«Моя робота на виду в громади…»

У Михайлівку мене покликало бажання познайомитися з  керівником місцевої громади Миколою Мельником, якому голова Ямпільської райдержадміністрації Ганна Сінчак привселюдно встановила «діагноз», що він «власними силами та власним розумом не може вирішувати нагальні проблемні питання…». Невже й справді, думаю, при владі у придністровському селі знаходиться людина з обмеженими розумовими здібностями. Як це могло статися і куди дивилися земляки, обираючи його на цю посаду?

 Та з першої хвилини спілкування мої сумніви відпали зразу – у Миколи Мельника з розумом все в порядку. Солідний, вбілений сивиною, міцної статури чоловік розмовляв статечно, викладав думки логічно, послідовно і грамотно. Ні до чого не придерешся – ніяких тобі психологічних відхилень.

А причиною такого звинувачення на адресу сільського голови стали передвиборні розбірки, у яких не дуже привабливу роль зіграла районна чиновниця. Призначена на найвищу державну посаду в районі 19 серпня 2020 року, пані Сінчак дуже заповзятливо взялася «відробляти» високу довіру Президента Зеленського, влаштувавши 1 вересня в школах сіл Гальжбіївка та Михайлівка публічні розноси. Під «гарячу руку» попав і Микола Мельник…  

Розслідуванням цих скандалів займається обласна влада і поліція. Вони, треба сподіватися, дадуть морально-правову оцінку діям голови РДА та розставлять всі крапки над «і».

А тим часом ми повернемося в Михайлівку. Це старовинне подільське поселення схоже на сотні подібних, заснованих на крутосхилах Дністра. При в’їзді з автотраси Могилів-Подільський – Ямпіль у напрямку села  подорожнього зустрічає витесана з вапняку скульптура вусатого козака, вимурувана з каменю бесідка-зупинка і вказівник із розмальованою в стилі національного прапора України назвою села.

– Звідси до сільради п’ять кілометрів, а до Ямполя від нас – вісімнадцять, – розповідає Микола Іванович. – Ще недавно з райцентру в село було п’ять рейсів автобуса на день. Зараз же він ходить вранці та ввечері у вівторок, п’ятницю, неділю із заїздом ще у Миронівку, Петрошівку та Бушу. Пасажирів інколи набивається стільки, що не всі бажаючі поїхати мають змогу втиснутися всередину. А що буде, коли скоро пройде об’єднання громад в одну ОТГ, і потреба в соціальних послугах примусить, особливо пенсіонерів, частіше їздити в район. Сьогодні в Ямполі немає державного нотаріуса, і щоб поїхати в Чернівці, треба людині найняти машину та витратити тисячу гривень на одну поїздку. А якщо з різних причин не впораєшся із справами за день, то…    

Михайлівка – велике прикордонне село з дислокацією в ньому прикордонного підрозділу. В ньому офіційно мешкає майже тисяча жителів. Основне місце роботи місцевого населення – ТОВ АМГ «Миронівське», ФГ «Маяки», п’ять бюджетних установ і три торгових точки. Але переважна більшість людей виживає за рахунок ведення домашнього господарства та заробітків на чужині. Був час, коли тут випасали корів у чотирьох чередах, одна з яких – козина.  Цим дуже дивувалися приїжджі гості, бо далеко не в усіх селах люди збивали кіз у колективні стада. Тепер же залишилося кілька десятків ВРХ і кіз, зате свиней почали тримати більше…

– Ми єдине село в районі, де плата за користування системою водопостачання символічна – десять гривень у місяць з людини, – продовжує Микола Мельник. – Практично у кожному домоволодінні встановлена колонка, і хто скільки хоче – стільки  й бере води. Наш водогін функціонує ще з колгоспного періоду, який побудували з ініціативи тодішнього бригадира тракторної бригади Леоніда Мефодійовича Джуромського при активній підтримці керівника господарства «Маяк» Павла Ісаковича Чайковського.

     Вони зробили правильні розрахунки з використанням географічної специфіки села і від каптажів потужного джерела в урочищі Одая  проклали вісім кілометрів труб, якими вода самопливом подається у водопровідну мережу. Коли розпався колгосп, водогін став власністю громади, і відтоді ми опікуємося ним. Щоб здешевити до мінімуму вартість води для населення, спеціально не створюємо сільський комунгосп, а залучили до експлуатації водогону місцевого підприємця Василя Дубінського. Зібрані гроші йдуть лише на оплату використаної електроенергії, а профілактичні й ремонтні роботи виконуємо за рахунок коштів сільської ради.

З 2004 року працюємо у злагодженому фінансовому ритмі,  наповнення бюджету громади складає сто і більше відсотків. Це дає змогу утримувати без дотації з районного бюджету сільські дороги, будинок культури, приміщення школи, дитсадка, ФАПу, поштового відділення і навіть банкетного залу, який облаштували у відсудженому в райспоживспілки колишньому магазині-кафе «Лотос». Навесні цього року встановили два ігрових дитячих майданчики біля будинку культури та школи.

У вересні планували провести у селі свято обласного рівня «Виноградна лоза», але пандемія коронавірусу внесла у наші задуми свої корективи. Будемо чекати кращих часів, бо зайнялися відродженням давніх традицій виноградарства Михайлівки. Саме завдяки цій галузі наш тодішній колгосп став мільйонером, гримів на весь Союз за найвищими показниками збору придністровського винограду і виробництва з нього якісного вина.

Особливою гордістю 69-річного Миколи Мельника і всієї громади є музей історії села. У ньому зібрані сотні цікавих матеріалів та краєзнавчих знахідок. З прикрістю люди згадують 2013 рік, коли звідти викрали найбільш цінні експонати. Тоді побивалися плачучи і дорослі, й малі жителі Михайлівки. Злочинців так і не знайшли до цього часу…

– Я не звик вихвалятися своїми досягненнями на сільрадівській ниві, але того, що зроблено з 2002 року, не сховаєш – воно все на виду в громади. Мене чотири рази земляки переобирали на цій посаді, і я стараюся чесно виправдовувати їхню довіру. Приємно, що у нас розвивається і підтримується на належному рівні художня самодіяльність, в доброму стані знаходяться 27 кілометрів сільських доріг, більша половина з яких освітлюється в нічний час, продовжує експлуатуватися мережа водополивної системи, що знаходиться на  балансі сільради, встановлено автобусну зупинку, облаштовано п’ять криниць загального користування, обгороджено бетонним парканом дорогу в центрі села і кладовище, а ще – гуртом  побудували церкву…

Віктор Зеленюк,

власкор «Вінниччини»

Ямпільський район

На знімках: Микола Мельник; колектив сільради;  в’їзд в село.  

Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені