Експерт з мисливського собаківництва

7 листопада – відкриття сезону полювання на хутряного звіра і парнокопитних

Про це я дізнався на одній із звітно-виборних конференцій Іллінецької райради УТМР. Саме представники з Вінниці наголосили, що Дмитро Шмигун є єдиним в області експертом І категорії щодо мисливських лайок. І хоча тоді керівником райради тутешні мисливці й рибалки обрали іншу людину, той озвучений факт не залишився непоміченим. Директор ДП «Іллінецьке лісове господарство» Андрій Романович одразу ж запропонував Д. Шмигуну посаду мисливствознавця по Липовецькому району. Згадавши ті факти, я вирішив поспілкуватися з людиною цієї незвичайної професії.

– Дмитре Анатолійовичу, ви здобували спеціальний фах?

– Навчався я достатньо. Спершу в Києві здобув вищу юридичну освіту, потім у Вінниці – вищу економічну. А вже згодом у Малинському лісотехнічному коледжі в Житомирській області отримав фах мисливствознавця.

– Захоплення мисливством від батька?

– Мій батько Анатолій Филимонович займав різні керівні посади в галузі будівництва і належав до тих мисливців, хто більше виїздив на природу просто поспілкуватися з колегами, ніж професійно займатися полюванням. А головним моїм учителем був дідусь по материній лінії Анатолій Фризонович Дзісь. Працював він головним бухгалтером господарства у Щасливій Липовецького району, і якщо вже за щось брався, то завжди робив до пуття. Наприклад, займався бджільництвом і довів рахунок вуликів до шести десятків.

І в мисливстві був неперевершеним. Саме від нього я дізнався, що полювання без пса – марна й нецікава трата часу. Завдяки цьому я дуже любив доглядати за собаками, вивчати їхню поведінку.

– Скільки їх нині маєте і яких порід?

– Народився я у Щасливій, а виріс і проживаю в Липівці. Всього в мене шість мисливських собак. Звісно, лайки, а також дратхаари, естонські гончі.

– Наскільки важко прогодувати таку їх кількість?

– Наварюємо наперед, а потім заморожуємо. Нескладно, звик справлятися. І дружина Яна, донька Марійка, синок Олексій допомагають мені в цьому. Якщо до полювання вони ставляться байдуже, то до риболовлі – з інтересом. Часом можемо там провести весь вихідний.

– Якісь пригоди пам’ятаєте?

– Найдраматичнішою ситуація була торік, коли з льодового полону біля тієї ж Щасливої визволили лебедів і відправили до зоопарку у Вінницю.

– Берете участь у змаганнях?

– Так, зокрема, чемпіонати проводяться й на базі ВДНГ у Києві.

– А як з випадками браконьєрства?

– Боротьбу з ним посилюємо. Торік у районі складено 26 протоколів на порушників. А в цілому рівень мисливства з роками зростає. Серед колег стає все менше «м’ясників», а все більше – справжніх мисливців.

Спілкувався Микола КАВУН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені