Щедрі медозбори Раїси Чорної

З головою Дерешівської сільради Віктором Семенюком їдемо крутоярами до крайньої хати на вулиці Сонячній, де проживає їхня знатна землячка Раїса Чорна. Жінка прославила рідне село на всю Україну  щедрими медозборами. За сорок три роки «спілкування з бджолами» вона дала людям більше сімдесяти тонн цілющої солодкої продукції.

Ми застали Раїсу Петрівну заклопотаною процесом «медових жнив». Вгледівши гостей, попросила зачекати в саморобній, збитій з дощок і шиферу господарській споруді, куди не залітали  розтривожені бджоли. Збоку було цікаво спостерігати за її роботою, яку виконувала так ювелірно і впевнено, наче хірург під час операції – жодного різкого чи зайвого руху.

Перше, що запитав, уже при розмові: чи не боїться вона укусів бджіл?

– А я з ними мирно живу, вони в мене ніби приручені, навіть не жалять, – жартома відповіла. – Ну, хіба що одна чи дві за весь сезон «розсердяться»… Колись, бувало, особливо на першій порі «входження у професію», і по десятку витягувала жал. Спогади про той час прилітають до мене на крилах цих божих створінь… Всього траплялося, та більше було приємного. Я ніколи не мріяла про славу, вона сама мене знайшла на радгоспній пасіці.

Директором плодово-ягідного господарства в Дерешовій тоді працював розважливий і поміркований Степан Дем’янович Гнатковський. Він добре усвідомлював, що сад і бджола створені природою одне для одного, тому взявся за наведення порядку на пасіці. Почав з того, що викликав до себе радгоспного електрика Василя Чорного і попросив відпустити дружину Раїсу на навчання в Гуменській школі бджолярів.

– Передав мені чоловік пропозицію директора, а я одразу в «штики» – не поїду нікуди, на кого дітей залишу, ти ж день при дні на роботі… Василь не підвищував голосу, а спокійно і переконливо сказав: «Треба послухати директора, якщо він пропонує, то значить довіряє тобі…». Отак я й зріднилася з бджолами на все життя. Зараз себе і не уявляю без них…

Через рік навчання прийняла пасіку на дев’яносто бджолосімей – відповідальності море, а досвіду нема. Я йшла, як модно сьогодні казати – навпростець. На другий сезон направили мені помічницю, світлої пам’яті Ніну Петрівну Семенюк, маму теперішнього голови сільради Віктора Семенюка. Толкова вона була, все схоплювала на льоту. Це нас так подружило, що почали виводити пасіку в передові. Спочатку про нас заговорили в районі, потім в тресті плодоягідних радгоспів області, а згодом і на рівні галузевого об’єднання  «Укрсадвинпром». Наш досвід вивчали на ВДНГ України, а скільки різних грамот і дипломів отримали, то й не злічити! Що найбільше запам’яталося, то це – високі заробітки. У вісімдесятих роках я отримувала по чотири з половиною – п’ять тисяч премії, при офіційній зарплаті в сто двадцять карбованців. Пасіка в радгоспі була дохідною статтею економіки господарства.  

Не за гарні очі, звісно, так оцінювали її роботу. Доглядаючи вже 180 бджолосімей, вона брала в окремі сезони від кожної з них по бідону і більше меду, а в середньому виходило по двадцять п’ять кілограмів. Збирала по два центнери пилку, готувала до продажу бджолопакети.

Заробленими грішми подружжя Чорних розпоряджалося за потребою сім’ї – купили хату на другому кутку села, робили синам проводи в армію, весілля, старшому, Юрію, купили «Жигулі». Якось в бухгалтерії радгоспу позаздрили Раїсі Петрівні. «У тебе, кажуть, вийшла більша зарплата, як в директора…». Зараз жінка отримує непогану пенсію, але улюблену справу не залишає – ще доглядає сорок вуликів, половина з яких належать внуку Вадиму.

– Цього року немає поліття на мед через холодну весну і дощовий початок літа. Я не пригадую сезону, щоб перший раз викачку проводили  тільки в середині липня. А тут ще й перекупники тиснуть ціною – пропонують 28 гривень за кілограм. Та це ж відкрите знущання над пасічниками, погляньте, кілограм цукерок коштує двісті гривень…

Ми залишали обійстя Раїси Петрівни з гарними враженнями від частування свіжим смачним медом, приємного спілкування і побажаннями їй міцного здоров’я та щедрих медозборів.

Віктор Зеленюк

Мурованокуриловецький район

На знімку:  Раїса Чорна

Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені