12 мішків сміття, не напружуючись

цілком реально зібрати двом людям (мамі й дитині) за 3 години вуличного прибирання.

Цими вихідними Вінниця долучилася до Всесвітнього дня прибирання. В його рамках у 180 країнах активісти очищують забруднені локації з подальшою здачею вторинної сировини в пункти прийому. До даної екоакції долучилися й 24 регіони України в тому числі й Вінниця.

Цьогоріч «світовий суботник» відбувся із дотриманням карантинних норм та правил техніки безпеки. Обов’язковою вимогою для збирачів відходів у колективах була наявність захисної маски, рукавичок та врахування соціальної дистанції.

За повідомленням Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг, в обласному центрі провели прибирання території півострова Бригантина. Координаторка вінницької акції Ольга Резнік зазначила, що у зв’язку з карантином Бригантина виявилася єдиною місциною в межах населеного пункту, де прибирання проводилося доволі великою групою осіб. Аби не утворювалося скупчень екосвідомих вінничан, всім решта бажаючим долучитися до акції  рекомендували організувати локальні прибирання в інших місцях самотужки та невеликими групами. Зазначимо, що багато навчальних закладів також приєдналися до корисної справи та відрядили старшокласників разом з педагогами прибирати прилежні території довкола своїх пльма-матер.

В екологічній акції взяли участь представники соціально відповідального бізнесу, громадські організації, працівники державних установ, лідери думок та пересічні місцеві жителі. По закінченні прибирання зібрані мішки зі сміттям вивезла автівка комунального підприємства «ЕкоВін».

Авторка цих рядків також, дізнавшись про запланований захід, не змогла не відзначитися у суспільно корисній справі. Пішла на «сміттєві лови» не одна, а загітувала семирічного сина. Цей похід не став спонтанним, до нього сім’я ретельно готувалася: змайстрували знаряддя праці (палицю з гвіздком для наколювання), придбали сміттєві мішечки, дезінфікуючі засоби та господарські рукавички. До того ж погода сприяла підвищеній роботоздатності, обидва вихідних було  тепло і  сонячно.

Першого дня – розпочали прибирання на Вишенському озері. Обходили всі кущі довкола храму, що на Електромережі, дістали багато пластикових пляшок з води, упаковок від цигарок та кілограми поліетиленових пакетів. Паралельно милувалися на плаваючу видру, крихітку мишку – водяну полівку. Поспостерігали за озерними альбатросами, водяною курочкою, всюдисущими качками та ненажерливими голубами.

У цей час відпочиваючий люд на озері активно від’їдався, а побачивши нас з рукавицями та сміттєвими пакетами, ніяковіючи, ховав принесені пакунки (дехто навіть обіцяв та запевняв, що неодмінно після себе поприбирає). Активнішими в плані допомоги, на противагу жінкам, були чоловіки. На Вишенському озері таких виявилося аж двоє: просили поділитися пакетом для збору сміття або ж пропонували свої послуги дістати з важкодоступних місць кимось викинуті речі. І на тому дякуємо…

Прибираючи прибережний масив, ми не могли не звернути увагу на нещадно обпиляні дерева, так би мовити, «розчищені та підготовлені до зими». Цей краєвид скидався на моторошне місто привидів: штурпаки замість гілок без жодного листочка на фоні все ще літнього пейзажу.

Здавалося б, від такої брудної роботи мала дитина мала б втомитися та проситися додому, але натхнений численними похвалами, які того дня неодноразово чув на свою адресу від незнайомих людей, син попросився й наступного дня продовжити екологічну мандрівку лишень на іншій ділянці лісового масиву. Я й не заперечувала…

Другий день прибирання ми присвятили парковій зоні, яка належить лікарні Ющенка. З тим же ж спорядженням, але в дещо розширеному складі (взяли бабусю) нам вдалося зібрати на трьох 12 мішків сміття. Мене особливо занепокоїв склад даних знахідок, які одразу перетворювали на перший погляд затишний парк на нічний притон із забороненими препаратами (залишками пігулок і шприців) та величезною кількістю алкоголю. І все це можна побачити, трішки звернувши з основної алеї вглиб лісу. Після цього навіть прогулянки матусь з візочками чи вигулювання домашніх улюбленців не здається таким вже безпечним за тих умов, що ми мали можливість особисто споглядати.

Тож правоохоронним органам чи вартовим дружинам варто було б періодично навідуватися до таких «содомних» місць, тримаючи під контролем розгул злочинності та вільного захоплення нею місць громадського відпочинку.

Будемо вважати, що наше прибирання вдалося, а головне, що завдяки йому ми спромоглися глибоко посіяти зерно екологічної свідомості в маленькій голівці представника майбутнього покоління. І це найголовніше.

Вікторія МЕЛЬНИК

        Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені