Смакота від Петра Криклюка

У мальовничій місцині села Зелене, якраз навпроти церкви,  стоїть на високому фундаменті велика цегляна хата 85-річного Петра Миколайовича Криклюка. Вона здалеку й непримітна, бо все обійстя «втоплене» у фруктовому саду, де кожне дерево і виноградний кущ дбайливо доглянуті літнім господарем. Тут він порається кожен день від весни до осені, а особливо багато турбот випадає на теперішню пору, коли треба дати раду «компотному» урожаєві.

Це так дід Петро називає власноруч виготовлені сухофрукти з яблук, груш та слив. Його продукція давно завоювала популярність не лише у земляків, а й покупців на ринках Києва, Вінниці, Одеси, Дніпра, Запоріжжя та інших міст України. Туди її доставляють перекупники, які навіть записуються у чергу, щоб встигнути придбати смакоту в Петра Криклюка.

– Люди вже знають, що поганих сухофруктів я не роблю – все у мене екологічно чисте, без хімії та воскових добавок, якими обробляють їх у виробничих сушарках для більш тривалого зберігання, – ділиться досвідом Петро Миколайович. – Я ніколи не піднімаю із землі надгниле яблуко чи червиву сливку – якщо плоди  вже перестигли, то вони не придатні для сушки. Виняток може бути тоді, коли обтрушую високі дерева на спеціальні підстилки, а потім ще й мию їх у проточній воді. Тож мої сухофрукти можна вживати в їжу всім без оглядок, навіть і дітям. Моя внучка Маша, яка проживає у Вінниці, виросла на них і тепер залюбки чекає смачних гостинців від мене. А я ще й домашнього меду в додачу передаю…

Петро Миколайович побудував безпосередньо в саду дві сушарки: одна для виготовлення сухофруктів з яблук і груш методом продуву гарячим повітрям, а друга – проста, як колись казали, димова лозниця чи лозня. Тільки замість звичайних ліщинових прутиків у нього прилаштовані збиті з липових дощечок на сантиметровій віддалі одна від одної секції, крізь які легко просочуються дим і гаряча маса повітря. Це значно прискорює процес сушіння, а потім  і очищення від шлакових напливів. Після завершення сезону він їх виймає із сушарок і виставляє на купи обрізаного гілля, де сніг і дощ роблять свою справу.

Хоч процес сушіння трудомісткий – тут скрізь ручна праця, та все ж витрачені зусилля повертаються з лишком. У Петра Криклюка практично нічого не пропадає в саду. Трохи пошкоджені яблука він збирає і здає на технічну переробку плодів, а все якісне йде на виробництво сухофруктів. Якщо яблуко велике, то він розрізає його на чотири дольки, менше – навпіл. При цьому зернятка зберігаються, вони й додають особливого смаку готовій продукції.

А щодо чорносливу, то він переконаний, що слива без диму немає ні смаку, ані вигляду. Для сушіння використовує  пеньки з фруктових дерев, які періодично викорчовує, особливо вишні та яблуні. Це щось на зразок виготовлення домашньої ковбаси, де порода дров відіграє не другорядну роль.

На виготовлення одного кілограма чорносливу йде чотири кілограми свіжих плодів. Найкращим сортом є Угорка. Вона має соковиту солодку м’якоть і прекрасно переносить термічну обробку. Такий чорнослив насичений чорним кольором з блискучою поверхнею. А як його пересипати трішки цукром перед закладкою на зберігання, то виходить смакота, якою не об’їсися – кожен день хочеться знов і знов…

Відомо, що чорнослив дуже корисний. Він допомагає зміцнити імунітет, посилити перистальтику кишечника, уповільнити зростання бактерій, нормалізувати роботу серцево-судинної системи.  

– У мої літа вже не так просто займатися коптильним бізнесом, але ж не будеш сидіти і дивитися, як пропадає добро. Кожне яблуко, грушу чи сливочку треба кілька разів взяти в руки, аби з них вийшов такий як треба компотний набір. Це я до того, що в жодній сім’ї, за українською традицією, не обходяться на Святвечір без фруктового узвару. Так що я стараюся сьогодні заготовити якнайбільше своєї чистої продукції для людей. Нехай їдять на здоров’я!

А ще, я дуже вдячний своїй добрій знайомій Ніні Степанівні Фрицюк, яка допомагає мені вправлятися з усією роботою. Разом воно не тільки легше працюється, а й навіть тепліше на душі – є до кого слово сказати, порадитися, роки молоді згадати… 

  Віктор ЗЕЛЕНЮК,

власкор «Вінниччини»

Барський район

На знімку: Петро Криклюк

Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені