«Ми виховуємо професійних та милосердних медиків…»

Погребищенський медичний фаховий коледж – найкращий старт для майбутніх ескулапів

У медицині рідко трапляються випадкові люди. Переважна більшість тих, хто мріє відновлювати та дарувати людям безцінний дар – здоров’я, відчувають це покликання з ранніх років і наполегливо йдуть до мрії. Важливою передумовою в опануванні професією є вибір навчального закладу. Адже він стає першим щаблем, основою основ професійного становлення чи гарним стартом для подальшої освіти. Вже більше півстоліття готує майбутніх ескулапів Погребищенський медичний фаховий коледж. Нині заклад наблизився до числа найкращих вишів держави – за результатами складання випускниками ліцензійного іспиту Крок М, який проводиться Центром тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров’я України, він стабільно тримається у першій десятці.

Коледж є правонаступником медичного училища, яке відкрило двері для абітурієнтів у далекому 1966 році. Тоді в області постала гостра потреба у середніх медичних працівниках. Відтоді «кадрова кузня» для медиків не зупиняється: за десятиліття в коледжі сформували потужний кадровий потенціал, 75% викладачів мають вищу атестаційну категорію, чимало – науковий ступінь. Підготовка фахівця вищого ґатунку відповідно до вимог сучасних міжнародних стандартів – головний орієнтир та мета педагогічного колективу. При цьому висока кваліфікація випускників поєднується з високими гуманними принципами, які прищеплюють студентам. Вони отримують не вихолощені знання чи практичні навички, тут готують професійних та милосердних фельдшерів, медсестер, акушерок, майбутніх лікарів.

Погребищенський медичний коледж – акредитований навчальний заклад для здійснення освітньої діяльності у сфері фахової передвищої освіти. Коледж готує фахівців із галузі знань «Медицина» спеціальності «Медсестринство» за освітніми програмами: «Лікувальна справа» (кваліфікація – фельдшер), «Сестринська справа» (кваліфікація – медична сестра), «Акушерська справа» (кваліфікація – акушерка). Вступати до коледжу можуть випускники 9 та 11 класів. Заклад пропонує бюджетну та контрактну форми навчання. Ті, хто набрав найвищу кількість балів за підсумками екзаменів (біологія та українська мова) та свідоцтва, проходить на безкоштовне навчання, інші – на контрактне.

Не менше 70% випускників згодом здобувають вищу медичну освіту. Тут випускники медичного коледжу, як закладу фахової передвищої освіти, мають величезний бонус. В університеті вони успішно складають комплексний фаховий екзамен, який включає предмети медичного спрямування, та їх зараховують одразу на ІІ-й курс медичного університету.

– Наш коледж розташований на одній території з Погребищенською центральною районною лікарнею, Центром первинної медико-санітарної допомоги та Державною санітарною станцією, що являє собою своєрідне медичне містечко. До речі, єдиний випадок подібного симбіозу на всю Україну. В межах медмістечка студенти мають змогу відпрацювати професійні навички безпосередньо біля ліжка хворого, – розповідає директор закладу Олександр Гаврилюк. – І в цьому наша унікальність. З перших занять, з перших днів навчання студенти занурюються в професійну атмосферу. І хворих, і лікарів, і медичний персонал у всьому складному процесі бачать, спостерігають щодня. Ще потужний акцент робимо на роботі із фантомами, тренажерами та манекенами. Намагаємось купувати найсучасніші зразки, щоб відпрацювання практичних навичок найбільше збігалось з наступною реальністю.

З моменту заснування навчального закладу біля стерна колективу було лише три директори – Петро Паланський, Борис Заводяний і нині діючий Олександр Гаврилюк – кандидат медичних наук, заслужений працівник освіти України. Керівну роботу він поєднує з роботою викладача та практикою акушера-гінеколога. Майже п’ятнадцять років на посаді директора ще більше переконали Олександра Федоровича у правильності обраної стезі. Під його орудою заклад серйозно зміцнив матеріально-технічну базу, не розгубивши кращих напрацювань і традицій його попередників. Лікар, педагог, керівник – у кожній іпостасі Олександр Гаврилюк органічний, успішний, а головне – людяний.

Матеріальна база коледжу – одна з найпотужніших у країні. У трьох навчальних корпусах обладнано 34 кабінети та 10 лабораторій, а для проведення практичних занять на базі райлікарні та ЦПМСД є ще 16 учбових кімнат. За останнім словом техніки обладнані 5 комп’ютерних класів: загальної інформатики, комп’ютерного забезпечення іноземної та латинської мов, сестринської справи та догляду за хворими, кабінет комп’ютерного забезпечення клінічних дисциплін та кабінет комп’ютерного забезпечення читальної зали бібліотеки. Усі вони підключені до мережі Інтернет. До послуг студентів гуртожиток, студентська їдальня, читальна та актова зали, стадіон, спортивні майданчики та тренажерні кабінети…

Студенти Погребищенського медколеджу неодноразово виходили переможцями на Всеукраїнському конкурсі «Ескулап»; не раз виборювали перемогу в обласних та всеукраїнських конкурсах «Кращий за фахом», займали призові місця на предметних олімпіадах з української мови, математики, фізики, біології, історії України…

Дехто з майбутніх медиків зосереджується на поглибленому вивченні профільних дисциплін – у коледжі працюють 17 предметних гуртків (особливо популярні з сестринської справи, акушерства-гінекології, хірургії, педіатрії), дехто розвиває й творчі здібності. Хореографічний колектив «Рось» та ансамбль естрадного танцю «Сузір’я», які у 2019 році підтвердили звання народних колективів, вокальна група «Зорепад» і літературна студія «Вітрила» плекають співочо та літературно обдаровані натури. Завжди на висоті досягнення спортсменів коледжу, навчальні будні доповнюють тематичні вечори, екскурсії, конкурси.

Але ж Погребищенський коледж – лише один з числа йому подібних і на території області, і держави. Чому ж велика частка абітурієнтів з різних регіонів щороку обирають саме його? Тому що він розташований поруч?

– Тут ви не вгадали. Значна частина студентів, звісно, приїжджає із сусідніх районів. Але є багато дітей, які хочуть навчатися саме в нашому коледжі попри те, що такі медичні навчальні заклади є в райцентрах їхнього проживання! Трапляються навіть парадоксальні випадки, коли вступають і вінничани! «Ми знаємо, де і як навчають та виховують, де дітям безпечніше», – аргументують свою позицію батьки. Та й з інших областей студентів достатньо. Тут все просто: випускники коледжу демонструють високі стандарти професіоналізму, за їх успіхами слідкують нинішні вихованці – охочих навчатися вистачає! – із задоволенням пояснює Олександр Гаврилюк.

Найкращі репутаційні відгуки, красномовне свідчення належної фахової підготовки в закладі – успішність та реалізованість випускників. І тут Погребищенському медколеджу є чим пишатися щороку. Серед його вихованців не лише кваліфіковані фельдшери, акушери, медичні сестри, а й науковці, провідні хірурги, кардіологи, терапевти, педіатри, а також менеджери галузі охорони здоров’я. Ті, хто дізнавався медичні ази в стінах коледжу, нині працюють не лише на теренах України, а й далеко за кордоном.

І ще один факт. Після закінчення Погребищенського медколеджу працевлаштовуються 100% його випускників. Їхня подальша доля не байдужа керівництву та викладацькому складу: тут опікуються щойно випущеними кадрами: комусь зарадять із роботою, комусь відшукають вакансію в певній місцевості, когось порекомендують у престижний обласний заклад.

– Скільки б не був у Вінниці, завжди знаходжу час навідатись до вчорашніх випускників, які працюють в обласних лікарнях. Цікавлюся, як справи, в чому потребують допомоги, чи задоволені. А в керівництва дізнаюся відгуки про їхню роботу. І ви знаєте, жодного разу не чув скарг на їхню адресу, лише позитив. І прохання: «Ми потребуємо таких кваліфікованих кадрів, наступного року присилайте ще!» – ділиться Олександр Федорович.

Кар’єрні прагнення, професійні устремління та прихильність долі у всіх різні. Дехто із задоволенням повертається в рідне село, де опікується здоров’ям односельців, підтримує медицину глибинки, а хтось прагне наукових висот та сягає найвищих кар’єрних щаблів. Такими особливо пишаються в коледжі. Впевнені, що їхні прізвища на слуху навіть у пересічних подолян, як не працюють в медичній сфері. Серед таких: Сергій Глухенький – голова Вінницького обласного Товариства Червоного Хреста, заслужений працівник соціальної сфери; Іван Андрієвський – кандидат медичних наук, директор Вінницького базового медичного коледжу; Юрій Шевчук – доктор медичних наук, декан лікувального факультету Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова; Олександр Довгань – заступник декана Вінницького національного медичного університету; Василь Кравченко – кандидат медичних наук, заслужений лікар України, фахівець Міністерства охорони здоров’я… Цей список можна продовжити цілою плеядою головних лікарів районних лікарень, оздоровниць, амбулаторій. Зауважимо, що велика кількість випускників повертаються в альма-матер вже викладачами, лаборантами, поєднуючи педагогічне та медичне покликання.

А що ж розповідають самі випускники, вчорашні та сьогоднішні, про рідний навчальний заклад, що дав їм путівку в професійне життя? Вислухаємо їхню думку і зауважимо, що іноді по стопах батьків, що закінчили коледж, йдуть і їхні діти – ось така династійність та прихильність перед навчальним закладом, розташованим на периферії. Приміром, Петро Дишлов, випускник Погребищенського медичного училища 1995 року, у 2019 вітав із закінченням вже медичного коледжу свою доньку Діану Дишлову. Ось що вона каже: «Я обрала Погребищенський медичний коледж тому, що він є одним з найкращих навчальних закладів нашого регіону. Тому що в коледжі працюють досвідчені, кваліфіковані викладачі, які виховали не одне покоління медиків. Тут певні традиції, завдяки яким кожен студент може реалізувати себе як особистість. Теоретичні заняття в коледжі напряму поєднуються з практикою, тому що навчальний заклад розташовується поруч з центральною районною лікарнею. Навчаючись у Погребищенському медичному коледжі, є можливість продовжити навчання за кордоном. Після закінчення закладу кожен студент має змогу працевлаштуватися».

«Коледж прекрасний! Я ні секунди не шкодую, що доля привела саме сюди! Тут я здобула прекрасні знання, тут я здобула друзів, тут спогади мого життя, тут мої юнацькі роки, тут прекрасні викладачі, які дають неймовірний багаж знань, тут великі можливості показати себе, свій потенціал, свій хист!» – згадує Олеся Блажчук, випускниця 2017 року.

До речі, так звана периферійність – це зовсім не недолік, а навіть додатковий бонус, що мають студенти закладу. «Навчання у невеличкому містечку також має свої переваги, адже навчальний заклад розташований у мальовничому куточку Поділля з безпечною екологією, ідеальним для навчання, розміреним ритмом життя, порівняно низькою собівартістю оренди житла та змогою придбати смачні та корисні фермерські продукти. Варто згадати і про камерність атмосфери мого навчального закладу. Всі ми, і в роки мого навчання, і теперішні працівники та студенти, немов одна родина, знаємо один одного, за роки співпраці «прикипаємо» серцями один до одного, і цей духовний зв’язок між усіма поколіннями вихованців є візитівкою нашої альма-матер», – розмірковує Олена Розумнюк, яка закінчила ще медичне училище у 1998 році.

«Впевнена у тому, що саме цей навчальний заклад кращий в області за рівнем підготовки спеціалістів. У коледжі є максимально повна матеріальна база для навчання, відпрацювання навичок та практичних умінь, що дозволяє випускати дійсно хороших спеціалістів-медиків. Беручи участь у заходах, таких як святкові концерти, наукові конференції, кожен студент знаходить щось нове для себе та розвиває себе всебічно», – підсумовує вже цьогорічна випускниця Наталія Пересада.

Професія медика вимагає не лише найвищої кваліфікації та бездоганних знань, а й миттєвої реакції, блискавичного розуму для прийняття правильного рішення, жертовності. Скільки драматичних моментів, коли час застигав у повітрі і хвилини свинцем капали поруч з долею пацієнта, за життя якого борються лікарі, може загадати кожен медик-практик! Таких історій достатньо і в багажу Олександра Федоровича, але про це згадує неохоче: природна скромність бере верх над майже героїчними вчинками. Приміром, був у його практиці такий випадок, коли він врятував породіллю не просто кваліфікованою допомогою, а й ціною власної крові! У жінки відкрилась небезпечна кровотеча, життя молодої матусі могло обірватися за хвилини – а донорської крові поруч не було, хоча лише негайне переливання могло її врятувати. На щастя, в Олександра Гаврилюка виявилась саме така група крові, що підходила жінці. І переливання почали здійснювати просто в операційній, з вени у вену! Це трапилося кілька десятиліть тому, доля родини склалася щасливо, а та матуся та її (тепер вже доросла!) дитина і досі вдячні своєму рятівнику.

А ось про благородні вчинки своїх вихованців, які рятують людське життя в екстремальних умовах, ризикуючи своїм, директор коледжу розповідає із захватом та охоче. І в цих слова і гордість за знання, які студенти змогли грамотно застосувати на практиці, а головне – за красу особистості, на непорушену клятву Гіппократа, за самовіддану боротьбу за життя людини.

– Життя вміє поєднати драматичне та комічне іноді, – пригадує один з випадків директор. – Раніше фельдшери навчалися два з половиною роки, тому випускний у них припадав на березневу пору. І ось ошатно вдягнута, у напрасованих костюмах та в передчутті урочистого бенкету з нагоди отримання дипломів група студентів направлялась на торжество. Аж раптом хлопці та дівчата побачили, як на річці, ще наполовину вкритій кригою, борсається безпомічна дитина. Реакція хлопців була миттєво – вони кинулись у це крижане місиво, врятували малого, надали йому першу медичну допомогу. Звісно, в такому вигляді на вручення диплому вже не підеш, але свята це не зіпсувало – відчуття порятованого життя важко порівняти з чимось іншим. Або ще гідний приклад: один зі студентів, що тільки розпочав практику після училища, реанімував людину 12 годин поспіль, поки не приїхали фахівці з обладнанням! Не відступився, не махнув рукою, не злякався, а продовжував підтримувати тоненьку ниточку життя, що тримала людину на світі, ціною власних надзусиль. Навіть сюжет по телебаченню про це показували. Згодом цей хлопець став кваліфікованим кардіологом, працює у Вінниці.

Погребище. Медичний коледж… Звідси почався шлях 10 тисяч висококваліфікованих працівників медичної галузі. Вчорашні школярі перетворились на людей у білих халатах, справжніх медиків-професіоналів, до яких йдуть за порятунком, від яких чекають допомоги, яких називають «другими після Бога». Перший крок, який веде у світ найшанованішої професії, вони зробили в цьому навчальному закладі з піввіковою історією. У цих стінах і сьогодні працює знана плеяда ентузіастів, фахівців, особистостей, об’єднаних спільними ідеалами. А узагальнити їх благородні цілі можна наміром, який є наріжним. Все, що вони роблять, для чого і чому – це квінтесенція добра.

Підготувала Юлія РАЗАНОВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені