Гроші «на смітті» Їх навчились заробляти в Калинівській ОТГ.

Чули вислів «гроші під ногами»? Це про побутові відходи, які можуть створювати не лише проблеми, але й… приносити прибутки. От лишень підійти до цієї справи потрібно з розумом, по-господарськи. Як, для прикладу, в Калинівській міській об’єднаній територіальній громаді, де більше року працює сміттєсортувальна станція. До речі, одна з перших на Вінниччині.

Голова Калинівської міської ОТГ Анатолій Шамалюк

Розташована за містом, неподалік старого полігону твердих побутових відходів, станція разом із прилеглою територією має цілком презентабельний вигляд. Уявіть собі чималий заасфальтований майданчик розміром із футбольне поле, на якому височить споруда, яка зовні нагадує чи то ангар, чи то завод із високими блискучими металевими стінами. Далі йде дуже охайна і доглянута «зелена зона», яку якраз при мені підстригали газонокосаркою. Ніде не видно ні куп сміття, ні всюдисущих целофанових пакетиків у повітрі. Скрізь чисто й прибрано. Словом, якби мені не сказали, що цей об’єкт і є сміттєсортувальною станцією, то можна було пройти повз, переплутавши його із якимось сучасним  підприємством.

Єдине, що вказувало на «профіль виробництва», – легкий неприємний запах підгнилої органіки, який можна було одразу відчути, ледь переступивши поріг споруди. І тут вже нічого не вдієш – така специфіка роботи.

– Оце і є наша сміттєсортувальна станція, – поспішає мені назустріч високий худорлявий чоловік із захисною «антивірусною» маскою на обличчі. – Мене звати Володимир Михальчук, я тут працюю трактористом-бульдозеристом-екскаваторником. Зараз тимчасово виконую обов’язки директора, котрий наразі у відпустці.

Разом підходимо до довжелезного транспортера, змонтованого на високих металевих стовпах-опорах. Один кінець транспортера опущений у глибоку забетоновану чотирикутну яму, наполовину заповнену сміттям. А інший проходить крізь великий барабан.

– Принцип роботи наступний, – пояснює мені Володимир Іванович. – Приїжджає з міста машина зі сміттям і все викидає ось сюди в цю яму. Відходи несортовані, всілякі, вперемішку: пластик, органіка, одяг, трапляються будматеріали – що завгодно. Все це вручну подається на транспортер, який проходить через барабан. Он його звідси добре видно (показує нагору). Він не суцільний, а сітчастий. Під час роботи транспортера барабан починає крутитись, і крізь нього дуже гарно відсівається переважна більшість органічних відходів. А все решта потрапляє на так званий «сортувальний стіл». Там стоять наші працівники і відбирають окремо пластик, окремо поліетилен, окремо залізну тару – все, що може піти на вторинну переробку.

– Зараз транспортер не працює, – продовжує далі співрозмовник.  – Працівники зайняті сортуванням уже відібраних раніше відходів. Пластикові пляшки відбираються по кольорах: білі – до білих, коричневі – до коричневих, а зелені – до зелених. При цьому з них обов’язково слід скручувати кришечки. Вони теж кидаються в окрему ємність. Якщо тара від побутової хімії, то також потрібно дивитись, аби каністра, скажімо, з-під бензину не потрапила до ємності з-під мастила. Окремо відбираються білі та кольорові поліетиленові пакетики. Потім все це пресується на «кубики» і відправляється до Вінниці та інших міст на переробку. 

За словами Володимира Михальчука, переробка полягає у переплавці пластику на інші вироби, для прикладу, пластикові каналізаційні люки. Вони значно дешевші від звичних чавунних, довговічніші, а головне, їх не крадуть збирачі металобрухту. Саме тому необхідний такий ретельний відбір пластикових відходів, адже кожний їхній тип має свою температуру плавлення. 

А тим часом наша екскурсія станцією триває.

– Ось наш прес, – продовжує Володимир Іванович. –  Як тільки набирається достатня кількість сировини, приходить працівник і все це пресує. Виходить так званий «кубик». Коли таких «кубиків» накопичується достатня кількість, вони компонуються у величезні кількаметрової висоти тюки, які потім і відправляються на переробку.

Поки я роздивляюсь «комору» із пресованими «кубиками», до приміщення заїхала машина із черговою порцією сміття.

– Зараз увімкнуть транспортер, – каже Володимир Михальчук. – Тож якщо маєте бажання подивитись, як сортують сміття, потрібно піднятись нагору.

Підіймаємось залізним трапом десь на 4-5-метрову висоту. Заходимо у невелике вузьке приміщення, через середину якого рухається стрічка транспортера. Це і є «сортувальний стіл», по обидва боки якого стоять люди у фартухах, масках і рукавичках і швидко-швидко перебирають все, що проїжджає повз них.

– За день, буває, приїжджає по 5-6 сміттєвозів, – пояснює мій «екскурсовод». – А це десь в межах 30 «кубів» відходів. І всі потрібно перебрати і дати лад. Органіка, як я вже казав, відкидається автоматично ще на початковій стадії. Вона вантажиться на причіп і відвозиться на спеціально обладнане місце, де перегниває під плівкою. Все, що можна відібрати на переробку, – відбирається. А все решта – дуже невелика частина – потрапляє на наш полігон твердих побутових відходів, де також захоронюється.

– А тепер хочу показати наше побутове приміщення, – Володимир Іванович веде мене до невеликої одноповерхової споруди, розташованої неподалік. Заходимо.

– Ось тут кабінет директора, – пояснює. – Ось дві побутові кімнати – чоловіча й жіноча, де можна переодягнутись. Маємо душ, туалет, холодильник, умивальник, пральну машину, мікрохвильову піч та електрочайник. Так що можна не лише помитись і що-небудь перекусити в обідню перерву, а й випити чаю і навіть випрати одяг. До речі, приміщення опалюється, так само як і сама сміттєсортувальна станція. Так що взимку й восени тепло. Крім цього, видають спецодяг. Щоправда, зараз ми його не вдягаємо, бо жарко. Відтак, обходимось фартухами і рукавицями. А в холодну пору року ходимо постійно. Нас тут десь півтора десятка працівників. Робочий день триває із 8 ранку до 17 вечора. В тому числі годинна перерва на обід. Зарплата в кого яка. У мене, для прикладу, 10 тисяч гривень на місяць. У звичайних працівників – у межах семи тисяч.

– Ми в день переробляємо в межах тридцяти «кубів» сміття, – коментує  в. о. директора КП «Благоустрій» Анатолій Миколайович Крот. – І все б нічого, якби місцеві мешканці були свідоміші. А то є такі, що кидають у контейнери все підряд. І це при тому, що в нас по ОТГ вже давно практикується роздільне збирання: папір, пластик, скло – все має бути окремо. Але ще знаходяться екземпляри… І роз’яснювали, і  розповідали, і в дворах скликали збори квартальних комітетів, але не розуміють… І добре б викидали якісь картопляні чи бурякові очистки, а то кроля заріже і кидає кишки, шкуру. Гній біля худоби вичистить – і теж у бак… Як можна таким бути, не розумію. Хоч би подумали про тих, хто це має все перебирати і відсортовувати: як їм торкатись руками і дихати всім цим!..

– Але ж існує перспектива якось переламати існуючу ситуацію?

–  Людський характер, звички, цінності змінюються важко. Потрібно проводити роз’яснювальну роботу ще з дитячих садків. Але вже зараз помітно, що місто стає кращим і чистішим. У посадки сміття не викидається, а в навколишніх балках і ярках теж нема стихійних сміттєзвалищ. Люди поступово звикли до контейнерів. І це дуже добре. Тобто, прогрес є. Звісно, з мешканцями потрібно працювати, щоб вони розуміли дві речі. По-перше, працівники сміттєсортувальної станції теж люди, і їхню працю необхідно поважати. А, по-друге, що всі ці контейнери, сортування відходів, їхня наступна переробка – це одна із можливостей заробити додаткові кошти, які йдуть на користь нашої  громади в цілому.

– Спорудити у місті сміттєсортувальну станцію мені хотілось ще років п’ятнадцять тому, відколи став працювати директором комунального підприємства, – пояснює Калинівський міський голова Анатолій Шамалюк. – Але спершу потрібно було налагодити роздільний збір побутових відходів та чітку систему їхнього вивезення. І ми з цим успішно справились. Я прийшов у травні, а до кінця року в Калинівці вже було півсотні контейнерів. Ми їх виготовляли самі. Таким чином кожен із них обходився у два-два з половиною рази дешевше, аніж їх би доводилось десь купувати. Потім на комунальному підприємстві встановили прес для пресування пластикових відходів по кольорах з наступною реалізацією. Але сортувалось десь 50-60 відсотків відходів, а решта вивозилась на полігон. От 5 років тому й виникла ідея спорудити сміттєсортувальну станцію, аби звести відходи до мінімуму. За основу було взято станцію, яка працює у місті Золочів Львівської області. Ми туди з тогочасним обласним керівництвом спеціально їздили дивитись, як вона працює. Там допитались, що її виготовили у місті Бузьк цієї ж області. Так що пізніше поїхали ще й туди і два роки тому придбали відповідне обладнання. До речі, нам воно обійшлось у три мільйони гривень. Будівельні, монтажні та організаційні роботи тривали рік. Відтак, ми стали першими на Вінниччині, хто встановив у себе на території сміттєсортувальну станцію. Вона надзвичайно економна, потужністю лише 25кВт на годину. Водночас здатна відсортувати за восьмигодинний робочий день в межах 100-150 кубічних метрів відходів. Однак наразі в громаді стільки відходів нема, хоча ми й уклали відповідні додаткові угоди з окремими сільськими радами Калинівського району. Але ми лише в процесі становлення. Сподіваюсь, з часом ми запустимось на повну силу. Тоді, можливо, працюватимемо у дві, а то й три зміни, з одночасним збільшенням робочих місць. Звісно, заробітна плата також збільшиться. Адже все залежатиме від виробничих показників: чим більші об’єми відсортованої та відправленої на переробку сировини, тим вищі прибутки підприємства і тим кращі заробітки.

Олег КРИВОНІС

Калинівська ОТГ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені