Рідкісне хобі офіцера поліції

Понад п’ятирічку тому «Вінниччина» повідала читачам таку історію. На початку минулої війни знахабнілі фашисти ввірвались до Оратова не із заходу, а з північного сходу. Впродовж першого місяця війни вони не відчували  спротиву, тому проходили вже п’яту область. Раптом загарбникам завдала відчутного удару 192-а гірськострілецька дивізія, захопивши півтисячі полонених, сотні автомашин і мотоциклів. Але загальна ситуація на фронті звела все нанівець, і  хто ще вчора оточував ворога, завтра вже сам опинився в оточенні.

Сили були нерівними. Багато наших загинули й пропали безвісти. Серед крайніх – і 21-річний лейтенант Володимир Васильович Линник з міста Ржищів  Київської області, останки якого разом з відповідною капсулою й було виявлено в Оратові під час будівельних робіт. На жаль, до тієї капсули хтось спробував добратися, чим пошкодив її вміст. Але оратівчани знають, до кого в таких випадках потрібно звертатись – до Олександра Ханаса. Через те пошкодження йому довго випало повозитися і нарешті прочитати навіть адресу батька героя. Підключивши до пошуків ветеранів міліції нашої та Київської областей, Олександр Миколайович зумів розшукати родичів полеглого офіцера, які й узяли участь в урочистому захороненні останків до братської могили його рідного міста. До речі, саме нинішнього року тодішньому молодому офіцеру виповнилося б 100 років.

Це лише один штрих з біографії Олександра Ханаса, майже весь трудовий шлях якого пройшов в Оратівському райвідділі внутрішніх справ. Маючи надзвичайно вмілі руки, обіймав посаду старшини відділу, а потім став офіцером і дільничним, звідки і вийшов на пенсію. Але завжди, коли виникала потреба в тонкій дослідницькій роботі, залучали його. А таких потреб не бракувало…

Ще запекліші, ніж при захисті району, точились бої при його звільненні. Бо фронт саме тут зупинився надовго.  Ліси від Оратівки до Балабанівки і Фронтівки стали великою братською могилою для багатьох воїнів, переважно червоноармійців. І Олександр Миколайович невтомно за допомогою знайдених капсул встановлює їх імена. А коли уродженець цих країв журналіст і письменник Дмитро Кісьора ініціював встановлення їм пам’ятника, Ханас долучився і до цієї благородної справи.

Щоправда, й досі продовжують йому попадатись капсули з іменами бійців, які загинули ще у липні 1941-го. Зокрема, нещодавно знайдено останки Івана Хмеленка з Ворошиловградської (нині Луганської) області. Розшукав його родичів, яким на згадку залишаться 2 і 15 копійок, виявлені поруч з капсулою. Рідня попросила перезахоронити найменшого з братів Хмеленків разом з його бойовими побратимами. І це буде зроблено в селі Угарове.

Активна пошукова робота дала нашому герою багатющі матеріали, і він написав цікаву краєзнавчу книгу, має достатньо гарних ілюстрацій. На жаль, видати її поки що так і не вдалось через брак коштів.

А інформаційним приводом для цієї публікації послужив дзвінок Олександра Миколайовича до корпункту газети «Вінниччина» у зв’язку із зверненням до нього пошуковців російського загону «Советский патриот» і проханням допомогти розшукати сліди  сімох вінничан із 324 червоноармійців, останки яких виявлено в Карелії. Всі вінничани загинули на острові Сюрья-Саарі. Публікуємо список з помилками, які нерідко трапляються при перекладі:

Гуцалюк Григорій Карпович, 1918 р. н., рядовий. Батько Гуцалюк з Брацлавського району, с. Вишківці «Паланка». Призваний у 1938 році. Вбитий 12. 03. 1940 р.

Дуля Кирило Гаврилович, 1917 р. н., рядовий. Народився у Шпиківському (нині Тульчинський) районі, с. Велика Вулига. Призваний Тульчинським РВК. Загинув 12. 03. 1940 р.

Кученко Григорій Юхиович, 1918 р. н.,командир відділення кулеметників. Мати Кученко Ф.С.. Брацлавський район, с. Мачуха. Призваний Брацлавським РВК. Вбитий 12. 03. 1940 р.

Коваль Петро Родіонович, 1917 р. н., командир відділення кулеметників. Мати Коваль Я. А. Шпиківський (нині Тульчинський район) с. Велика Вулига. Призваний Тульчинським РВК. Вбитий 12. 03. 40 р.

Кривоносов (можливо, «-ов» росіяни за звичкою дописали, бо споконвіку в цьому селі жили лише Кривоноси. – М.К.) Тимофій Карпович, 1918 р. н., рядовий кулеметник. Народився в Немирівському районі, с. Рубань. Призваний Немирівським РВК. Вбитий 12. 03 1940 р.

Огородник Микола Степанович, 1917 р. н. Народився у Тиврівському районі, с. Уярінці. Призваний Жмеринським РВК. Загинув 13.03 1940 р.

Скорий Кузьма Лаврентійович, 1907 р. н., стрілок, рядовий. Родичка Швидка А.Н. проживала в Погребишенському (колишній Плисківський) районі, с. Велика Буміга (очевидно, Вулига, але вона  у зовсім іншому районі – М.К.). Призваний Паніївським РВК. Убитий 11. 03. 1940 р.

Кому щось відомо про нащадків чи рідню названих людей, повідомте редакцію, а ми в свою чергу поінформуємо Олександра Ханаса.

Микола КАВУН

На знімках: О.Ханас за роботою Капсула Івана Хмеленка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені