«Золотий» жом

Нинішнього року особливо відчутно проявились наслідки масової ліквідації цукрозаводів в Україні. Бо ці підприємства не лише випускали основну продукцію, яка стрімко дорожчає. Суспільство звикло активно використовувати й відходи виробництва: жом, мелясу, дефекат.

Жому тут належить особливе місце. Без нього прогодувати худобу важко. А нинішнього року – тим паче. У другій половині літа через небувалу засуху рідко кому вдалося заготовити хоч якийсь оберемок сіна. Відповідно менших розмірів уродили буряки, гарбузи, кукурудзиння. До речі, дехто за звичкою поспішає вивозити останнє на стихійні смітники. Інші – застерігають, мовляв, не поспішайте цього робити, бо ще доведеться його «перепрошувати» й забирати на домашні січкарні…

Ці роздуми з’явилися, коли проїздив удовж кілометрової черги порожніх вантажівок до Іллінецького цукрозаводу. Розмовляв із водіями, які нарікають: за кожну тонну треба заплатити по двісті гривень, а за такої черги ціна може вирости ще більше. Бажаючі придбати жом – не лише з цього та навколишніх районів, а й з інших областей. Найдальша адреса, яку почув, це Звенигородка на Черкащині, тобто центр сусідньої області.

Вивченням географії поставок цукросировини почав свою розмову і з директором підприємства Юлією Десюк. Виявилось, що найдальша точка вирощування буряків для Іллінецького заводу – на тій же Черкащині за 160 кілометрів. А ще співрозмовниця розповіла, що чимало українських цукровиків перейшли на виробництво біопалива із жому, сухого жому, що й створило такий ажіотаж навколо цього корму.

Розповів Юлії Станіславівні, що деякі водії, простоявши в черзі три доби, нарікали: за цей час окремі місцеві машини встигли завантажитись по кілька разів. Вона не заперечувала: позачергово отримували жом працівники підприємства. А ще на завершення ми домовились про детальне інтерв’ю в недалекій перспективі, в якому маємо намір обговорити проблеми посилення бурякосіючої зони заводу за рахунок якнайближчих до нього земель. Розв’язання такої проблеми та відновлення роботи ще хоча б кількох підприємств в області дозволило б зробити прозаїчний жом не настільки «золотим».

Микола КАВУН

Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені