А МОРКВУ ПРОРИВАТИ – ВИДЕЛКОЮ…

Внучка Іринка серед білих грибів

Спілкуючись якось з учителькою трудового навчання і технологій Райгородської загальноосвітньої школи Людмилою Скрипніченко навколо теми плюсів і мінусів проживання в селі, уважно вислухав її аргументи й контраргументи. Виявляється, хоч мешкає у чотириквартирному будинку, але свого часу утримувала майже «повний комплект» домашнього господарства. З притаманним їй гумором Людмила Вікторівна навіть розповіла, як колись поралась біля свиней з «мобільником», який вислизнув з кишені і враз опинився у пащі кабанчика. Набрала з іншого телефону – раптом сотовий уже із шлунка обізветься… Їй так тоді не хотілося передчасної свіжини! На щастя, телефон свині лише засунули під корито, і його навіть вдалося відремонтувати.

          Згодом дійшла висновку, що той «повний комплект» занадто прив’язує до себе селян, забирає море часу, відмінусовує щоденні життєві радощі, особливо у сільської інтелігенції. Якщо людина занадто заклопотана домашніми справами, у неї часу не залишиться, аби, наприклад, створювати красу на подвір’ї. Моя ж співбесідниця посадила до сотні різнобарвних троянд, і тепер задоволення від милування ними – неперевершене. Однодумцями її тут є майстровиті сини Олександр та Петро, невістка Мар’яна, внуки Іринка і Сашко.

          Звісно, там де будинок на кілька квартир, багато землі не буває. Тому важливо якщо вже щось садити, то лише високоякісне. Скажімо, малинник у неї невеличкий, але п’ять-шість літрів плодів за один раз збирає. Що ж стосується винограду, то посадила насамперед ранні сорти, маючи щорічно стиглі ягоди вже наприкінці липня. І це ж не південь області, а лише її центр! Зберігає і знімки садових полуниць, більших за сірникову коробку.

          Окрема тема – плодові екзоти. Ними варто займатися всім, аби збагачувати на перспективу розмаїття городніх культур. Тим паче клімат змінюється, і багато що просувається все далі на північ. Що ж стосується досвідченої вчительки, то вона займається вирощуванням арахісу, про що варто розповісти окремо.

          На її думку, хто з селян не є грибником, той себе обділяє. У неї ж це захоплення – ще з дитинства, яке пройшло в селі Кірове (нині Подільське). Добре вивчила тамтешній мікологічний світ, хоча ліси порівняно невеликі. Що ж стосується Райгорода, то тут вони і більші, і грибами багатші. Не так давно здивувалася, побачивши у наших краях і окремі буки, і навіть коркові дерева. В усякому разі, носити боровики відрами у її сім’ї – невелика дивина.

          Якогось дня Скрипніченків чекав подвійний успіх. Назбиравши багато білих грибів, вони ще й зустріли… рій на гілочці різновиду клена. Та й забирати такий трофей просто: відрізали акуратно той патичок – і бджоли у рійниці. А пасічникує сім’я також давно й успішно.

Який симпатичний рій

          Коли торкнулись у розмові обробітку грядок, почув цікаву річ. Виявляється, якось Людмила Вікторівна зізналася колезі з іншого кінця району, що, як і багато хто, не любить проривати моркву. Та ж сказала, що в її оточенні вже ніхто вручну цим не займається, а використовує для таких цілей… звичайну виделку. Спробувала – вийшло! Справа в тому, що виделка «розчісує», залишаючи переважно більші корінчики цієї тонкої, ніжної рослинки, а менші – забирає. Тепер односельці та друзі з інших сіл щиро дякують жінці за це новаторство.

          Микола КАВУН

          Немирівський район

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені