«А у нас же був сільський водогін!»

Минулої п’ятниці депутат облради Вадим Соляник зустрівся із своїми виборцями в селі Конатківці Шаргородського району. Під час кількагодинного спілкування порушувалося багато соціально-важливих питань, розв’язання яких могло би значно покращити життя місцевих людей. Серед найбільш нагальних проблем – висихання криниць.

Ця біда наступає на село нестримно з такою силою, що зовсім скоро може настати момент, коли вода у колодязях зникне зовсім. Сьогодні тут залишилося лише сім криниць загального користування, де ще тримається рівень води, щоб зачерпнути її відром без мулових домішок.

– На населення приблизно у п’ять сотень чоловік цього дуже мало, – каже пенсіонер, колишній керівник господарства Олександр Білокінний. – А у нас же був сільський водогін! Коли у 2008 році я залишав посаду, то він ще працював і забезпечував потреби населення на всі сто відсотків. Вода подавалася насосною станцією з потужного джерела в урочищі Вікнина, що знаходиться за сім кілометрів у тому місці, де більше ста років тому діяв пивзавод. Потім настали сприятливі часи для наживи – хапай все, що під руки попадається. Цим і скористалися  ті, хто прийшов до влади у селі. Два претенденти на керівну посаду судилися півроку, щоб довести один одному, кому з них більше голосів віддали люди на виборах. Закінчилося тим, що маємо сьогодні у Конатківцях. Від ще недавно сильного господарства залишилися одні руїни. Знищували і розвалювали все підряд – ферми, склади, майстерні, гаражі, вагові, паркани… Не пошкодували і контору господарства. Розбивали, кажуть, кувалдами монолітні панелі, щоб повитягувати арматуру.   Гонитва за металом перетворила людей на шукачів скарбів із втратою моральних цінностей – адже ці колективні статки створювали роками тяжкою працею їхні діди і батьки. Дійшла черга і до водогону…

З потурання місцевої влади у Конатківцях вирвали із землі три кілометри спеціальних труб підвідного водогону, каналізаційні люки покрали, а колонки засипали сміттям. Хтось спільним добром нажився, понабивав кишені грошвою, а страждає громада. Винних у цих злочинах ніхто не шукав, бо все робилося під захистом «сильного даху»…

Тепер же на відновлення водогону потрібні величезні кошти, яких у сільраді немає. Потрібен і час, а він не стоїть на місці – з кожним днем ситуація ускладнюється і працює проти людей.

Вадим Соляник побував в урочищі Вікнина, скуштував джерельної води, вислухав грунтовну розповідь Олександра Володимировича Білокінного про те, як за його головування у цій місцевості будували новий пивзавод, як знову ж таки розтягнули дороговартісне обладнання з благословення одного з новоявлених сільських керманичів, який сказав, що «не треба нам ніякого пивзаводу, бо всі будуть ходити п’яні…».

На побачене і почуте депутат обласної ради відреагував емоційно-стримано: «Та тут цілий скарб і море роботи! Сюди б надійного інвестора…»

Отакі реалії в Конатківцях. Просто жах бере споглядати руїни господарського двору на окраїні села. Та про це розповідь в одному з наступних номерів нашої газети.

Віктор Зеленюк,

власкор «Вінниччини»

Шаргородський район

На знімку: Вадим Соляник і Олександр Білокінний Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені