поставили по селу, гроші даємо на лікування мешканців. Вже рік як у нас працює пожежна частина – 12 виїздів було. Троє пожежних – одного фінансує сільська рада, а двох – фермерське господарство. На військовий госпіталь дали 200 тисяч. Хто із сільських рад дав на подолання пандемії? А ми на інфекційне відділення райлікарні дали 100 тисяч. А вони кажуть, що ми неспроможні!

Пожежна частина Гранова рік працює: 12 викликів

Щороку робили ямковий ремонт дороги, а цього року не робили, бо сказали, що виділять кошти на дорогу обласного значення. То в Михайлівці зробили, а Гранів минули, за знаком – в Нараївці роблять. Дзвоню в райдержадміністрацію. «Ну ви знаєте…» Коротше, нас наказують… А ми зробимо самі. Ні в кого гроші не брав: техніку шукав, асфальт шукав… Преса проти мене. Бо я не служу їм, а служу людям – люди мене вибрали. Ви знали, які наїзди йдуть… Коли Кабмін затвердив 63 ОТГ без нашої, то мені подзвонила сільська голова Грузького, щоб не засмучувався. Але я спокійний, бо це ще не кінець. Морально давно підготовлений. Я живу в провокаціях. У Фейсбуці мережа ботів – б’ють в одну точку: «бандит, корупціонер, хабарник, місцевий князьок». Хай у мене руки відсохнуть, якщо я взяв копійку.

– То, може, розкажете, як собак постріляли?

– Це був вихідний, 28 березня. Я приїхав на господарство, сиджу на ваговій і чую якісь хлопки. Сам я бригадир мисливців у Гранові. Проїжджаю, крайня хата, дивлюсь – лежать собаки на полі. А збоку стоять двоє – чоловік і дружина. Цю жінку, по суті, я звільнив за фальшування з дитячою карточкою. Вона була соцпрацівником в Гайсинському районі. Ми фінансуємо цю службу. Рік тому були проводи в селі, до мене підійшла бабуся дівчинки. Мама дитини гуляща – місяцями вдома не з’являється, батько любить випити, а трирічна дитинка з бабусею живе. І каже бабуся, що Ірі – соцпрацівниці – дали банківську картку, «хай би щось дала на цю дитину». Викликаю Іру в сільраду, приходить бабуся. Віддала Іра картку. Зі слів бабусі, на ній мало бути 10 тисяч. Я сам поїхав в Ощадбанк, а там грошей нема. Питаю: «Іро, де гроші?» Вона перевела на свою карту Приватбанку, і там вже грошей немає. Викликаю опікунську раду… Звільнили її в Гайсині. Так, за моєї вимоги…

Повертаюсь до собак. Іра з чоловіком стоять біля тих собак. Цікавлюсь, що це за собаки? «Та…»

Розвертаюсь, їду назад. А тут поліція до мене: «Мар’янчуки кажуть, що ви постріляли їхніх собак». Всі знають, що маю зброю, бо я з гранівчанами ходжу на полювання. Я давно мисливець, як з армії прийшов у 78-му році… Каже поліція, що на очах дитини застрелив – жорстоке поводження. Вилучили нарізну зброю, а в сейфі було три одиниці зброї…

Везуть собак у Вінницю. Роблять один розтин, роблять другий. На цей розтин собак приїжджають помічники народних депутатів – Білозір, Кучера, Безгіна і два депутати облради – це не є таємна інформація, можете запитати. Потім везуть цих собак у Харків: чи тварина мучились, коли її застрелили? Мар’янчук возив своєю машиною, знаю це, бо скандал ще був – йому бензину не дали. Скажіть, чому така увага народних депутатів до двох бродячих собак, які лежали на полі?! Мар’янчуки кажуть, що це були їхні. Хоча собаки були не у дворі. Для чого така увага? Але це ще не все.

1 квітня я їду по селу, стоїть група людей. Хто такі? Коронавірус ходить, то ми слідкуємо, щоб на самоізоляції були ті, хто із заробітків повернулись. Стоять чужі в масках, і поліція – 14 чоловік всього. Один мене вдаряє, коли я попросив показати документи. Це в присутності поліції! Нуль реакції… А приїхали вони з металошукачем шукати гільзи. Наскільки мені відомо, в собаках нічого немає. Я говорив з адвокатами, вони сміються. Справою по собаках чогось займається обласна поліція і обласна прокуратура…

А 30 квітня до мене додому приїжджає спецназ вінницької поліції – в касках, з автоматами. Чотири слідчих, проводять у мене обшук. По собаках!!! Вилучили автомобіль, дробовик і мобільний телефон. Все це відбувалось у присутності трьох малолітніх онуків. І що я буду їм казати?

Один слідчий підізвав до криниці й каже: «Вам світить 30 днів в СІЗО, потім від 3 до 8 років тюрми, ну, дадуть 4. Ваше село впало в око одній поважній особі. Давайте, приїдете до нас в понеділок, ми зведемо вас з цією людиною, поспілкуєтесь… Ви ж розумієте, в дружини бізнес заберуть. Відмовтесь, і все буде добре…».

– А чому досі не здались – воюєте з «поважною людиною»?

– Я тут народився і живу. Що я людям скажу? Мене перепиняють в селі: «Ти хоч не вздумай здатися».

Все пов’язано з «Нашою рябою». У нас великі запаси прісної води. Вони розвідали цю воду. Ви знаєте, що «Наша ряба»не повинна 15 років залишатись на одному місці – курники повинні переносити, бо там хвороби виникають. Це перша причина – земля під нові пташники. Якщо зернопродукт використовує близько 2 тисяч гектарів, то тепер забирають люди свої землі. До речі, для порівняння: у них лише 8 працівників, а на фермерському господарстві моєї дружини – 900 гектарів (550 пайщиків) – 36 працівників.

У Гранові 7,5 тисячі гектарів орної землі – це та, що люди можуть здавати. У нас найбільше в районі. У Краснопілці – 4, 3 тис. га, у Михайлівці – 4,5 тис. га. Якщо два села взяти – то це один Гранів.

Друга причина. Для чого ми їм? Продаж землі йде через місцеві органи влади. Якщо взяти Ладижинську «рябу», то там виробництво курпосліду (побічний продукт) – близько мільйона тонн. А це 50% хімії, уявіть, якщо за 42 дні виростає курка. Тому їм необхідні поля й для утилізації посліду. Ви якби почули який тут сморід, коли вони возять цей послід.

І третя – стабільний виборчий округ. Чому в об’єднання громад включилась донька Миколи Кучера? Здавалося б, хочуть громади об’єднатися, то хай об’єднуються – що тут такого? Якби не Кучер, ми давно були ОТГ, жили тихо і спокійно. Бо ж зламали все, пересварили всіх. Можна ж зробити опитування людей, бо на збори не всі прийдуть. Нехай люди йдуть туди, куди хочуть. Нараївка хотіла до нас – у нас менталітет один, а от з Краснопілкою ми зовсім інші.

У Семирічці теж запаси прісної води – у підземному озері в Рахнах. Там в 60-х роках мав бути нафтопереробний завод (перенесли в Лисичанськ). Там п’ять свердловин запломбовано. Ми на одній лінії – Гранів і 3 км від нас Семирічка.

Їм треба земля, вода і слухняна громада. Тому підключають великий бізнес. Юридичних підстав не дати створити ОТГ у них немає.

– Що буде далі?

– Суд. Чекайте, ще Верховна Рада має прийняти.

– У нас в Михайлівці висловили люди недовіру сільській голові – 18 березня, – продовжує Михайло Уманець. – Є постанова сільської виборчої комісії, подали на сесію. Карантин – не можуть зібратись. Є 319 підписів. Секретар буде виконувати обов’язки…

Оці всі владні мужі – Негода, Безгін, Білозір, Кучер – вони живуть в місті, вони сюди жити не приїдуть. Ні їхні діти, ні внуки… Ми тут живемо і ми хочемо об’єднатися, так як ми хочемо, щоб наші діти, онуки і правнуки жили тут.

– І пили чисту джерельну воду, а не привезену бутильовану, – додав Віктор Боднюк.

– Не хочемо, щоб нам диктували. Ви прийняли закон про добровільне об’єднання, ми об’єдналися, а ви нам не даєте це зробити. Хай би одну статтю закону ми порушили. А вони зробили 2 км польової дороги за 20 мільйонів – їм так можна. Тепер уже Катерина Романенко йде на вибори від «Стратегії» Гройсмана, пайки роздає… І ще сказали, що Краснопільська громада неспроможна – їй потрібні донори. От тому ми їм так потрібні.

– А з чого громада буде жити?

– Ми живемо з землі. У нас в Гранові тільки 8 магазинів, підприємців багато. Хочемо цегляний завод збудувати – у нас є розвідане родовище глини. Була домовленість з бізнесменом, я їздив до нього, зустрічався щодо сонячних батарей. Він сусідньому селу – Чечелівці – проєкт пропонував: 25 гектарів землі – 2, 5 млн. до бюджету і 50 робочих місць. Це ідея.

Ми всі пасовища взяли у комунальну власність – у чередах близько 600 корів.

М’ясокомбінат має перепрофільовуватись у прийомний пункт – будуть перероблювати молоко.

Дали п’ятдесятьом АТОвцям землю – по гектару. Те, що могли. Будемо ще витягати землі із фермерського запасу. Між іншим, сесія облради проголосувала, що «Зернопродукт» за 250 га в запасі платить 5%, зате фермер платить 12%.

…Я був керуючим «зернопродукту» на чотири села – Нараївка, Гранів, Семирічка і Рахни. І в Миткові я працював… Колишня сільська голова Гранова сьогодні проти мене, бо вимагаю податки. Вона на посаді голови собі взяла паї, сестрі – два, сину, на своїх внуків малолітніх видала паї, а це поза законом, бо паї отримують лише ті, хто на той момент працювали в колгоспі, а тут діти ще в школі вчилися і вже пай отримали. Я підняв ці питання – повертати в державу будуть цю землю. Отакі незадоволені моєю роботою. Один із таких дитину облив бензином і чиркає запальничкою підпалити… Оце таких об’єднали. А народ мене підтримує.

Чесно сказати: я ні дня не хочу працювати сільським головою. Ходив би на ставочок, десь на поле поїхав… Але взявся, то повинен відробляти гроші, які тобі люди платять, треба показати, що щось можна зробити.

– А на вибори підете?

– Піду. Хочу покласти свою роботу «на рельси»… Бояться моєї підтримки, тому намагаються вже не допустити мене до виборів. Їм треба мене «вирубити». І такі дурниці про мене розпускають, я в ювелірній піраміді, виявляється. Де я, а де ювелірка… Я такий «мафіозі». В Китаї мене б четвертували чи розстріляли.

…Раніше в Гранові були клани. А в мене в селі навіть якось друзів нема. Так, я захистив дитинку, і я не боюсь тих, кого вигнали з садочка, які крали в дітей, а стала соціальним працівником… Не боюсь їх.

– Вікторе Максимовичу, а у вас вдома собаки є?

– Є. Лайки. Вирощую дикі свині і віддаю в природу. Віддав торік 20 голів свиней у лісове господарство. Хочу, щоб розвели, бо у нас чума знищила їх. Зараз є 15 диких свиней. Є чорні лебеді, «каролінки», мандаринки, фотографуються з ними. Чорні лебеді четверо лебедят привели. Ну люблю я це, не можу бути байдужим.

Війна за Гранів триває. Ще не один суд, не один юридичний бій… А значить – далі буде.

Оксана ПУСТОВІТ

Фото Андрія КІКОТЯ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені