Напитися з «журавля»…

Якщо в’їхати до Турбова з боку Липівця і Погребища, то за якісь сотні метрів праворуч побачите незвичайний колодязь, такі колись здіймались по всіх українських селах, а тепер забуті.

-І ми збиралися переробляти свою криницю, але друзі відмовили, бо де ще  щось подібне можна побачити? – розповідає власник садиби пенсіонер Валерій Откидач. – Так і залишили, а тепер саме «журавель» нам нагадує давню історію цього обійстя. Тут жив дяк, який належав до наших предків. Ще й нині на городі надибаємо монетки, яким сотні років, а то цікавий хрестик знайшли.

У них звичайна турбівська сім’я. Валерій Васильович працював майстром та диспетчером на машинобудівному заводі, а дружина Євгенія Романівна –  помічником головбуха радгоспу тутешнього цукрокомбінату. Виростили доньок Ольгу і Людмилу, допомагають ростити онуків. Ольга Валеріївна працює в податкових органах, але має і досвід журналістської роботи. Тому прошу її як колегу добавити фактів.

-Цікаве обійстя, все тут ніби дихає старовиною. Пригадую, як ще дитиною в одній з господарських прибудов знайшла 1906 року випуску церковну книгу старослов’янською мовою. Ну а криниця – то особливий наш скарб!

-Я б злукавив, якби сказав, що наша вода – найкраща, – усміхається Валерій Васильович. – Щойно витягнута – байдуже. А постоїть трохи – і вже не та. Самі бачите: навкруги як не ставки, то болота.

Все-таки мені та вода  надзвичайно смакувала. Може, тому, що не пив із «журавля» десятиліттями.

Микола КАВУН

Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені