«Це ніж у спину і удар на випередження…»,

або Кому і чим не догодив Анатолій Кречковський в Курилівцях, Новоселиці і Василівці

Яке все-таки наше життя хитке і непередбачуване – немає у ньому нічого усталеного й беззаперечного. А тим більше, коли йдеться про людські взаємостосунки, коли хтось підноситься вище над обставинами і ставить собі за мету «з’їсти ближнього свого». Бо, бачте, він десь спіткнувся, комусь щось не так сказав, не таким поглядом глянув… А «доброзичливці» все це фіксують – начувайся, враже…

В таку ось опалу попав голова Куриловецької сільської ради Жмеринського району Анатолій Кречковський, який чотирнадцять років поспіль займає цю посаду. Він – корінний житель села, має від роду 51 рік, тут пройшов сходинками трудового становлення від обліковця тракторної бригади до директора КСП «Золотий колос». Одним словом – надійна і перевірена людина. Тому цілком логічно,  коли виникла потреба, довірила йому громада право бути її керівником.

– Вірою і правдою служу я землякам всі ці роки і нічим не схибив перед людьми, – каже Анатолій Феліксович. –  Не доходило й близько до ситуації, в якій треба було просити захисту в газети «Вінниччина». Але  випадок сьогодні з розряду нестандартних, бо мої «опоненти» першими стали на відкриту стежку війни і зненацька вдарили ножем у спину, звернувшись із листом до голови Жмеринської ОТГ Анатолія Кушніра не призначати мене старостою сіл Курилівці, Новеселиця та Василівка. Я ніколи й гадки не міг мати, що попаду в немилість до деяких представників громади, які звинуватять мене в усіх мислимих і немислимих гріхах…

Центральна садиба громади село Курилівці знаходиться за двадцять кілометрів від Жмеринки. Сюди з райцентру двічі на день ходить рейсовий автобус, а до недавнього часу щоденно був транспортний зв’язок з Вінницею за маршрутом Жмеринка, Кармалюкове, Дубова, Курилівці, Новеселиця, Вінниця.

За словами Анатолія Кречковського, факт транспортного сполучення свідчить про те, що села громади живуть і мають перспективу існування. Більше того, за час його головування виконано тут чималий об’єм роботи, спрямований на розв’язання соціальних потреб. Зокрема було газифіковано Курилівці та Новоселицю, прокладено водогони, замінено 40 електричних опор в Курилівцях і проведено чотири кілометри вуличного освітлення, виготовлено проєкт на вуличне освітлення в Новоселиці, постійно ремонтувалися сільські дороги, у сільському клубі  Новоселиці провели ремонт із заміною вікон, дверей, підлоги, у Курилівцях працює дитячий садок і початкова школа, в приміщенні якої встановили котел на твердому паливі… Регулярно проводили дні сіл і колективно відзначали релігійні свята. 

– У тому зверненні до Анатолія Кушніра мені докоряють, що я не займаюся справами громади, а лише витрачаю робочий час на власні господарські потреби, – обурюється Анатолій Кречковський. – Але ж, все, що є сьогодні у громаді, було зроблено для людей у них на виду та з їхньою підтримкою. То навіщо зводити наклепи? Це – справжня брехня… Ми й справді з родиною маємо солідне підсобне господарство – тримаємо 20 корів, 35 нетелей, обробляємо більше двох десятків гектарів землі, купили три колісних трактори, старий зерновий комбайн СК-5 «Нива», взяли на майнові паї напіврозвалене приміщення ферми, яке стояло без вікон і дверей, нещодавно розширили своє господарство за рахунок ще однієї такої старої ферми…

І не моя вина в тому, що держава поставила нас, сільських жителів, у такі умови, коли мусиш тільки самотужки шукати компромісні варіанти задля виживання. У мене четверо дітей, з яких двоє ще школярі. Заправляють усім нашим господарством старший син Сергій разом з невісткою Лілією, а ми з дружиною Оленою, зятем Віталієм і дочкою Катериною, яка працювала фельдшером у селі і зараз перебуває в декретній відпустці, та найменшими членами родини Олею і Толею допомагаємо їм. У ці дні встаємо о п’ятій ранку, влітку – о четвертій, і до початку робочого дня в сільраді встигаємо добряче наробитися, а вже ввечері віддаємося роботі на повну силу, коли настає розтелення корів, то й нічка наша пропадає…

До цього хочу додати, що ми не єдині в Курилівцях, хто тримає худобу. У нас практично всі виживають за рахунок неї. Є ще три сім’ї, у кого на обійсті 8-10 корів, а загалом в громаді маємо більше ста голів худоби.

Анатолій Кречковський переконаний, що цей лист до пана Кушніра – не що інше, як «удар на випередження, як заздрість нашим статкам і якась помста за щось невідоме… Можу припустити, що є ображені люди, яким не сподобалося, що я висунув свою кандидатуру на вибори депутата Жмеринської районної ради від партії Володимира Гройсмана та його політсили. Так сталося, що я не набрав необхідної кількості  голосів, але ж не я перший і не я останній, хто програє на виборах – кандидати в президенти навіть не досягають поставленої мети… То хіба треба мене змішувати з брудом, шукати якісь приключки і зразу чіпляти ярлик «неугодного громаді»?

Я маю намір відстоювати свою честь і гідність у судовому порядку і написав уже заяву про наклеп. «Повстання» проти мене кількох десятків підписантів під тим зверненням – це ще не вся громада. У свою чергу інша частина людей звернулася до Анатолія  Кушніра із зустрічною заявою на мою підтримку… Загалом же, я  здогадуюсь, «звідки ростуть ноги» цієї ситуації. На мою думку, все заколотила жителька Новеселиці, яка нещодавно повернулася з Росії і вирішила встановити у нас свої порядки… Дивно, але її підтримали і деякі прихожани нової церкви, яку нещодавно ми відкрили в Новоселиці… Я так думаю, щоб когось в чомусь звинувачувати, треба самому бути чистим від морального бруду і не рахувати в чужій кишені чужі гроші. Нам, повірте, достаток дається далеко не легким трудом…

Думкою з приводу «навколокуриловецьких подій» автор  поцікавився в Анатолія Петровича Кушніра. Ось, зокрема, що він сказав: «У жодному випадку я не збираюся працювати під тиском ультиматуму. Із ситуацією в Куриловецькій громаді обов’язково ознайомлюся безпосередньо на місці. Ми організуємо проведення сходки жителів села, вислухаємо аргументи двох сторін, а потім вже будемо приймати рішення… Скажу одне – нехай ніхто не розраховує на розхитування стабільності на будь-чию користь. Все маємо робити відкрито і чесно!»

Віктор ЗЕЛЕНЮК,

власкор «Вінниччини» Жмеринський район

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені