Мова – не язик, або Українська МАЄ значення

Історія з життя. Коли два десятиліття тому автор цих рядків переїхала до Вінниці з заходу України, славетного Станіслава, нині Івано-Франківська, то й гадки не йняла, що в Україні настільки популярна російська мова. На Прикарпатті ж такої тенденції не прослідковувалося, а російська звучала лише зрідка й вчувалася чимось неприродним, чужим і малоприємним.

І хтозна, яким би в підсумку виявилося моє світосприйняття, коли б не виховання «франківщиною». Вінниця абсолютно інша в мовних питаннях, вона лояльна, гнучка та дуже демократична до носіїв різних культур. Воно й не погано і нібито правильно, але є декілька «проте». До прикладу, згадані іншомовні носії починали відверто нав’язувати та висловлювати своє обурення з того приводу, що вони не можуть вивчити мову держави в якій проживають десятиліттями. Міська молодь переважно «разгаваривала», хоча вдома спокійнісінько собі розмовляла українською з домішкою суржика. Через мовні переконання на свою адресу я неодноразово отримувала запитання з приводу свого походження. Для сільської мешканки я надто «чисто» висловлювалася і ніколи не переходила на мову співбесідника, чужу мені, винятки становили лише іноземці. Поступово помітила, що люди, які мали звичку спілкуватися російською – зі мною перелаштовувалися на рідну і просили за потреби виправляти їхню вимову. Звісно, я зовсім не еталон, не маю педагогічної освіти чи будь-яких прав повчати чи вказувати іншим, як їм жити, але найбільше мені болить, коли мову, яка по праву вважається другою за мелодійністю в світі, паплюжать, зневажають і принижують, нав’язуючи їй ярлик меншовартості.

Минуло багато років, два майдани, війна, але навіть ці важливі етапи в історії нашої держави вплинули далеко не на всіх. Діти, які народилися вже за незалежності, з україномовних родин, й досі активно використовують російську в побуті, спілкуванні та письмі (не маючи «зеленого» поняття про грамотність).

«Звертайтеся до мене державною». З 16 січня поточного року набуває чинності ст. 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Буква закону говорить, що мовою обслуговування споживачів в Україні має бути виключно державна мова. Тобто, підприємства, установи та організації усіх форм власності та підприємці мають обслуговувати клієнтів українською. Також виробники зобов’язані, відповідно до закону, надавати споживачам інформацію про свої товари, роботи чи послуги державною мовою. Те ж саме стосується інформації на цінниках, інструкціях, технічних характеристиках, маркуванні, квитках, меню тощо. Водночас інформація державною мовою про товари та послуги може дублюватися іншими мовами, може здійснюватися обслуговування клієнта не державною мовою, якщо на цьому наполягає сам  клієнт і знайдено прийнятну для обох сторін мову комунікації.

Тим часом деякі політики натякають, що крапку у питанні функціонування української мови як державної ще не поставлено. Законодавчий примус до використання української у сфері обслуговування лише розбурхує суспільство та відвертає його від державної мови, а тому має бути скасований, наполягають представники від «Опозиційного блоку – За життя». Зокрема, Юрій Павленко, депутат від згаданої ПП вважає, що вони тільки дискредитують українську мову та створюють конфлікт всередині країни.

Усім борцям за права російськомовної меншини в Україні в черговий раз хочеться нагадати: голодомори і репресії, якими радянська влада очищала Україну від українців і масово заселяла іншими етносами, формуючи таким чином російськомовне населення України. Надання російській мові статусу офіційної або регіональної в Україні створює прецедент узаконення наслідків геноциду, що не запобігає злочину геноциду, а навпаки, заохочує до вчинення геноциду як до одного із найефективніших методів реалізації нацистської ідеології, в даному випадку «русского мира», та провокує міжнаціональні війни.

У жодній із країн світу немає такого, що стало звичним в Україні. Наприклад, коли ви заходите до закладу обслуговування у Франції, вам в першу чергу, будьте певні, подають меню французькою мовою, а не англійською. А все тому, що у французів питання гідності стоїть на першому плані. Це ж саме стосується Італії та багатьох інших країн світу. А отже, і в Україні повинна з’явитися не тільки мовна культура, але й утвердитися такі ключові якості для людської природи, як гідність, самоповага, гордість за свій народ, мову і культуру.

Українська за замовчуванням. Абсолютно нормальним принципом для будь-якої країни є використання державної мови за замовчуванням, як головної для обслуговування клієнтів. Слідкувати ж за виконанням норм Закону приставили мовного омбудсмена. З липня минулого року цю посаду обіймає філолог, колишній народний депутат Тарас Кремінь. Це вже другий мовний омбудсмен в Україні, його попередниця звільнилася через п’ять місяців після свого призначення, обґрунтувавши свою відставку відсутністю достатнього фінансування та підтримки з боку держави. На противагу Тарас Кремінь вже  за короткий час зумів налагодити роботу свого секретаріату і заявив про готовність реагувати на порушення.

За словами уповноваженого, виконання мовного закону – це передусім питання сумління і рівня знань державної мови, адже ніхто не очікує, що з 16 січня можна буде проконтролювати дотримання закону у геть всіх закладах. Мовний омбудсмен пропонує такий алгоритм дій у разі порушення прав громадян. Насамперед, спробувати владнати ситуацію на місці, попросивши обслуговувати вас державною мовою. Якщо працівники закладу проігнорували прохання, то варто звернутися до керівництва закладу або на «гарячу лінію» установи: торговельної мережі, АЗС, аптеки тощо. Якщо і це не допоможе – необхідно зафіксувати факт відмови (за допомогою аудіо, відео, письмового підтвердження очевидців) та назву, місцезнаходження і контакти суб’єкта господарювання (порушника). Скарги із такою інформацією приймають на поштову чи електронну адресу в офісі омбудсмена. Поштова адреса: 01001, м. Київ, провулок Музейний, 12. Електронна адреса: kremin@kmu.gov.ua, skarha@mova-ombudsman.gov.ua. (Анонімними скарги бути не можуть, лише із підписом).

Якщо скарга виявиться вмотивованою, то закладу спершу оголосять попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів. Якщо інцидент протягом року трапиться повторно, то на нього чекає штраф від 5100 до 6800 грн.

Подібні скарги громадяни зможуть надсилати і стосовно інших норм закону, які уже діють. Використання української мови нині є обов’язковим у роботі держчиновників, освітян, медиків, правоохоронців, військовослужбовців, суддів, адвокатів і нотаріусів. Виключно українською повинна бути мова реклами, спортивних заходів, афіш, вивісок, дорожніх знаків, у написах і повідомленнях у транспорті. Із вересня 2020 року українська стала обов’язковою також у всіх середніх державних школах. Відповідна норма також міститься і у законах про освіту, згідно з якими уже майже 200 російськомовних шкіл по Україні перейшли на навчання державною мовою. Уже з липня цього року відбудеться перехід на державну мову усіх культурних і розважальних заходів, мистецьких виставок, туристичного обслуговування. Української має стати більше у книговиданні та розповсюдженні – не менше 50% асортименту. Ще за рік україномовну версію повинні мати усі національні друковані видання та сайти ЗМІ, компаній, органів влади, державних та комунальних установ, інтернет-магазинів. З 2024-го ці норми розповсюджуватимуться на регіональні ЗМІ, а також збільшаться мовні квоти на телебаченні і радіо.

Нові умови висувають перед власниками та керівниками закладів необхідність мати персонал, який готовий і спроможний працювати в межах «мовного закону». Керівництво, у свою чергу, має проводили роз’яснювальну роботу, а за потреби допомагати працівникам опанувати українську на достатньому рівні для спілкування.

Ми запитали у вінничан, чи підтримують вони закон про перехід сфери послуг на українську мову? І чи готовий, на їхню думку, бізнес та інші сфери обслуговування до роботи в нових умовах?

Юлія Васюк (співачка, педагог): «На вступ в дію кожного етапу закону про мову завжди очікую з нетерпінням. Вважаю цей закон дуже важливим стратегічним впровадженням для зміцнення позицій української державності. На щастя, у Вінниці мені дуже рідко трапляється зустріти російську мову в сфері обслуговування. І, як правило, коли я говорю українською, співрозмовник відповідає мені моєю рідною мовою. Не бачу нічого складного в процесі переходу на українську в сфері бізнесу. Якщо людина ідентифікує себе українцем, вона безперечно буде намагатися перейти на державну мову. Так зробили багато моїх друзів з 2014 року. Натомість, час від часу спостерігаю нехтування законом про мову в наших закладах освіти і культури, що вважаю набагато небезпечнішою тенденцією у формуванні світогляду громадян нашої країни».

Інна Масловська (психолог, волонтерка): «Все частіше помічаю позитивну тенденцію свідомої, реальної українізації і дуже хочу, аби мої сподівання і сподівання мільйонів українців, яким сьогодні небайдужа наша держава, культура і національна ідентичність, справдилися. І повага до української мови, привернення до неї пильної уваги з боку органів влади і суспільства тільки зміцнить і об’єднає Україну. Я підтримую закон про перехід сфери послуг на українську мову. По-перше, це утвердження авторитету державної мови, по-друге, закон не утісняє права та можливості громадян, а навпаки, фактично зняв певний тиск на багатьох людей, які працюють у сфері послуг. Адже будучи україномовними, люди елементарно соромилися спілкуватися рідною мовою. На жаль, такий фактор другорядності в нашій країні є, і він досить помітний. Жахливо, що в своїй країні маємо боротися за право бути українцями. Я завжди виступала проти запровадження в Україні двох державних мов і дуже раділа, коли львівський активіст в Одесі виграв суд щодо відміни там російської мови, як регіональної».

Вадим Добрий (ресторатор): «Закон абсолютно підтримую.Однак наш заклад і раніше не мав з тим проблем, персонал завжди звертався до відвідувачів українською. Більша проблема, що працівники не володіють англійською, а клієнтури англомовної вистачає. Найперше вважаю, що українську мову потрібно популяризувати і зацікавлювати до її вивчення, особливо молодь. Обслуговування державною мовою зараз сприймається позитивно і приваблює багато клієнтів. А щоб уникнути проблем зі штрафами, просто варто нарешті почати вивчати «рідну колискову», якщо раптом персонал нею не володіє, але хоче залишитися і працювати вдома. Однозначно захищати Закон треба, паралельно шукати кращі механізми його імплементації, популяризації і, найголовніше, підвищення мовної культури нашого народу».

Максим Марченко (підприємець, байкер): “Якими не були б атаки на «мовний закон», захищати мову, спілкуватися нею – це, на мою думку, обов’язок кожного громадянина України. Бо українську мову забороняли століттями, говорили про те, що вона є не такою  порівняно з мовою багатонаціонального спілкування в часи СРСР. І таке в нас було, і за це карали. Нині Україна є однією з найбільших європейських країн, яка стоїть на порозі свого 30-літнього ювілею від проголошення незалежності, тому піддавати сумніву Конституцію, мовне законодавство, все те, що сьогодні зміцнює український народ – це хибний шлях в нікуди.

Вікторія МЕЛЬНИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені