«Відмовили у субсидії. Як вижити?..»

З таким питанням звернулась до редакції мешканка с.Воловодівки колишнього Немирівського району, наша постійна читачка Катерина Кустова. Ця подорож зимовими дорогами далася жінці нелегко: літня пенсіонерка, інвалід загального захворювання другої групи, ледь пересувається, шкутильгає та спирається на ціпок. Вже багато років вона потерпає від ревматоїдного артриту, кожен крок для неї відгукується невимовними стражданнями. Щоб втамовувати біль та підтримувати себе у більш-менш рухливому стані, жінці доводиться витрачати чималі суми на ліки. Але в ситуації, в якій вона опинилась, незабаром її пенсії бракуватиме не лише на ліки, а й на хліб насущний. Справа в тому, що пенсіонерці відмовили в отриманні субсидії, тому левова частина скромних доходів витрачається на комунальні послуги. А після підвищення тарифів навіть  цілої пенсії для цього буде замало.

Вже 23 роки поспіль Катерина Дмитрівна проживає у Воловодівці. До того вона багато років працювала на Вінницькому підприємстві «Цекабіт», разом з чоловіком мешкала в гуртожитку обласного центру. Але понад два десятиліття тому її покійного чоловіка запросили в село на посаду юриста – подружжя переїхало у перспективне село, оселилось у приватному будинку. Тут і вийшли на пенсію. На жаль, вже 12 років  Катерина Дмитрівна вдова. А нещодавно життя завдало їй чергового удару. 

– Мешкаю я в селі 23 роки. Але зареєстрована за старою адресою – в гуртожитку по Немирівському шосе у Вінниці – це ж не заборонено ніякими законами! Кімната в гуртожитку неприватизована, тож,  виписавшись, я можу втратити це житло. Нині там мешкає мій син. Щороку, коли потрібно було оформляти субсидію, я привозила з Вінниці довідку про те, що ніяких субсидій за адресою, де зареєстрована, я не отримую. І мені нараховували субсидію за місцем мого постійного проживання, в селі, – розповідає наша читачка.

Але восени 2019 року жінці відмовили у наданні субсидії. Хоча нічого ні в умовах проживання, ні в розмірах доходів не змінилося. Ті самі люди підтвердили, що жінка постійно мешкає у сільському будинку, та й довідка з Вінниці підтверджувала, що в обласному центрі ніякими пільгами чи державними дотаціями вона не користується. Але факт залишається фактом.

– Один Бог знає, як я перебула ту зиму. Пенсію маю мізерну – 2100. А платіжки самі знаєте, які зараз. Будинок не дуже великий – 50 кв. м, але і його обігріти щось коштує. Відмову мотивували тим, що я не зареєстрована в селі. Але і попередні роки я не була зареєстрована! – справедливо обурюється жінка.

Щоб відновити свої законні права, Катерина Кустова звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду. І суд став на сторону жінки, визнавши протиправність відмови у призначенні субсидії. Зокрема, у судовому рішенні, яке набрало законної сили  07 серпня 2020 року, зазначається: «Зобов’язати Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області в особі  територіального центру соціального обслуговування населення Немирівського району повторно розглянути заяву Кустової Катерини Дмитрівни  про призначення  житлової субсидії  від 01 листопада 2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні».

Здавалося б, конфлікт щасливо розв’язано? Зовсім ні.

Справу було винесено на засідання районної комісії з питань надання населенню житлової субсидії та пільг  при Немирівській  райдержадміністрації. Згідно з витягом з протоколу №20  від 26.08.2020 р. комісія одноголосно вирішила: відмовити в призначенні субсидії Кустовій Катерині Дмитрівні! Комісія, зокрема, посилається  на Постанову КМУ від 14 серпня 2019 року №807 п.22. Відтак 27.10.2020 р. державним виконавцем  внесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Звісно, далі були пояснення, відписки та приписки, формальні відповіді та бюрократичні формулювання, які зрозуміти та осягнути навряд чи можливо, не маючи юридичної освіти. Залишається незрозумілим одне: чому суд розгледів можливість надання субсидій Кустовій, а районна комісія повторно розглянула і повторно відмовила?  

– Я і на урядову лінію телефонувала, а вони переадресували скаргу знову на область. І знову формальні відповіді. Цих переписок у мене вже сотні листів, – жінка, ледь стримуючи сльози, перебирає стоси листів, конвертів та постанов, що тремтять у її хворих руках. – Мій чоловік був юристом, понад усе ставив силу і букву закону, а мені на своїй шкірі на старості років довелося відчути таке страшне розчарування у правовій системі нашої держави!

Жінка додає, що тепер, в умовах адмінреформи, з’ясувати правду буде ще складніше.

– Спочатку наше село входило до складу Ковалівської ОТГ Немирівського району, а вже тепер ми віднесені до Вороновицької ОТГ Вінницького району. Куди писати, кому дзвонити? Допоможіть, я просто не знаю, на які кошти маю існувати. Чи мені знову йти до суду? Але поки буде рішення, в мене просто відріжуть газ за борги. Адже від нових платіжок очі вилазять на лоба. Там явно більше, ніж мої 2100 пенсії, – у розпачі завершує розмову Катерина Дмитрівна.

Юлія РАЗАНОВА

Від редакції. Цю публікацію просимо вважати офіційним запитом до департаменту соціальної та молодіжної політики ОДА. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені