Черевички пані Нелі

Через пандемію коронавірусу Неля Рибак з Хмільника змушена була відтермінувати у часі відкриття власного і єдиного в Україні музею черевичків. На заваді грандіозним планам стали проблеми зі здоров’ям та ускладнення, які спричинив організму Нелі Євгеніївни підступний вірус. Про себе хмільничанка каже, що нині невиїзна, і поки бушує пандемія, принаймні до літа, питання про відкриття унікального музею вирішила відтермінувати.

Це нинішні реалії, а ми ж повернемося до початку цієї непересічної історії.

Народилася пані Неля в селі Пустовіти Хмільницького району у багатодітній родині. Батько, голова колгоспу, постійно був на роботі, вдома, через надмірну зайнятість, його бачили лиш наїздами. Однак навіть за таких обставин він намагався прищепити своїм нащадкам любов до праці, навчав не боятися невдач, робив сам і заохочував до праці інших.

Освіту Неля Євгеніївна здобула в педагогічному університеті, але за прямим фахом не працювала жодного дня. Пішла – в дошкільну сферу, де й затрималася на понад два десятиліття.

– Коли розпався Союз і почалася економічна криза, в Хмільнику, через брак фінансування, стали закривати заклади дошкільної освіти. Найпершому не пощастило нашому садочку: маленькому, домашньому, де я працювала завідуючою. Після закриття ДНЗ та маючи достатній трудовий стаж, я вирішила піти на пенсію, але не на заслужений відпочинок. У країні саме набирало обертів підприємництво, і я наважилася спробувати свої сили у комерції – реалізовувала насіння та засоби захисту рослин, – розповіла про себе Неля Рибак.

Колекціонерка зізнається, що якби в її житті не стався такий кардинальний поворот, то, мабуть, і не було б черевичкового хобі, якому вона нині віддає всі свої сили. А у далекому 2009 фірма, з якою співпрацювала пані Неля, організувала для своїх партнерів безкоштовну поїздку до Голландії. Саме в ту мандрівку хмільничанка не поїхала¸ але подруга, як сувенір з Нідерландів, привезла  пані Нелі перший екземпляр до майбутньої колекції – керамічні кломпи (нині ж у колекції жінки їх нараховується понад сотня).

Дерев’яні кломпи – національне взуття в Голландії, вважається найбільш екологічним, натуральним та безпечним для носіння. Спочатку воно користувалося попитом серед бідного населення, але згодом завоювало популярність й у заможних людей.

– Ті перші брелок-кломпики довго висіли у мене в машині, й два роки моя колекція більше не поповнювалася, – пригадує Неля Євгеніївна. – Однак із чергової закордонної поїздки моя подруга Валентина вдруге привезла мені сувенір із Відня – брелок для ключів вже зі шкіряними черевичками. З того часу я почала потроху скуповувати сувенірне взуття: черевички, туфельки, чобітки, а вже з 2014 – стала професійно займатися колекціонуванням. Для того, щоб розвиватися, я читала багато спеціалізованої літератури, вивчала довідники і каталоги та почала вести реєстр власної колекції. Нині моя домашня виставка нараховує 6550 екземплярів, які потрапили до мене з 62 країн світу.

Якщо Нелю Рибак запитати, чи не важко було домовитися з чоловіком про виділення коштів і домашньої площі на потреби експонатів, то її відповідь може справді здивувати. За словами колекціонерки, родина (чоловік Федір Андрійович, дві доньки, зяті та внуки) всіляко підтримують її хобі. В їхній великій сім’ї не існує проблеми, що подарувати мамі-бабусі – поповнення колекції новими зразками – найліпший подарунок на будь-яке її свято.

– У моїй експозиції є черевички з усіх можливих для виконання матеріалів: металу, кераміки, кришталю, муранського скла, пластмаси, різноманітних тканин, шкіри тощо. Є великі екземпляри, а є зовсім крихітні, які я купувала на вагу. «Улюбленців» серед черевичків не маю, кожен із них для мене є дорогим і цінним. Аби поповнити колекцію, не витрачаючись – обмінююся з колегами-колекціонерами зайвими екземплярами, тими, що у мене є по декілька штук. Щодо відкриття музею черевичків, то вважаю, що нашому місту-курорту не завадила б додаткова родзинка в локальному туризмі. Адже ним можна було б зацікавити як тих, хто перебуває на лікуванні в санаторіях, так і звичайних, «одноденних» туристів.

Найцінніший екземпляр у колекції Нелі Рибак – придбаний у Венеції черевичок  з кістяного фарфору. Зазвичай з поїздок люди привозять вино, елітний сир, солодощі, а вона  влаштовує «полювання» на черевички. За переконанням нашої героїні, в Україні колекціонерська справа розвивається досить мляво. За кордоном, кожен другий щось збирає  і накопичує свої «скарби», в нас же таке заняття, на жаль, не надто популярне. Завдяки допомозі рідних пані Неля навчилася відшуковувати та замовляти нові екземпляри до своїх колекцій аж із закордонних аукціонів. Велике розчарування приходить тоді, коли замовлення в посилці надходить пошкодженим. Тоді пані Неля не знаходить собі спокою і довго переймається втратою. Але її близькі люди завжди готові прийти на допомогу: клеять, підпилюють, збирають по друзках те, що ще можна врятувати.

– Серед колекції маю три неповторних скульптури на гоголівську тематику, де Вакула дарує Оксані черевички, вагоме місце посідають вироби із заводів, які вже перестали функціонувати, як-от коростишівський завод, який вже не існує, і тим цінність його продукції зростає з кожним роком, – розповідає хмільничанка. – Є в моїй колекції черевичок із зіркою Давида, який приїхав до мене з Ізраїлю. Цей сувенір, спеціально для мене, виготовила тамтешня скульптор, адже знайти у вільному продажу капчики мої знайомі, як не шукали, так і не змогли.  Подарунок виявився направду дивовижним – справжній ексклюзив. Ніде і ні в кого такого більше немає. Як я вже потім дізналася, такий сувенір мої друзі не змогли придбати у вільному продажу тому, що в Ізраїлі взуття не користується пошаною. Цьому є сумна передісторія винищення євреїв під час Другої світової війни. 

Свої черевички пані Неля любить фотографувати в квіткових композиціях, адже вирощування квітів ще одне захоплення колекціонерки. В її виставці є також книги про взуття, перші черевички-правнучки, двометровий кросівок, який планують використовувати для майбутньої фотозони.  Найстаріший екземпляр колекції нараховує 180 років, цікаво, що про його «вік» Неля Євгеніївна дізналася лиш згодом, листаючи спеціальний каталог.

Нове приміщення для переїзду музею майже готове, про це потурбувався «старший» зять Нелі Рибак, хто ж проводитиме екскурсії, поки що не вирішили, кандидатури на прикметі є, і час для їх навчання також. Тож слідкуйте за нашими наступними матеріалами, де ми обов’язково повідомимо вам про відкриття хмільницького музею.

Врізка 1. Нині моя домашня виставка нараховує 6550 екземплярів, які привезені з 62 країн світу.

Врізка 2. Найстарішому екземпляру з колекції – 180 років, цікаво, що про його «вік» колекціонерка дізналася випадково, листаючи спеціальний каталог.

Розмовляла Вікторія МЕЛЬНИК

Світлини надані Нелею Рибак

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені