Замітки «кар’єристки»

Нещодавно одна моя знайома підкинула цікаву ідею для відпочинку вихідного дня: щоб і їхати не далеко, і не дорого (витрати лише на пальне), та ще й вражень від мандрівки набратися таких, аби надовго запам’яталося. Щось «не затерте», небанальне, місце до якого час від часу повертатимешся думками, радитимеш знайомим «власноніж» освоєний маршрут та поповниш свою абстрактну скарбничку захопливими емоціями від мандрівки.

Деякі туристичні фірми Вінниччини в умовах світового карантину стали більше уваги звертати на розвиток локального туризму. Зокрема, популярності набули гастромандрівки на місцеві екоферми, як от вирощування виноградного равлика чи виготовлення крафтової органічної молочної продукції.

Не менш цікавий напрямок: подорож кар’єрами Вінниччини. За один день цілком реально потрапити на три кар’єри та навіть влаштувати на одному з них пікнік.

Почнімо нашу розповідь з того, що знаходиться найдальше від обласного центру. Не лише Черепашинці Калинівського району славляться неймовірним кар’єром з водою кольору бірюзи. Усе частіше охочих отримати гарне фото приваблює до себе Глуховецький кар’єр, що в Козятинському районі.

Селище Глухівці розташоване за 70 км від Вінниці. Увагу туристів тут привертає справжнє природне диво – величезні площі білого каменю пісковику та глини такого ж кольору. Ці поклади знаходяться як у самому селищі, так на його південних та північно-західних околицях. Хто бував у Туреччині, то, побачивши глухівський кар’єр, називає його природним дивом – «українським Памукалє» – за схожість з неймовірними травертиновими терасами в Туреччині. За 200 м до в’їзду в село простягається кар’єр, внизу якого знаходиться озеро небесно-блакитного кольору, оточене білим пісковиком. Зауважте, що об’єкт діючий, має власника та охоронців. Радимо не підходити близько до його країв, щоб не спровокувати зсув ґрунту. Проте можна милуватися місцевими красотами згори (не потрапляючи на очі охоронцям).

Затоплений гранітний кар’єр у Черепашинцях… ну як же оминути його увагою. Місцина знаходиться за 44 км від обласного центру, а за своїм прямим призначенням не експлуатується вже понад 20 років.

Власне, якби не коронавірус, напевно, він так і залишився б для багатьох вінницьких мандрівників непрочитаною книгою. Про цей кар’єр в народі ходить чимало моторошних чуток, втім це не лякає натовпи відпочивальників (підлітків, молодь, сім’ї з малими дітьми).

Якщо раніше це місце для відпочинку було не надто відоме, то нині навпаки стало Меккою для бюджетного туризму. Однак тим, хто любить простір, приватність та усамітнення, до Черепашинець краще не їхати. Людей не просто багато, їх тут – рій. З кожної машини лунає своя музика, запахи їжі та немитих тіл наметних відпочивальників створюють какофонію суцільного божевілля. Орендувати на території стіл під навісом (з брудною скатеркою та сусідами ніс в ніс) вам обійдеться у 250 грн за добу. Але це дуже сумнівне задоволення за запропонований сервіс у Черепашинцях. Вважаю, що один раз поїхати можна, але не більше… Навіть навколишня природна краса та можливість покупатися не рятують «вбиту» гранітну принаду від загальної атмосфери дисгармонії, створеної людьми.

Останній в нашому маршруті – Іванівський кар’єр, який знаходиться за 41 км від Вінниці та давно приваблює до себе мандрівників, ласих до видовищних фотосесій. Навіть вінницькі степістки зняли на його території кілька своїх кліпів, що надихають своєю атмосферністю та картинкою подачі.

Особливість цієї місцини у її краєвидах, завдяки чому об’єкт став неодмінним елементом туристичних маршрутів Вінниччиною. Нині частину кар’єру заповнила вода. Над плесом видніються фрагменти стовпів, до яких раніше були прикріплені лінії електропередач. Навколо – гранітні «сходинки» та хвойний ліс. Певний час кар’єр не працював, але віднедавна підприємство отримало нового власника та потроху відновлює свою роботу. Прогулюватися на території самого кар’єру небезпечно для життя (про це вам в деталях розкажуть охоронці на об’єкті). Однак наражатися на такі неприємності немає жодної необхідності, адже ще з дороги вашому зору відкривається заворожуюча уяву картина, а найкраще осягнути її «пороговий» масштаб вдається саме з висоти.                             

Вікторія МЕЛЬНИК

Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені