Де історія на кожному метрі землі…

Вийшла у світ книга «Мала батьківщина – Галайківці»

У Мурованих Курилівцях живе і працює у школі-ліцеї №1 вчитель математики із 48-річним стажем роботи Василь Григорович Серветник. Це визнаний на високому рівні фахівець педагогічної справи, який дивиться на життя «через призму математичних понять». Про свій предмет він каже: «…Я уявляю своїх учнів точками, що лежать всередині кола. А круг – це поле моєї дії на них. Радіус дії вчителя має бути таким, щоб у цей круг входили всі учні класу: ніхто не повинен залишитися осторонь. Круг, що включає всі задані точки, учнів, – це модель ідеального навчання математиці: вчитель знайде шлях до кожного свого вихованця, постійно триматиме його в полі зору».

Поряд з природним даром математика, Василь Серветник ще й мічений Божою «іскрою дослідництва», з якою він народився у мальовничому придністровському краї, де історія на  кожному метрі землі. Для своєї книги «Мала батьківщина – Галайківці» він збирав матеріал все життя, починаючи з дитячого усвідомлення розповідей «дідуся Михайла Божинського та тітки Марії Божинської, сусідського дідуся Олександра Машталяра та моєї мами Марії Вовчук…».

Книга Василя Серветника ще пахне друкарською фарбою, бо вийшла у світ у передостанній день минулого року та охоплює інформацію про «моє рідне село, якому торік минуло 550 літ з часу першої письмової згадки про нього, – каже автор. – На підставі відомих і маловідомих фактів, архівних документів, свідчень старожилів, інших історичних джерел висвітлена складна і маловивчена історія Галайковець та його Святої гори від найдавніших часів до наших днів…».

Його село – то малесенька цяточка на географічній мапі нашої держави. Воно засноване ще в далеку сиву давнину і має насичену різними подіями історію. Як у маленькій краплинці води відбивається сонце, то так в біографії Галайковець відбилась історія всієї України.

– Подихом минувшини просякнуте і все моє дитинство. Потрібно тільки відійти від дому на декілька метрів, щоб одразу ж наткнутися на її відмітини: дивні рови, які зигзагами  покривають Чернечий яр і ліс під назвою Площа та пагорби вздовж річки Жван, свята гора Монастир з її таємничими плитами, куток села Завадська, яр за річкою з дивною назвою Красна…

Ця книга – розповідь про людей, які жили й живуть тут, це бажання згадати про кожного, хто вписав свою сторінку в літопис  рідного села. Я прагнув донести до сьогоднішніх юних земляків, що історія не десь там за морями-океанами й навіть не у великих містах, а тут, у Галайківцях, де вони народилися. Святе відчуття Батьківщини починається саме з малої батьківщини, з рідного краю, вулиці, своєї оселі, де людина з’явилася на світ Божий, де пройшло її дитинство. Ці відчуття передаються з покоління в покоління з молоком матері, мелодією пісні, поетикою рідної мови. Без знання історії краю годі й говорити про національну гідність…».

Писати про Галайківці було непросто. Василь Серветник уважно, не випускаючи жодної щонайменшої деталі, переосмислював буття знаних і маловідомих, знайомих особисто і навіть незнайомих людей. Він пропускав зібраний матеріал крізь серце і свідомість, знову і знову переживав з односельчанами їхні радощі й печалі…

Роздумуючи над усім цим, він щоразу зупиняв свою думку на тому, що як рослина без коріння всихає, так і людина без минулого не живе. І хоч би як ми далеко не відірвались від свого села, воно завжди залишається джерелом добра й любові, бездонною криницею непідробного патріотизму, честі й родинного тепла.

– Я неймовірно пишаюся тим, що народився в такому мальовничому куточку нашої рідної країни, як село Галайківці. Але прикро констатувати той факт, що сьогодні пусткою віє з території  знаної на всю область тракторної бригади, а майже сотня механізаторів залишилися без роботи… Вітер гуляє в корівниках і в свинарниках колишнього передового колгоспу «Наша перемога». Цілими родинами покидають своє рідне гніздечко жителі села в пошуках кращої долі. Але я все одно люблю милі серцю Галайківці, навіть такими, якими вони є на даний час, у надії на те, що наш край знову процвітатиме і в усіх селах нашої квітучої неньки-України щебетатимуть веселі дитячі голоси…

До появи цієї книги причетні багато жителів мого рідного села, деяких, на жаль, немає вже сьогодні з нами. Насамперед я вдячний своєму дідусю Михайлу Божинському, який своїми спогадами про минулі роки пробудив моє прагнення дізнатися більше про історію Галайковець. Багато допоміг мені в пошуках архівних матеріалів  краєзнавець із села Снітків Володимир Артемович Ревуцький. Використані також рукописи старожила села Якова Лукича Шевчука.

Висловлюю глибоку вдячність патріотам рідного краю, які сприяли збору й уточненню матеріалів, поділилися спогадами. І, звичайно, історія села не була б повною без фотокарток, які були любʼязно надані багатьма односельцями.

Моя книга ні в якому разі не претендує на остаточний і довершений варіант задуманої теми, це, швидше, перша коротка спроба наукової розвідки в пошуках джерел до вивчення історії села. Не мені судити, наскільки це вдалося. Коли буде презентація, люди, звичайно, оцінять мою роботу. 

Я звертаюся до своїх земляків–галайківчан: вивчайте свій край, бо, як сказав Григорій Сковорода, «пізнай свій край… себе, свій народ, свою землю – і ти побачиш свій шлях у життя».

А найщиріші слова подяки я адресую своєму земляку, керівнику ФГ «Велес Віта» з Попелюх Петру Павловичу Струсевичу, який став головним спонсором видання книги про наші Галайківці. Його благодійність  заради рідного села нехай повернеться сторицею щедрими врожаями полів і високими надоями молока.

Віктор Зеленюк,

власкор «Вінниччини» Мурованокуриловецька ОТГ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені