«Робота з бджолами – відпочинок для душі», – каже землевпорядник Уяринецької сільради Василь Кузьмінський

Слово «мед» має дуже давнє коріння. У перекладі зі староєврейської воно означає «магічні чари» або «наділений магією». Саме такими природними дарами володіє житель села Уяринці  Тиврівського району Василь Кузьмінський. Бджолярським ремеслом у його родині свого часу займався батько Олександр Григорович, тримає пасіку старший брат Володимир, переймає науку син Сергій, якому роль помічника передала дружина Наталія Борисівна.

У Кузьминських пасіка невелика, але меду вистачає для всіх, та ще й залишається на продаж. Додатковий заробіток, звичайно, не зайвий у сімейному бюджеті. Василь Олександрович працює землевпорядником, а дружина – секретарем Уяринецької сільської ради.

– Робота з бджолами – відпочинок для душі, – ділиться думками  Василь Олександрович. – Інколи, буває, втомлюся від виробничих клопотів, а пішов на пасіку – одразу все стає на місце. Бджоли – дуже розумні комахи, у них людям треба вчитися працювати. Вони наділені здатністю заспокоювати і додавати енергії. Не кажучи вже про корисні властивості меду. Я – непрофесійний бджоляр, бо за фахом – інженер-механік. Захопився цією справою ще в молодості. У місцевому колгоспі колись працював механіком, був головою сільської ради, а вже двадцять останніх років стою на «сторожі земельних меж»… 

Відомо, що бджільництвом людина почала займатися шістсот років до нашої ери. Спочатку мед вважався священним продуктом, його було дуже мало, знаходити було дуже важко, а на смак він був приголомшливий. Піфагор, Гіппократ, Аристотель вважали, що мед продовжує життя. Гіппократ не тільки лікував людей медом, а й активно вживав його у їжу, проживши, між іншим, у ті давні часи аж 109 років… Віками доведено, що бджолі належить величезна роль порятунку всього живого на планеті Земля. Не доведи Боже, не стане бджоли, не буде й світу…

– У нашому невеличкому селі є вісім пасічників, – каже голова громади Уяринець Наталя Самуляк. – У кожного  з них свої професійні секрети і свій шлях у бджільництво. Вони діляться поміж собою досвідом і не мають звички заздрити один одному. Я теж колись доглядала бджіл, а тепер домашньою пасікою займається чоловік Станіслав Афанасійович,  я нього – у помічниках. Дуже люблю той щемливий момент, коли качають мед. Щодо Василя Олександровича, то він  старанний у всьому – і на роботі у нього лад, і вдома порядок. Це порядна сім’я добрих господарів. Вони мають двох дорослих дітей. Донька Аліна вчителює в селі Тростянець нашого району, син Сергій закінчив у цьому році Київський національний університет харчових технологій.

Віктор Зеленюк,

власкор «Вінниччини»

Тиврівський район

На знімку: Василь Кузьмінський 

Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені