«Хитра» цибуля

Серед неймовірної кількості різновидів та сортів ріпчастої цибулі найбільш вибагливою та загадковою залишається так звана цибуля кримська, або, як її ще називають, – ялтинська. Навіть вирощена  з материнського насіння поза Кримом, кримською за своїми смаковими якостями вона, на жаль, не буває.

Увесь секрет цієї «хитрої» цибулі полягає не тільки у середземноморському субтропічному кліматі, де її культивують, але й у складі грунту, який має вулканічне походження й відповідне мінеральне насичення. Такими є ідеальні умови, де кримську цибульку вирощують уже сотні років. Навіть не всюди у Криму вона росте, а тільки на південному його узбережжі.    Більше того, ялтинська цибуля настільки вибаглива та примхлива, що її можуть згубити навіть близькі посадки звичайної цибулі. Відбудеться перезапилення, і виросте звична гостра, хоч і дещо фіолетова ріпка.

Чи варто братися?

І все ж спробувати виростити цю вередливу кримчанку у себе на присадибній ділянці не тільки можна, але й потрібно. Навіть попри те, що вона трішки поступатиметься класичним смаком. Експеримент вартий того, адже завдяки високому вмісту антиоксидантів і фітонцидів ця цибуля добре розширює судини, сприяє зниженню артеріального тиску, ризику появи ішемічних захворювань серця та зменшенню рівня холестерину у крові. Інша причина, чому слід самому взятися за цю справу – у деяких злодійкуватих перекупників буде менше шансів вас надурити. Справа у тім, що справжня ялтинська цибуля є значно  дорожчою від решти сортів, бо потребує особливих умов для вирощування. Тож знайти на наших прилавках стопроцентний оригінал з Ялти чи Алушти  досить складно. Цим і користуються нечесні на руку торговці, котрі пропонують аналогічні за зовнішнім виглядом сорти фіолетової цибулі під маркою і за ціною ялтинської.

Вже й на цибулі дурять…

Щоб не бути ошуканим, треба знати дві найбільш характерні особливості не фальшивої ялтинської цибулі. Насамперед колір лушпиння повинен бути насиченим, рівномірним і максимально темно-бордового чи синьо-фіолетового відтінку.  За формою вона неприродно плеската, ніби сплюснута, а мичкувата коренева система трішки втягнута у саму цибулину.

Якщо збираєтесь придбати таку на ринку, варто попросити продавця розрізати цибулину навпіл. На зрізі мають чітко проглядатися товсті лусочки товщиною 5-7 мм, котрі щільно прилягають одна до одної, при цьому їх колір повинен бути виключно білим, а кант кожної з лусочок мати легкий фіолетовий відтінок. Це дає впевненість, що шахраї не підфарбували цибулю розчином чорнила. Кількість таких лусочок не може бути більше 7. Ще варто звернути увагу на запах зрізу. Він не повинен бути занадто різким, як у звичайної цибулі, і не викликати сльозотечу.

Ще однією особливістю кримської цибулі є досить нетривалий термін зберігання – максимум 4 місяці. Повне її дозрівання відбувається не раніше середини серпня – початку вересня. Тому якщо сьогодні взимку, навесні чи навіть на початку літа ви побачите у магазині чи на ринку бордову чи фіолетову цибулю, де на ціннику вказується, що вона нібито ялтинська чи кримська, швидше за все вас хочуть пошити у дурні і виманити зайві гроші за підробку.

Як вирощувати ялтинську цибулю

Виростити кримську цибулю цілком можливо і в нашій області, хоча, як уже говорилось, за смаком вона дещо відрізнятиметься від справжньої кримської.

Найголовніше – це отримати якісне насіння. Найкраще – безпосередньо з Криму через Інтернет поштою. Можна придбати і в наших господарських магазинах, проте гарантій щодо його високої репродуктивності менше.

У нашій кліматичній зоні вирощувати ялтинську цибулю необхідно з розсади. Період вегетації у неї триває майже 160 днів, тож висів насіння у відкритий грунт за настання сприятливих умов не принесе позитивного результату. Термін дозрівання збільшиться, що негативно вплине на смакові якості.

Якщо маєте теплицю чи парники, то підготовку насіння для отримання хорошої розсади слід починати в останній декаді лютого – першій декаді березня. Спочатку насіння-чорнушку ретельно перебирають, потім замочують  на півгодини у слабкому розчині марганцівки та стимуляторі росту.  Далі його слід просушити, підготувати відповідну ємність і досить поживний грунт, що складається з однакових частин чорнозему та перегною і 50 г комплексних добрив. Насінини закладають на глибину 1 см, не менше 2 см між ними і 5 см у міжряддях. Ємності з посівами обприскують із пульверизатора, накривають поліетиленом і залишають при середній температурі 20-25 градусів. Через 2 тижні грунт підживлюють комплексними мінеральними та азотними добривами. Ще через тиждень вносять аміачну селітру. Верхній шар грунту завжди повинен бути вологим.  Приблизно через три тижні почнуть з’являтися перші сходи. У цей період розвитку рослинам потрібна більш прохолодна температура, тому ящики з розсадою слід помістити у місце, де середня температура буде 15-20 градусів. Така зміна «клімату» допоможе запобігти витягуванню розсади.

Якщо ж теплиці немає, підготовку насіння для розсади слід починати наприкінці березня-початку квітня. Алгоритм дій той же. 

Перед посадкою на постійне місце сіянці слід загартувати. Для цього впродовж 7 днів контейнер щоразу виносять на вулицю на увесь день, а ввечері прибирають. Безпосередньо перед висадкою саджанців поливи суттєво зменшують. Найкращими попередниками для ялтинської цибулі є картопля, капуста, помідори та зелень. У жодному разі не цибуля інших сортів, її не повинно бути навіть поблизу. Місце під нею має бути сонячним і без протягів. Ділянку ретельно перекопують та удобрюють (краще з осені), а навесні лише розпушують і підживлюють аміачною селітрою та калійною сіллю.

У теплицю розсаду висаджують на початку квітня, а у відкритий грунт – на початку травня (бажано передбачити тунельне укриття). Сіянці розміщують на відстані 10 см один від одного на глибину до 2 см, ширина міжрядь – 40 см. Подальший догляд полягає у систематичних поливах рослин. Оскільки грунт має бути постійно вологим, його краще замульчувати.

Для досягнення кращого результату, ялтинську цибулю слід підживлювати через кожні 10-12 днів, чергуючи такий склад: розведений у воді коров’як – 1/5, або курячий послід – 1/10, розчинені у 10 л води 20 г хлористого калію і 40 г суперфосфату.

Юрій ЧОРНИЙ 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені