Юні сміливці із Станіславчика врятували на ставу 36-річну землячку

Тієї липневої п’ятниці доля їх звела на водоймі між Станіславчиком і Кам’яногіркою. Троє місцевих юнаків Саша Кириченко (17 років), Богдан Войтович (16 років) і Діма Дячук (14 років) відпочивали на ставу, який називають у селі «річка Мурафа». Їм не вперше було проводити там час, але того разу могло все закінчитися трагічно – і для врятованої жінки, і для самих хлопців. Та Господь Бог милував життям всіх учасників тієї драматичної події.  Тепер сміючись, вони кажуть, що хтось з них «народився у сорочці…».

А тоді було не до жартів. 

– Під вечір, десь о пів на шосту, ми знову відновили стрибки у воду з дамби, коли раптом побачили жінку, яка відпливла метрів п’ятдесят від берега й почала тонути, – розповів по телефону кореспонденту «Вінниччини» Богдан Войтович. – Якусь мить вона руками намагалася утриматися на плаву, а голова раз у раз зникала під водою. Біля неї у цей час знаходився ще один плавець, який панічним голосом покликав нас на допомогу. Ми з хлопцями навіть словом не обмовилися й стрибнули з дамби…

– Першим у воді опинився Саша, за ним я, а Богдан був третім, – доповнив слова Богдана Дмитро Дячук. – Я обігнав Сашка і приблизно в тому місці, яке візуально прикинув, почав пірнати, мотиляючи руками і ногами, щоб зачепитись за потопельницю. За долю секунди мені вдалося нащупати її, схопити за коси й підірвати до верху… Втома давала знати про себе, легені стискало лещатами, я винирнув на поверхню, хлебнув повітря і крикнув хлопцям, що вона тут…

– Наше усіх щастя в тому, що жінка ще не встигла опуститися на дно, бо там глибина добряча – метрів десь шість буде, – уточнив Олександр Кириченко. – Ми з Богданом підпливли до Діми, перехопили попід руки тіло жінки, яка не подавала ознак життя, мала посинілі губи, перевернули її на спину і чимдуж взяли курс на дамбу. А Діма у цей час тримав її голову за коси, щоб не захлинулася.  Ми розуміли, що секунди збігають дуже швидко, до рятівної суші ще далеко, тому почали кричати всім, хто залишився на березі і спостерігав за нами, щоб вони викликали «швидку допомогу».     

– Медики, треба визнати, дуже оперативно прибули на став, – продовжив Богдан. – Їм вистачило тринадцяти хвилин, щоб прийняти від нас жінку, яку ми встигли привести до тями – перехилили тіло через коліно, вона закашлялася водою і почала…  дихати. Без слів ми зрозуміли один одного: наш труд не пропав марно – вона буде жити. Їй зміряли тиск, щось вкололи і забрали до лікарні. Кажуть, що наступного дня зранку родичі привезли її додому… Свій вчинок ми не вважаємо геройським, хоча сміливості нам не бракувало. Так, можливо, поступив би кожен на нашому місці…     

Інтернет-видання Жмеринка-сіті першим повідомило про мужній вчинок юнаків із Станіславчика. У ньому згадується ще один неординарний вчинок Богдана Войтовича. Він розповів, що взимку в їхньому селі місцевий чоловік підсковзнувся на льоду і впав. Після сильного удару лежав непритомно. «Я  зрозумів, що він не дихає, бо в нього запав язик від больового шоку, мені вдалося перевернути чоловіка на бік, витягти язика руками і привести його до свідомості…».

Мама Богдана Людмила Василівна працює вчителькою математики в Жмеринській міській школі №3, де в одинадцятому класі навчається її син. Вона каже, що Богдан наділений від природи доброю душею і співчутливим серцем, завжди готовий прийти на допомогу ближньому, а своє майбутнє юнак мріє пов’язати з медициною – хоче бути лікарем-нейрохірургом. Він – відмінник навчання, постійний переможець і призер багатьох предметних олімпіад міста та області. Нещодавно, в день святкування Конституції України його  нагородили грамотою міської ради за успіхи в навчанні.

Гордиться вчинком свого онука і бабуся Олександра Кириченка. Він – студент-другокурсник факультету міжнародних відносин Хмельницького національного університету. Дружить Саша з Богданом три роки, а Діма долучився до їхнього гурту недавно. Хлопці мають спільні інтереси в спорті й спілкуванні на різні життєві теми.

– Цей став займає 90 гектарів і перебуває в оренді місцевого фермера, зараз не повністю заповнений водою через проблеми з дамбою, – сказала секретар Станіславчицької сільради Євгенія Штопко. – Там немає спеціально обладнаного місця для відпочинку, але люди ходять туди купатися. Торішнього літа на ставу сталася страшна трагедія – буквально на очах у батьків втопилася молода пара, яка готувалася до весілля… Це не вкладається у свідомості, просто жах. Лічені секунди залишалися до біди й  цього разу, але сильні й витривалі юнаки перемогли обставини можливої трагедії. Честь і хвала їм за мужній вчинок!

Під час спілкування з юнаками з’ясувалося, що Дмитро Дячук навчається в одному класі з донькою врятованої Катерини Павленко Анжелою Зварич. У цьому році вони перейшли до дев’ятого класу. Її бабуся, 68-річна Любов Іванівна недвозначно жартома натякнула кореспонденту, що не проти, якби у майбутньому в них був такий сміливий зять як Діма. «Я дуже вдячна хлопцям за порятунок Каті.  Вони справжні герої, сміливі, хоробрі і до того ж наші, сільські. Їх такими виховали батьки. Після виписки з лікарні дочка поїхала в Київ на заробітки, але часто плаче, згадуючи про той страшний випадок. І мені моторошно робиться при  уяві трагічного наслідку, бо Катя виховує свою Анжелу сама, без чоловіка, а я вже в літах…».

Віктор Зеленюк

Жмеринський район

На знімку: Дмитро Дячук, Богдан Войтович і Олександр Кириченко. Фото Жмеринка-сіті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені