Мальована хата – як прадавній… мурал

Продовжити в роках, вплести у візуальну традицію сучасності одне з неповторних явищ  народної культури намагаються ентузіасти за підтримки Вінницького обласного центру народної творчості. Йдеться про симпозіум майстрів народного малярства «Мальована хата», який вшосте відбувся останніми вересневими днями. В цьому році творча акція пройшла у с.Серебринець  Могилів-Подільського району за участі таких майстрів народного малярства, як заслужені майстри народної творчості України Іван Горобчук, Василь Слободянюк і Аліна Смеречинська (Вінниця); заслужений працівник культури України Оксана Городинська та Микола Крижанівський (м.Могилів-Подільський); Сергій Бугай (с.Човниця Оратівського району); Оксана Малобенська (м.Черкаси).

Кожне село, куди за ці роки приїжджали із творчим десантом народні художники, щоб залишити на будівлях зразки традиційного українського настінного розпису, не випадкове. Приміром, минулого року була Носиківка Шаргордського району – там народилася і проживала відома народна художниця Марія Деркач, майстер наївного народного малярства. Презентувати заповідну і туристичну Бушу, яка до всього є справжнім мистецьким конгломератом, – зайве. Дихає історією, вабить легендами і Гонтівка Чернівецького району, стати гарним туристичним центром у майбутньому мріє Оксанівка – краєвиди, що відкриваються з її околиць, перехоплюють подих. Не зайвим буде нагадати, що автором ідеї багато років тому виступив відомий на Поділлі скульптор, митець Микола Крижанівський із с.Сліди Могилів-Подільського району. Щоб симпозіум міг відбуватися повноцінно щороку, суттєву підтримку йому надає ОЦНТ та його фахівці.

Цього разу художники працювали у с.Серебринець Могилів-Подільського району з 21 по 26 вересня. Цікаво, що кілька років тому в Серебринці вже проходила подібна акція – там відбувся фестиваль «Мальована школа». Самим лише освітнім закладом у селі вирішили не обмежуватись і подарувати трохи ошатності та справжнього українського колориту й іншим будівлям на вулицях.

– Нам випала щаслива нагода жити в чудовій родині Сірантів – їх всі знають не лише в районі, а  й у області. Володимир Сірант – голова райради, а його дружина Оксана Анатоліївна – директор загальноосвітньої Серебринецької школи. Ці люди хочуть тут жити, творити і бачити кругом себе красу. І не тільки в себе на подвір’ї, а й довкола. Це надихає, дає наснагу, – розповів нам куратор проєкту, провідний методист Центру народної творчості Сергій Бугай.

Тож натхнення в художників вистачило на 24 малюнки. Різноманітним розписом прикрасили школу (4 твори), сільський клуб (5), а решту настінного малярства залишили на звичайних будівлях звичайних селян. Звісно, це відбувалось за бажанням господарів, їхні естетичні побажання теж враховувались. Але з самого початку наголошувалось, що зображення буде в народному стилі подільського малярства. І вже багато років поведінка людей незмінна. Спочатку селяни з недовірою та обережністю ставляться до ідеї прикрасити житло декорованим живописом, не вірять, що це безкоштовно, а коли пленер добігає кінця, з’являється чимало охочих: «І мені зробіть таку красу!».

Цього року використали усі матеріали, що закупили – 8 відер спеціальної акрилової фарби. Це фарба на латексній основі для зовнішніх робіт. Вона витривала до атмосферних явищ, стійка до вигоряння, довго тримає малюнок. На додачу, чудово «лягає» на різні поверхні. Адже на чому тільки не доводилось малювати майстрам народної творчості!

– Ми пишемо на різних фактурах. Це і штукатурка, і шуба, і цегла, і глина, і «короїд» – на всьому доводилось писати, на різноманітних основах. Звичайна побілена хата з рівною поверхнею гарно підходить. Ми грунтуємо поверхню. На бетоні, цеглі, на будівлі, на камені тримається дуже довго. На металі, шифрі, блясі – менше. Але і їх розмальовували, – пригадує Сергій Бугай.

Своєрідний компроміс між творчим задумом художника, побажанням господарів будинку та потребою втілити саме народні традиції малярства  приймають щоразу перед початком робіт.

– Ми цікавимось: а що б ви хотіли більше бачити на подвір’ї? Чи квіти чи тотем, чи казкового героя? З різними варіаціями, традиція незмінна, і переважають елементи народного розпису: наше подільське дерево життя, вазони, геометричні або рослинні орнаменти,  але з перевагою флористичних моментів, – ділиться художник. – У цьому році я багато виконав різних робіт у різних стилях, щоб вони не були одноманітними, заодно і спробував для себе і для людей іншу техніку, інше поєднання кольорів. Так з-під мого пензля «полетіли» стилізовані журавлі (вони щороку повертаються додому), геометричні  квіти, наближені навіть до сучасного мистецтва. На школі, на висоті (поборовши страх) намалював сову в окулярах, з книгою-абеткою. Є шматочок самчиківського розпису. Неповторні, теплі роботи – зразки справжнього народного малярства – залишили в селі і всі мої колеги. Одну хату оформили у спеціально архаїчному, примітивному стилі: прикрасили так, як це б зробили багато десятиліть тому не дуже заможні люди, які хочуть прикрасити своє житло. Від різних творчих підходів, різножанровості село тільки виграло – ми сподіваємось, що радості, енергії, краси в душах людей тепер добавиться.

До речі, існує чимало скептиків, які ставлять під сумнів саме традиційність подільського «хатнього малярства». Цілком даремно – це не було поширено масово, тотально, можливо, декорували житло почасти більше всередині, але прикрашали завжди, причому зі збереженням саме традиційних елементів розпису та візерунків. Ті, кому бракувало художнього смаку та здібностей, звертались до умільців. Поєднання п’яти кольорів: охра (руда глина), біла глина, червона і чорна сажа – притаманні подільському декору здавна. Навіть у «підведенні» хат їх завжди використовували у такій палітрі. Вже згодом додалася «синька», і хати почали «підсинювати». Окремі елементи зовнішнього оздоблювання житла на Поділлі з часом перейшли в дещо інші форми: стали елементами різьблення, фрагментами декору на підмурках, «шубі». Хто з вас не бачив пташок, притулених дзьобиками, загадкового ока в геометричному хитросплетінні чи розкішного виноградного грона, вмурованого під дах? Це все відголоски багатостолітньої традиції. Зрештою, мурали в сучасних містах – чи не суть відомого явища, але в урбаністичному варіанті?

Юлія РАЗАНОВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені