«Ми на тебе накопаємо і за два роки посадимо…»

Так погрожували «активісти» села Василю Гикавчуку, голові Курашовецької сільради Мурованокуриловецького району

Хто-хто, а він з нетерпінням чекає теперішніх виборів. 58-річний чоловік сподівається, що може нарешті відстануть від нього місцеві «правдолюбці». Хоч і нерви не здають, але здоров’я пропало багато. За п’ять років перебування на посаді на нього написали понад десяток анонімок і відкритих заяв про надумане зловживання службовим становищем та перевищення посадових повноважень. Останню заяву представники поліції розглядали 13 жовтня. І знову факти не підтвердилися…

– Я не святий, і мені теж властиво помилятися, але я люблю своє село, свій район і патріот своєї держави, – каже Василь Олексійович. – У 2015 році мене обрали керівником громади 62 відсотки виборців Курашовець і Посухова. Я пішов на цю посаду через те, що совісно було дивитися, як села розвалюють і нічого не роблять, звалюючи на те, що в бюджеті немає коштів, проте окремі особи тут непогано себе почували…

За ці роки довелося стикнутися з Курашовецькою свитою, яка все робила і заважала, щоб в мене нічого не вийшло. А я таки на ділі довів, на що здатний!

З першими холодами зими 2015 року я побачив, що в приміщенні сільської ради наявне пічне опалення не працює. Потрібно було спочатку напалити, потім відкрити двері, щоб вигнати дим. Всі вікна були забиті плівкою, в кабінет голови я не міг зайти через те, що на стінах висіли клубки павутиння…

Перші збори відбулися через два місяці, на яких я намітив план роботи, і з цього чомусь з недовірою посміялися. Тоді річний бюджет сільської ради складав сімсот тисяч гривень, з яких 540 тисяч забирала зарплата працівників установи. Мені відкрито пригрозили, що ми на тебе накопаємо і за два роки посадимо. Копають уже п’ять років, і до сьогодні  це продовжується.

Як законослухняний громадянин України я звернувся до юриста з проханням дати консультацію, чи можу сам написати заяву на своїх кривдників, а він відповів, що нічого в тебе не вийде, мовляв, зараз всім дозволено про все і скрізь інформувати. От я й терплю, хоча кожному терпінню настає колись кінець…

Я не хвалюсь, але мені вдалося зробити для громади стільки, скільки не зробили три моїх попередники. Але якою ціною?

Коли в 2017 році ми почали будівництво 10-кілометрового водогону, то доходило до відкритого шкідництва. Хтось зумисне попробивав пластикові труби, і вони почали текти зразу ж, як здали його в експлуатацію. А скільки проклять отримав у свій бік тільки через те, що будівельники порозривали дороги! Мене з притиском запитували: «Ти хто тут такий, що керуєш у селі? Тобі хто дозволяв рити вулиці?» Знайшлися й такі, що ставали поперед екскаватора і не дозволяли прокладати траншеї. Довелося викликати поліцію, щоб втихомирювати невдоволених. Це, як кажуть, було щось з чимось…

А сьогодні роти у них закриті. І не дай Бог, часом станеться який перебій на водогоні, то дзвонять вдень і вночі: «Як нам жити без води! У криницях її немає…». Вони забули, а я пам’ятаю, як кричали тоді на все село через тимчасові «окопи» на дорогах: «Ми тобі за це всі кісточки проклянемо…».

Я стерпів все, вимучився морально, але не здався і не тримаю зла. Господь Бог всім суддя. А тепер погляньте, які у нас в Курашівцях вулиці! Немає жодної, якою не проїхати навіть у дощову погоду. Кожного року я організовував вивезення із сільського кар’єру по сто КАЗів підсипного матеріалу на ремонт доріг.

Коли на перших порах я зіткнувся в проблемою відмови автобусиків відкривати рейсовий маршрут Курашівці-Посухів-Муровані Курилівці через погані дороги і до того ж за пальне наших спонсорів, то сьогодні поїздки здійснюються регулярно, і це питання зовсім знято з порядку денного…

Василь Гикавчук – єдиний в районі керівник громади, який настирливо і активно добився через суд повернення до комунальної власності сільських водойм. Вісім ставків були нічийними, і ними користувалися хто хотів і як хотів, а громада не мала з цього ніякого зиску. Тепер ситуація змінилася на користь сільради, яка отримала ще одну статтю наповнення бюджету.

У нього була можливість, і він нею сповна скористався, доставивши з Гніванського кар’єру понад п’ятсот тонн відсіву для потреб жителів села. Велику купу насипали на галявині поміж двох магазинів на вулиці Миру, і кожен житель міг безкоштовно брати звідти стільки, скільки йому потрібно було для впорядкування подвір’я чи штукатурки.

Далі можна схематично перерахувати те, що вдалося Василю Гикавчуку настаратися для громади.

Отже, зробив ремонт приміщення сільської ради з заміною пічок і вікон, дитячого садочка і медпункту з заміною вікон, будинку  культури в Курашівцях з  установкою котла обігріву, будинку  культури в Посухові з  установкою котла обігріву та вікон. Закупив у дитячий садочок та будинок культури ноутбуки та мікрофони з колонками, виготовив документацію на приміщення під медпункт в селі Посухів, провів вуличне освітлення в Курашівцях та Посухові, організував підведення водогону до будинку культури, школи, дитячого садочка, оформив у комунальну власність 104 гектари пасовища, допоміг людям здійснити приватизацію городів, організував роботу з виготовлення технічної документації з цього питання, більше половини городів уже оформлено, майже сотні  осіб допоміг оформити  спадщину. У Курашівцях з його допомогою було організовано нове господарство «Батьківська земля», яке обробляє 250 гектарів землі на противагу агрофірмі ТОВ «Рубанський», десятки тонн вивіз сміття, в тому числі і від сільської ради п’ять повних тракторних причепів, сприяв у проведенні в селі швидкісного Інтернету. А чого вартий той факт, що до сільського кладовища протягнуто лінію електропередач та водогін…

– Можна багато чого розказувати, але, на мою думку, воно не має вже такої великої ваги і значення, бо після виборів почнеться нова сторінка біографії нашої громади, але те, що зроблено для земляків,  безумовно, залишиться тут і буде проносити користь людям, – резюмує Василь Гикавчук.

Віктор ЗЕЛЕНЮК,

власкор «Вінниччини»

Мурованокуриловецький район

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені