42 роки водійського стажу має Володимир Буга з Шипинок Барського району

Ми знайомі з ним з тих далеких вже часів, коли тодішній радгосп «Більшовик» села Шипинки перебував на вершині своєї трудової слави. І влаштуватися туди на роботу було не так то  просто. Але вчорашньому солдату повезло, бо за нього «замовив» слово перед директором Анатолієм Котлушом земляк з Кошаринець Анатолій Таєнчук, який працював головним інженером господарства. 

– Я згадую ті роки, як приємний сон, що дуже швидко зник, – ділиться спогадами Володимир Павлович Буга. – Всього тоді було в достатку: і здоров’я, і енергії, і бажання трудитися у відомому на весь Союз колективі, де до того ж і добре платили за роботу. Спочатку мене «посадили» на старенького ГАЗ-53, переобладнаного під таровоза, яким я доставляв з тарного цеху яблучні ящики на плодосховище, бригаду №2 і на відділення Шевченково. Потім був вантажний ЗІЛ-130, а згодом я освоїв тодішню новинку вітчизняного автопрому – КАМАЗ. Шість таких автомобілів було в радгоспі, і так вийшло, що на кожному з них мені довелося попрацювати…

Про те, як трудився Володимир Буга в Шипинках, свідчать численні відзнаки, які він зберігає в домашньому архіві. Серед них найціннішим документом вважає посвідчення зразка 1997 року про занесення його портрета на радгоспну Дошку пошани.

– Для мене це було дуже престижно, навіть вище за грамоту чи грошову премію – йшов синок в дитсадок і бачив тата на портреті, і донька Інна прибігала зі школи подивитися, і мама Ніна Миколаївна приїжджала з Кошаринець полюбуватися сином… Що не кажіть, а приємність розпирала груди і лоскотала душу.

У Шипинках Володимир Буга знайшов свою другу «половинку» – оженився на гарній сільській дівчині Майї, з татом якої він працював у колективі радгоспних автомобілістів. Спільними зусиллями побудували хату, посадили сад, розжилися на велике підсобне господарство.

– Я не раз згадую, як нас, водіїв, цінували в господарстві. Ми вважалися елітним виробничим підрозділом. Щороку парк поповнювався новими автомобілями, а професійне свято завжди відзначали з розмахом – діти давали концерт, кращих нагороджували грамотами і преміями, а в їдальні накривали святковий стіл… Ми жили дружною робітничою сім’єю, у якій кожен був готовий прийти на виручку  колезі. Якщо часом траплялася поломка автомобіля, то ставали гуртом до роботи, і на ранок машина була готова вирушати в рейс. До того ж у нас була одна з найкращих ремонтних майстерень всієї округи, включаючи сусідні Жмеринський, Шаргородський, Могилів-Подільський і Мурованокуриловецький райони, де працювали знаючі й грамотні токарі, слюсарі, зварники, електрики, акумуляторники, ковалі та ін. У цьому велика заслуга тодішнього головного інженера радгоспу Анатолія Андрійовича Таєнчука.

Уже коли в Шипинках відбувся незворотний розвал господарства, Володимира Бугу запросили на роботу водієм КАМАЗу в ТОВ «Династія» села Мальчівці, де пропрацював п’ять років. Він і там зарекомендував себе тільки з позитивного боку, а останніх три роки трудиться водієм шкільного автобуса в Копайгороді. Загалом же Володимир Павлович має 42 роки водійського стажу.

Директор школи Володимир Науменко каже, що це надзвичайно відповідальний, дисциплінований і виважений у своїх діях водій, з яким з легкою душею можна відпускати дітей в дорогу. Вони почуваються в його «Еталоні» безпечно й комфортно і з великим задоволенням поспішають вранці до автобуса дяді Володі.

Віктор ЗЕЛЕНЮК,

власкор «Вінниччини»

Барський район

На знімку: Володимир Буга

Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені