Одна могила на двох…

На старому сільському кладовищі села Лозове Чернівецького району днями відкрили та освятили  пам’ятну стелу воїнам, що покояться тут з часів Другої Світової війни. Церемонія відбулася за участі голови сільради В’ячеслава Продана, голови райдержадміністрації Олексія Чернова та громадськості села.

Цій події передували дві трагічні історії з далекого вже воєнного лихоліття. Про них з розповідей свого батька Івана Августиновича Смеречинського та переказів односельчан-старожилів дещо знає директор місцевої ЗОШ І-ІІІст. Леоніда Іванівна Барановська.

– У липні 1941 року в урочищі Криваковий яр розігралася драма, що закінчилася загибеллю молодої людини, – каже вона. – На ту пору окупанти вже захопили село і почувалися тут в безпеці. Троє з них пішли купатися на річку Лядова. І треба ж такому статися, щоб саме в цей момент, прямо на фашистів зарослою чагарниками стежкою вийшов червоноармієць. Без всяких там «руки вгору» чи «стій, стріляти буду» він миттєво був скошений автоматною чергою…

Поховали бійця сільські жінки там же на березі річки. А перед цим вони дістали із закривавленої гімнастерки його документи серед яких була світлина, де він стояв на повний зріст разом з дружиною, а двоє діток сиділи на лавці. «Ніхто з дорослих не здогадався забрати ті документи на збереження чи хоч записати прізвище воїна, розповідав мені значно пізніше тато, який був присутній разом з іншими хлопчиками та тому похороні. Йому тоді виповнилося дванадцять років…

Він добре запам’ятав, що боєць був азіатської зовнішності і мав невисокий зріст. Хтось з моїх земляків посадив коло тієї могили багато квітів і вони цвіли від весни до осені. А влітку 1964 року відбулося перепоховання останків безіменного солдата в братську могилу на цвинтарі, в якій покоївся червоноармієць Іван Знобін.

Про нього відомо, що загинув боєць в березні сорок четвертого, коли радянські війська гнали фашистів з нашої землі гонтівським шляхом до Могилева-Подільського. Ворожа куля наздогнала воїна на окраїні Лозового. Він воював разом з батьком в одному підрозділі, і обмежений часом наступальної операції, розчулений втратою сина, чоловік забіг до крайньої хати села, в якій жила баба Явдонька Гопаца і попрохав, щоб вона поховала юнака за християнським звичаєм. З чиєюсь допомогою, літня жінка перенесла бійця до своєї оселі, перевдягнула його у вишиванку сина, що теж воював на фронті і звідти провела в останню путь.

Батько Івана Знобіна не повернувся в Лозове, не відшукав могилу сина, мабуть і він став жертвою війни. Не відгукнулися на запити райвійськкомату і рідні бійця. А місцеві жителі з покоління в покоління передають щемливу оповідь про тата й загиблого сина.

Цій темі присвятила свою пісню «Про воїнів» написану в стилі народного епосу керівник місцевого народного аматорського фольклорного ансамблю «Джерело» Феодосія Соболевська, яку виконали його учасники під час освячення оновленої стели на могилі безіменного і відомого бійця. А ініціатором цього патріотичного заходу був сільський голова В’ячеслав Продан.

Віктор Зеленюк

Чернівецький район

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені