Кому заважає Віктор Онофрійчук?

Наразі поки що єдиний претендент на вже два місяці як вакантну посаду голови Калинівської райдержадміністрації…

Віктор Васильович Онофрійчук у Калинівському районі відомий багатьом. І в першу чергу як успішний голова Іванівської сільської ради, яку  очолював упродовж 2002-2017 років. Саме при ньому у цій територіальній громаді відремонтовано багато доріг, відновлено вуличне освітлення, споруджено водогін, відновлено роботу цілого ряду соціальних установ та багато іншого. Зокрема, бібліотеки, будинку культури, дитячого садка та медичної амбулаторії. До речі, всі вони досі вважаються одними з найкращих в області. Крім цього, у селі діє два творчих аматорських фольклорних колективи, які мають звання «народних».

А ще місцева громада славилась своїм умінням написання різноманітних грантових проєктів. З ініціативи голови сільради було створено декілька громадських організацій, які разом із сільською радою брали участь у численних районних та обласних конкурсах. Годі й казати, що отримані чималі кошти якраз і йшли на реалізацію різноманітних соціальних проєктів. Серед них був і знаменитий фольклорно-етнографічний фестиваль-ярмарок «Іванівські ковбаси», який вперше було проведено 2012 року і відтоді проходив кілька років поспіль. Додайте сюди ще й власні, іванівські, герб та гімн…

Тож не дивно, що Іванівська сільська рада неодноразово ставала переможцем районних та обласних конкурсів із кращого благоустрою території, а сам Віктор Онофрійчук нагороджений медаллю «За заслуги перед Вінниччиною» та більше 10 разів заносився на районну Дошку пошани і неодноразово відзначався грамотами Кабінету Міністрів, Вінницьких облдержадміністрації та обласної ради…

Навіть створення Іванівської об’єднаної територіальної громади у нинішніх її межах також проходило завдяки участі Віктора Онофрійчука. Щоправда, скористатись плодами своїх організаторських здібностей йому так і не вдалось. На позачергових виборах 2017 року до влади прийшла інша команда. Відтак, Іванівську ОТГ очолив Михайло Кулик, а Віктору Онофрійчуку довелось шукати нову роботу: спершу заступником директора Калинівської філії ПрАТ «Зернопродукт», а пізніше – у Калинівській міській раді. Тепер ось хоче спробувати свої сили на посаді голови Калинівської

райдержадміністрації. Тим більше, що вона вакантна більше двох місяців. А

сам Віктор Онофрійчук залишається поки що єдиним претендентом. Воно й

зрозуміло: «в теорії» Калинівський район разом із райдержадміністрацією та

районною радою через кілька місяців має бути оптимізований. Він разом із

Козятинським увійде до Хмільницького, який і зосередить в собі нові

«органи влади». Натомість Калинівський район складатиметься із двох

великих ОТГ: Калинівської та Іванівської. Так що претендентів за винятком однієї кандидатури на цю «неперспективну» посаду наразі нема…

 – А чому це всіх так дивує? – не розуміє Віктор Васильович. – Я впродовж багатьох років перебував у кадровому резерві на посаду голови

райдержадміністрації як потенційний кандидат. На сьогодні мені в

облдержадміністрації запропонували цю роботу. Я погодився. Тим більше, що у мене дві вищих освіти: Вінницький політехнічний інститут та Київська

національна академія державного управління при Президентові України. За

фахом я інженер-механік та магістр державного управління. Маю великий

досвід керівної роботи та певні організаторські здібності. Крім цього,

чудово знаю Калинівський район, всі його «сильні» та «слабкі» сторони.

Так що, думаю, з довіреним мені завданням справився якнайкраще.

– На що б звернули увагу в першу чергу?

– Потрібно довести до логічного звершення процеси децентралізації. Важливі питання підготовки до майбутніх місцевих виборів, виконання місцевих бюджетів, втілення державних та регіональних програм та багато іншого.

– Але ж райдержадміністрації мають «жити» лишень до нового року. Не боїтесь, що не вистачить часу «покерувати»?

– На папері – так. А фактично було б добре, щоб все владналось хоча б до середини наступного 2021 року до завершення формування нового

Хмільницького району.

– Маєте якісь думки, як налагодити роботу?

– На «розкачку» часу нема. Необхідно максимально швидко увійти в курс справи. При цьому велике сподівання покладаю на колективи райдержадміністрації, районної та міської ради. Плюс підтримка обласної державної адміністрації. Так що спільними зусиллями зможемо подолати існуючі проблеми.

– Не встигли подати свою кандидатуру, як тут же в окремих друкованих та електронних ЗМІ почалась цілеспрямована кампанія із вашої дискредитації. Вам закидають корупційні діяння. Мовляв, під час вашого головування в Іванові секретар сільської ради здійснювала незаконні оборудки із земельними паями, і один із них нібито був переписаний на ім’я вашої колишньої дружини. Натомість «Онофрійчук про все знав, але нічого не зробив…»

– А ще поширюють, що я «колишній член Партії Регіонів», «прихований сепаратист», «любитель Путіна», прихильник «руского міра» і взагалі бозна-хто… З одного боку – це неприємно, коли зачіпають тебе і твою родину. А з іншого – такі вітчизняні реалії передвиборчої боротьби. Просто комусь дуже не хочеться, щоб я став головою райдержадміністрації. Крім цього, на майбутніх виборах мене вважають потенційним кандидатом на посаду голови Іванівської ОТГ. От і йдуть у хід фейкові статті, деякі з них навіть не мають підпису. Підписано «влас. кор.», як для прикладу, в нашій районній газеті. Пробачте, але навіть за радянського часу анонімки не розглядались і не друкувались. А ще дуже цікавить питання: а звідкіля взялась інформація стосовно цих корупційних діянь? Це що, слідчий поділився із «власкором» своїми розслідуваннями? Чи, може, суддя виклав перед ним процес досудового розслідування? Якщо порушення були, то щодо них мають дати правову оцінку відповідні органи, а не хтось інший. Стосовно  оформленого земельного паю на мою колишню дружину, то це спадкове майно. Вона отримала його після догляду за престарілою жінкою, котра при житті переписала майно на неї. Є свідки, що так все й було. І моя колишня дружина мала на це абсолютно законне право. А загалом хочу зазначити, що починаючи із 2002 року, на мене вилито тонни бруду. Так що у мене вже виробився своєрідний «імунітет».

– Кому може бути вигідно все це?

– Я здогадуюсь, але не буду називати прізвищ. Тільки натякну: мабуть, тим, хто під час Майдану 2014 року надсилали з Калинівки до Києва автобуси із «тітушками». Всіма правдами й неправдами саботували в районі процеси децентралізації. Тими, хто насправді були й залишаються регіоналами, але замаскованими. Тими, хто полюбляє приписувати собі чужі заслуги. Але про них наші доморощені «правдолюбці» і «правдорубці» чомусь мовчать. А мені, бачте, згадали події бозна-якої річної давнини. Для них я «недобитий регіонал» і «сільський голова-корупціонер».

– А ви дійсно колись були в «Партії Регіонів»?

–  Ну ви ж знаєте, що діється в Україні, коли та чи інша політична сила

приходить до влади. От спершу було НДП, і всім керівникам пропонували йти на вибори від цієї політсили. Потім – «Наша Україна». Пізніше – «Партія

Регіонів». Ще пізніше – «Солідарність». І нарешті – «Слуга народу».

Звісно, коли «регіонали» були «при силі», то вони всім казали, і мені в

тому числі, йти на вибори від свого імені. Так було, так є і так буде. Але «регіоналом» я ніколи не був.

– Як збираєтесь реагувати на образи, несправедливі нападки й звинувачення в тому, чого не було?

– Ніяк. Просто аналізуватиму й робитиму відповідні висновки.

Знаєте, як колись казав Бернард Шоу: «Сваритись і скандалити – це однаково, що мати справу зі свинями. По-перше, можна забруднитись. А, по-друге, свиням це може сподобатись”. А я не збираюся ублаготворяти свиней.

Спілкувався Олег КРИВОНІС

На фото: Віктор Онофрійчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені