Ставка ціною у життя

Читач порушує проблему

Шановні земляки!

Звертається до вас через газету житель м.Іллінці з великого розпачу і розчарування у наслідках впровадження нової медичної реформи та якості надання послуг медичними закладами, що довелось нещодавно відчути особисто. Прошу вас долучитись до обговорення цього важливого для усіх нас питання, бо лише спільно, усією громадою, ми можемо щось змінити, а голос громади буде почутий вищими чиновниками.

У житті кожної людини трапляються випадки, що змушують звертатися по допомогу до лікаря. Ось і в моїй родині це сталося. Ми з дружиною перехворіли на двобічну пневмонію з негативними результатами на COVID. За лікування щиро вдячні сімейним лікарям Дем’янишиній Л.Г. та Білоус Т.І. Тести на коронавірус  здавали у приміщенні поліклініки сімейної медицини 30.10.20 р. у тісній коморці без вікон і провітрювання (оскільки я житель міста, то пам’ятаю, що там свого часу була вбиральня лор-віддділення). Крім того, ми тут зіткнулися з великими незручностями: 19.11.20 р., дочекавшись черги на здачу крові на аналізи, нам повідомили, що спершу треба взяти пробірки в іншому приміщенні, а тоді, здавши кров, занести в лабораторію, відстань між приміщеннями близько 100 м. Незрозуміло, чому недужим людям доводиться метатися, долаючи чималу відстань у негоду з пробірками?

З таким питанням я звернувся до головного лікаря ЦПМСД пана Бабушка О.М., а заодно попросив кваліфікованого пояснення, чому людям доводиться тиснутися у маленькому приміщенні. Відповідь була вражаючою: “Нехай ідуть надвір.” Це у таку “курортну” погоду мерзнути на вулиці хворим людям?! А з приводу питання аналізів пояснив – це взагалі не до нього, а до головного лікаря Іллінецької ЦРЛ Масленчука М.М.

Я і не підозрював, що це був лише початок наших проблем, пов’язаних з лікарнею. Не доведи, Господи, комусь відчути те, що пережили ми в ту ніч. У сина вдома різко погіршився стан здоров’я, його мучили приступи болю. Я привіз його на прийом у лікарню до хірурга Оніщука О.П., якому велика вдячність за кваліфіковану професійну допомогу. З підозрою на апендицит мого сина направили на стаціонарне лікування хірургічного відділення Іллінецької ЦРЛ, де черговим хірургом Фоміним Ю.В. було призначене відповідне лікування. Вправно виконували свою роботу медичні сестри. Але стан мого сина погіршувався. Викликали ще одного хірурга Насушного В.О. Колегіально прийняли рішення про необхідність термінового хірургічного втручання.

У ході проведення операції, яку розпочали близько 23.00 години, несподівано пропало освітлення в операційній залі, знестумивши підключені синові необхідні для проведення операції прилади. Медпрацівники з операційної кинулись шукати ліхтарі. Ми з дружиною надали їм свої мобільні телефони із ввімкненими ліхтарями, а я помчав додому за більш потужним. Чергова медична сестра надавала електроподовжувачі з хірургічного, а також з реанімаційного відділення, через які забезпечували подачу струму в операційну для підключення медичного електрообладнання. Тим часом анастезіолог Заболотний В.А. на електрощитових шукав причину відключення.

Я телефонував головному лікарю Іллінецької ЦРЛ Масленчуку М.М. декілька разів, але марно. Тоді зателефонував завідуючому господарством Мотовилу Ю.А. та повідомив про проблему. Через деякий час, уже після операції, з’явились якісь люди, ніби електрики.

На другий день я звернувся до головного лікаря, аби з’ясувати причину цієї проблеми, яка ледь не коштувала життя моєї дитини, та чому не ввімкнулося аварійне освітлення. І почув у відповідь про недофінансування медичного закладу, про невирішені питання з електромережами та показав папку з перепискою з РЕС і попросив не виносити це питання на загал.

Я хочу запитати Вас, шановний головний лікарю, що Ви сказали б, не доведи Боже, якби були на моєму місці? Адже мій син був підключений до відповідних електричних медичних приладів, за допомогою яких подавались наркоз, кисень. Ще одне хвилююче питання до головного лікаря: чи працює у Вас професійний електрик з відповідними допусками, оскільки, як я розумію, повинно вчасно проводитись обслуговування електрощитових та іншого електрообладнання. А ще мене, мабуть, як і усю громадськість Іллінеччини, цікавить питання: як кошти ходять за пацієнтом у нашій лікарні?

Я поділився своїми переживаннями не для того, аби когось звинуватити. Навпаки, я щиро дякую всій операційній бригаді за порятунок мого сина у непередбачуваній ситуації на чолі з хірургом Насушним В.О., –  хірургу Фоміну Ю.В., лікарю анастезіологу Заболотному В.А., операційній медичній сестрі Глухоті Н.М., медичній сестрі анастезисту Сироватко Н., черговій медичній сестрі Куманецькій Ю.В., молодшим медичним сестрам Білозорій Н.В. і Мельник Г.В., а також усім працівникам хірургічного відділення, бо там працюють віддані своїй справі люди. Разом з тим  хочу достукатися до свідомості кожного з вас, аби спільно з новообраним міським депутатським корпусом, депутатами районної та обласної рад, народним депутатом від нашого краю робити усе можливе для оновлення медичного обладнання, системи електроживлення задля покращення надання медичних послуг, бо, зважаючи на сьогоднішню ситуацію, поставлено досить велику ставку – людські життя.

Віктор МАКСИМИШИН,

житель м. Іллінці

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені