Як проведуть літо вінницькі пластуни?

У Вінницькій області є три активно діючих осередки національної скаутської організації України «Пласт». Найбільший – це у Вінниці, також у Бару і в Калинівці. Нині це не менше 100 людей різного віку, всього по України їх 8 тисяч, по світу – 10.  Чим захоплює підростаюче покоління цей давній рух, який налічує більше ста років, як потрапити в його лави, яку виховну роботу  там провадять і на яких засадах стоять –  розповіла в інтерв‘ю кореспонденту нашого видання голова вінницького осередку  Ольга Казакова.  

– Олю, пригадайте, як самі потрапили в організацію, чим вона вас захопила?

– Я потрапила  до «Пласту» 7 років тому.  В моїй школі пластуни проводили презентацію для польських скаутів, які приїхали в Україну з гуманітарною допомогою старим полякам, які проживають у Вінниці. А оскільки в нашій 12 школі вивчають польську мову, нас, старшокласників, запросили поспілкуватися з цими польськими скаутами. Ось на цю зустріч  прийшли вінницькі пластуни, які вже відновили осередок у Вінниці.  До речі, «Пласт» у Вінниці на початку березня відсвяткував 10 років.

До того я певний час займалась у гуртку екологів, вивчала природу, непогано знала різні куточки Вінниччини. А в пластунів спочатку мене найбільше зацікавили наметові табори. Мені захотілося, як у цих фільмах про скаутів, піти в  похід, щось досліджувати.   Але насправді в організації я знайшла собі товариство однодумців, друзів.  Тому для мене «Пласт» –  це не тільки про враження, де я гори побачила чи небо, чи я в горах побувала, чи в літніх, чи в зимових, чи з парашутом стрибала  – це навіть другорядне… А найбільш цінне – це товариство, люди! З багатьма залишились друзями ще з тих юнацьких років.

– Уточніть, на яких принципах та засадах будується робота організації, адже, попри романтичний та пригодницький антураж, ви зовсім не туристичний клуб… 

 – Сенс роботи нашої молодіжної організації  в тому, щоб виховувати молодь на засадах християнської моралі, щоб виховати з молодої людини свідомого громадянина. «Пласт»  – позаполітична, позаконфесійна організація. Просто за основу береться християнська етика, причому без жодної конфесійної прив’язки.  У нас є заняття на тему історії, фізичної вправності,  на тему загальної ерудованості…

Є три головних обов’язки, на основі яких пластун складає присягу в певний час. Перший обов’язок – це бути вірним Богові та Україні, другий – допомагати іншим. Третій – жити за пластовим законом  та слухати пластового проводу. Пластовий закон – це ще окремих 14 пунктів загальних. Основні: бути братерським, доброзичливим, дбати про природу, дбати про своє життя та здоров’я, бути ощадним, точним, ввічливим. І коли людина приймає пластову присягу, вона зобов’язується в житті теж дотримуватись цих принципів.

– У ваших лавах не лише молоді люди. А яка основна цільова аудиторія?

– Наша організація молодіжна, але в наших лавах і діти від 6 років, і наставники, виховники старше 50! Є різна градація, ступені, вікові категорії.   Так з’явилась вікова категорія – новацтво, це  діти від 6 до 11 років. Вони носять жовту хустку, мають форму, але вони ще не складають присяги, вони тільки дитячу обіцянку дають. У них заняття проходять у формі гри.

Головна цільова аудиторія – підлітки від 11 до 18 років. Рушійна сила. Вони носять бордову малинову хустку. Це хустка під сорочку одягається. А наступна вікова категорія – це старші пластуни. Це молоді люди від 18 до 35 років. В основному це ті, хто керують організацією, є виховниками, тобто наставниками для дітей. Організовують табори, заходи, адмініструють осередки. Це все волонтери.

Пластуни, яким від 35 років і більше  – пластуни-сеньйори. Вони носять коричневу хустку. Вони мають ранги. На формі позначається спеціальними нашивками. Вони займаються виховною діяльністю. Хтось організовує табори, а хтось як радник лишається. Доволі малий відсоток людей, які в свідомому віці прийшли у пластуни. Але є навіть і такі люди – вони хочуть себе реалізувати у такому волонтерському напрямку, є такі, що хочуть виховувати юнацтво. Є дорослі, які хочуть віддати своїх дітей у «Пласт», але якимось чином активізуються і потім самі стають пластунами.

– Що потрібно, щоб вступити до вашої організації? Йдеться насамперед про дітей та підлітків.

– Ми намагаємось брати всіх, хто до нас іде. Але буває, що в нас немає місць! Адже на одного виховника, який опікується гуртком, виходить до восьми дітей. І кожному треба приділити увагу, навчити, перевірити, стати ментором по життю, в гарному сенсі слова. І саме таких відданих людей, що готові присвячувати себе роботі з дітьми на безплатній основі, зараз нам бракує. Тому  нині шукаємо та залучаємо, а також навчаємо саме їх. Йдеться і про юнацтво, студентів,  відповідальну молодь 17-18 років. Дітей достатньо, вони про нас знають, а ось старших, які б хотіли цим займатися, – замало.

– Які випробування мають пройти діти, щоб сягнути певного щабля? Як це відбувається?

– Для юнацтва 11-18 років існує навчальна програма, вона називається проба. Є перша, друга і третя проба. Перша проба –   це найлегша, її здають, щоб  потім можна було скласти присягу. В цю пробу входять блок про свідомого громадянина, що потрібно знати про своє місто, про свою країну, знати гімн напам’ять. А є перелік завдань, вони називаються точками. Є блок про природу  – теоретичні знання – дитина знає місцевість, тварин, рослин, де вона проживає, блок на фізичну вправність. Також кожен у гуртку має певні обов’язки, завдання… Після першої проби дитина складає присягу і стає пластуном-учасником.  Він може носити однострій і значок. Так само є друга проба. Після неї дитина стає пластуном-розвідувачем.   Якщо дитина відбула два табори,  сама мандрівку організувала (під наглядом виховника), розробила та реалізувала кілька проєктів – то вона стає скобом або вірлицею.

– Про табори і літній відпочинок. Цього діти, напевне, чекають найбільше. Карантин перекреслив ці плани?

– Однозначно вніс корективи.  Починаючи з того, що наші щотижневі заняття ми проводили онлайн. В цьому році не відбулося свято весни – це такий триденний наметовий табір, підготовка до літа, приурочена до Дня Святого Юрія.

Ми готуємось на кінець липня, навіть на серпень спробувати провести табір, якщо така буде сприятлива епідеміологічна ситуація. Але, напевне, цей рік ми будемо пробувати робити не намети звичайні, а десь на базі, де будуть витримані всі вимоги протиепідемічні.

  Табори ми зазвичай організуємо для підлітків з 14 років по 10-14 днів. Цей табір у нас називається «Табір ріки», і він у нас відбувається щорічно в різних регіонах. Там мають бути безпечне місце для наметового табору, там обов’язково є річка і ліс, а також джерело з питною водою.  Віддалене від людей місце, але безпечне. Дітей, які не ходять в «Пласт», а тільки хочуть поїхати в табір, ми не беремо. А беремо, якщо вони проходять співбесіду. Наші вихованці настільки захоплені такими подорожами, що був навіть випадок, коли хлопчик, що зламав руку, після того, як наклали гіпс і він погодив це з батьками, вирішив все одно повернутися до табору! Звісно, зараз всі мандрівки, подорожі, походи не проводяться.

Але не менше, ніж літні пригоди, полюбляють діти і зимові завдання. От у нас 4 роки поспіль відбувалися зимові змагання з орієнтування «Снігохід». І там треба за день, за певну кількість годин пройти  якомога більше точок. На  цих точках є якісь цікаві місця з історичної точки зору. Такі змагання проходили поблизу Вороновиці, в Калинівському районі, біля Хмільника, у вінницькому лісопарку.  Під час мандрівок ми захоплюємо історичний і природничий аспекти виховання.

– За яку поведінку дитину можуть виключити з лав пластунів?

– Бувають випадки, коли дитина чи доросла людина- пластун не готова жити за правилами та принципами організації. Зазвичай, якщо відбувається якийсь конфлікт чи пластун робить, умовно кажучи, якесь правопорушення, що суперечить нашим правилам, то проводиться співбесіда і пропонується знайти компроміс, вирішення ситуації і зробити щось виховне. У нас не можна курити, пити, вживати якісь інші наркотичні речовини. Якщо підліток був помічений за курінням, спочатку виховник проводить розмову індивідуально, приватно. Щоб зрозуміти мотивацію. Пояснюється, чому це шкідливо, чому це не можна робити, а головне,  чому суперечить нашим правилам. Далі дається завдання виправитись, компенсувати корисними справами. Якщо дитина не готова миритися з цим і виправлятися, на жаль, їй пропонується покинути організацію. Ми живемо за певними правилами і, вступаючи в організацію, погоджуємось, що ми цих правил будемо дотримуватись.

Юлія Разанова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені