Краще, ніж у санаторії

Листи вдячності лікарям приходять до редакції газети регулярно. Пацієнти, що поліпшили або повністю відновили здоров’я, які вирвались із тенет хвороби, поспішають поділитися словами захоплення та щирої поваги про своїх рятівників – медичних працівників. Особливо часто листи подяки адресовані колективу обласного клінічного госпіталю ветеранів війни. Не став винятком і початок року. Процитуємо рядки, що отримали нещодавно: «У даний час лікуємося в ІІІ терапевтичному відділенні. Умови для лікування тут створені, як не в кожному санаторії. Просторі, затишні палати з холодильником, телевізором, санвузлом. 4-разове харчування, індивідуальний підхід, чуйне ставлення медичного персоналу та сучасне лікування творять дива з перших днів перебування в госпіталі. Налагодженість медичного процесу приємно вражає. Окрім того, що всі лікарі мають високу кваліфікацію, тут передбачені різноманітні методи діагностики, лікування доповнене процедурами у фізіотерапевтичному відділенні, тут навіть є басейн та спортзала для лікувальної фізкультури. Належна дисципліна, порядок у госпіталі створюються і керівництвом, і кожним працівником, які роблять спільну справу. А який лікувальний ефект дає тепле, людяне ставлення до нас, пацієнтів літнього віку. Ми, ветерани, від усієї душі вдячні за лікування і сподіваємось, що в нашому унікальному госпіталі і надалі будуть відновлювати здоров’я пацієнтам за різноманітними сучасними напрацюваннями. Щиро вдячні.

О.Дідур, С.Ружицький, М.Дрозд, В.Гресь, С.Салтинський, М.Шапамчук, І.Шевчук».

Деякі з ветеранів із Гнівані, які підписали листа, виявили бажання поділитися подробицями лікувального процесу і ще раз висловити свої слова захоплення. Приміром, людину, яка внаслідок хвороби майже втратила зір, але після лікування почала бачити, переповнюють найтепліші емоції. Ось що нам розповів Олександр Юстинович Дідур, ветеран війни, полковник у відставці, заступник голови обласної Спілки інвалідів:

– Вік маю поважний – я 1937 року народження, тож болячок вистачає. І тиск, і серце, й інші вікові негаразди, звісно, заважають. Але найбільше мені допікає цукровий діабет. Ця підступна хвороба ледь не забрала в мене зір – була така пелена на очах, що майже нічого не бачив! А лікарі, справжні чарівники, повернули мені щастя знову бачити. Величезне спасибі Світлані Валеріївні за її золоті руки. Після уколів, що вона зробила, я можу бачити! У цьому закладі лікуюсь не перший рік і хочу висловити подяку усім без винятку! Кращого госпіталю нема в нас.

Чим можуть допомогти пацієнтам із такими ускладненнями – пояснила Павлюк Світлана Валеріївна, лікар вищої категорії, завідуюча офтальмологічним відділенням:

– Олександр Юстинович лікується з патологією сітківки, в нього діабетична ретинопатія та макулярний набряк. Час від часу йому потрібно робити курс ін’єкцій за певною схемою. Препарат цей досить дорогий, але лікування за такою схемою дає значне покращення – люди можуть читати, відновлюють працездатність. Взагалі ми працюємо лише за світовими протоколами!

Не менше позитивних вражень від лікування і ще в одного гніванчанина, Сергія Мечиславовича Ружицького, учасника бойових дій, ветерана війни, полковника у відставці.

– Маю чимало негараздів зі здоров’ям ще з часів служби – 15 років провів на підводних човнах на Північному флоті. Довелось лікуватися у різних оздоровницях, санаторіях та госпіталях. Але Вінницький госпіталь найкращий! Приміром, минулого року мені допомогли усунути аритмію, грамотно підібравши схему лікування. Цього разу я нормалізую тиск, лікую опорно-руховий апарат. У цьому незамінні фізпроцедури, плавання в басейні, заняття на тренажерах. Поліпшення почав відчувати вже після 5-го дня лікування. Спеціалісти тут творять справжні дива.

Задоволений лікуванням і Іван Іванович Шевчук, голова ветеранської організації міста Гнівань:

– Я тут вперше, але можу впевнено сказати: умови в госпіталі набагато кращі, ніж у багатьох санаторіях! Особисто мене турбує підвищений тиск, то мені підібрали таке лікування, результат якого позначився вже за кілька днів: тепер тонометр показує 120:70. Дуже подобаються й фізіопроцедури – це створює приємну атмосферу, ти забуваєш, що в лікарні. Здається, що ніби у будинку відпочинку. Все на найвищому рівні!

Звісно, такі слова вдячності приємно чути лікарям. А ще приємніше їм спостерігати, як у пацієнтів нормалізуються показники тиску та серцевий ритм, як у них відступають хронічні недуги та вщухає біль.

– Зазвичай у наших пацієнтів спостерігається цілий «букет» діагнозів: захворювання серцево-судинної системи, легеневої, гастроентерологічної, ортопедичної. Все це ми лікуємо, застосовуючи і медикаментозне лікування, і фізіотерапевтичне. На жаль, госпіталь не повністю забезпечений ліками, дещо пацієнти купують самі. Намагаємось створити такі умови і призначити таку схему, щоб лікування якнайшвидше дало результат, – коментує завідуюча ІІІ-м терапевтичним відділенням госпіталю Людмила Сергіївна Шулікіна.

Пандемія внесла певні корективи в роботу усіх лікувальних закладів країни. Не став винятком і Вінницький госпіталь ветеранів війни. Ось що розповідає медичний директор закладу Наталія Дмитрівна Щербина:

– Карантин диктує певні вимоги до роботи нашого закладу: приміром, нині у відділеннях мають бути заповнені не більше 50% ліжок, перед початком лікування усі пацієнти проходять ПЛР-тести на Ковід-19. Щоб потрапити до нас, людина має взяти направлення від сімейного лікаря чи від «вузького» фахівця. Але нагадаю, що направлення до конкретного закладу тепер не виписується, пацієнт сам вибирає лікувальну установу. Серед усіх госпіталів країни ми підписали з НСЗУ найбільше пакетів – 8, в тому числі і на хірургічну допомогу. Але витрати на лікування згідно з тарифами покриваються не повністю. Велика перевага саме нашого госпіталю в тому, що тут сконцентровані фахівці та відділення різних напрямків, пацієнт може повністю обстежитися та пролікувати різні патології, доповнити медикаментозну терапію фізіотерапевтичними методами. Сучасні методи лікування впроваджуємо повсякчас. Нещодавно закупили німецьку лапароскопічну стойку Шторц – вона універсальна, дозволяє проводити хірургічні малоінвазивні втручання фахівцям різного напрямку – і урологам, і гінекологам, і хірургам.

А ось у словах директора госпіталю Валерія Вікторовича Бабійчука відчувається певна тривога за майбутнє унікального закладу:

– Госпіталь уклав з НСЗУ 8 пакетів, і по них є фінансування. На 21 рік ми запланували укласти ще 3 пакети – стоматологічна допомога, амбулаторно-поліклінічна та паліативна. Але сьогодні перебуваємо в досить непростій ситуації, дефіцит бюджету в країні не дозволяє фінансувати реформу медицини в тому обсязі, який було заплановано спочатку. Приміром, доведеться запроваджувати офіційно затверджені тарифи на низку медичних послуг. Через низькі зарплати ми втрачаємо чимало персоналу – минулого року звільнилося 30 працівників. Люди вибирають кращі умови оплати праці, їдуть працювати за кордон. Я побоююся, що унікальний колектив однодумців, фахівців найвищого рівня, який ми створювали, не вдасться зберегти.

Озвучу ще одну проблему: ми боролися за те, щоб для ветеранів війни був передбачений «ветеранський», ширший пакет. І говорили з керівниками НСЗУ про це. Але цей пакет НСЗУ поки що не передбачений. Було б непогано нашому унікальному закладу з міцною матеріальною базою залишитися на бюджетному утриманні. Адже наш госпіталь міг би перетворитися на міжрегіональний госпіталь саме для ветеранів. Цього не сталося. Між тим боюся, щоб від нашого госпіталю не залишилась тільки вивіска.

Юлія РАЗАНОВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені