Де меморіальна дошка? Зникла!..

У Могилеві-Подільському хочуть відновити стерту пам’ять

Досить ґрунтовне й результативне журналістське розслідування провів власкор газети «Голос України» по Вінницькій області Віктор Скрипник. Його зацікавило питання: чому і як у Могилеві-Подільському зникла меморіальна дошка у пам’ять про Олену Пчілку, маму Лесі Українки? Зібраними матеріалами колега поділився з «Вінниччиною».

Працюючи свого часу в міськрайонній газеті «Наддністрянська правда», Віктор Скрипник знав, що на тодішній вулиці Піонерській, 11 стояла старенька глинобитна хатина з невеличкою прибудованою дерев’яною верандою. Ще у 1972 році на її фасаді встановили меморіальну дошку з написом: «У цьому будинку у 1920-1924 роках проживала письменниця Олена Петрівна Косач (Олена Пчілка), мати видатної поетеси Лесі Українки». Член-кореспондент Академії наук України, фольклористка, етнограф, активна громадська діячка — це теж про маму Лесі Українки. В період декомунізації назву вулиці змінили на Олени Пчілки, не надавши особливої уваги тому факту, що  вже не було ні будинку, ані меморіальної дошки. Його розвалили ще у 1992 році, а пам’ятна дошка, за логікою речей, десь мала б зберегтися…

Однак її слід давно простиг. Разом із Віктором Скрипником на пошуки «кинулися» й місцеві краєзнавці.

– Де дошка? Зникла! – запитує і водночас відповідає голова Могилів-Подільського краєзнавчого товариства Валерій Войтович. Він згадує, що у той час, коли розвалювали будинок, його не було у місті. Про це дізнався після повернення додому.

– Ще раніше було зрозуміло, що будинок ніхто не врятує, він ветхий, — продовжує співрозмовник. – Я запропонував міській владі запросити фахівців, які б зняли «копію» будівлі. Хоча б креслення зберегти. І нам це вдалося. Міськрада оплатила роботу, яку виконали фахівці  спеціалізованого науково-реставраційного інституту «Укрзахідпроектреставрація».

Підготовлені ними документи з кресленнями, розмірами, розташуванням кімнат тощо Валерій Войтович дотепер зберігає в себе. Надрукував їх в одній зі своїх книг. Крім того, у нього є декілька черепиць і цеглин з розваленого будинку. Каже, знайшов їх на горищі ще тоді, коли будівля стояла. На фотографіях видно, що покрівля була жерстяна, але на горищі лежало трохи черепиці.

Краєзнавець уточнив, що Косачі проживали у Могилеві-Подільському у декількох місцях. Про це дізнаємося з їхніх листів. В одному з них значиться провулок Романівський, нині Кармалюка. Однак там не збереглися старі будівлі.

– Ми все-таки вшанували пам’ять матері Лесі Українки, — каже Валерій Войтович. — Меморіальну дошку на її честь встановили на фасаді Будинку школярів. У той час, коли Олена Пчілка проживала у нашому місті, у цьому приміщенні був театр. Тут ставили деякі її п’єси… На жовтень нинішнього року у Могилеві-Подільському запланована Всеукраїнська конференція краєзнавців. «Драгоманови і Косачі на Поділлі» — така назва одного з тематичних розділів планованого зібрання.

Але повернемося до історичного будинку на вулиці Олени Пчілки. Відомо, що останнім господарем розваленого будинку було ДП Могилів-Подільський «Держлісгосп».  Деякий час у ньому знаходилася їхня контора. Нині керівником організації є Віктор Іщук. Що йому відомо про будинок, який стерли з лиця землі?

Віктор Іщук пам’ятає той будинок. Каже, він дійсно знаходився на території їхньої організації. Навряд чи підлягав відновленню.

– Керівником лісгоспу тоді працював інший чоловік, на жаль, його уже нема серед нас, — розповідає Іщук. — Де саме меморіальна дошка, не можу сказати. Мабуть, про це міг знати ще один із наших колишніх працівників — Степан Романишин. Він любив історію, цікавився минулим, досліджував деякі факти про нашу організацію. Нема вже його на світі.

Нове приміщення «Держлісгоспу» збудували поруч із будинком з меморіальною дошкою. Так стверджує Віктор Іщук. Стару будівлю змушені були розвалити.

Пан Іщук висловив думку про можливість відновлення історичної справедливості. Сказав, що буде радитися про можливість виготовлення нової меморіальної дошки.

Поетеса, фольклористка, майстер витинанок Марія Гоцуляк згадує, як ще у радянські часи зверталися до міської влади з листами з проханням зберегти будинок.

– Планували створити в ньому літературну студію, – каже пані Марія. – На прийом до місцевих керівників ходили відомі на той час літератори Олекса Гринчук, Іван Глинський, Микола Горобець. Нам не відмовляли, але й не допомогли.

Оксана Городинська, керівник Могилів-Подільського Будинку народної творчості, розповіла Віктору Скрипнику по телефону, що добре пам’ятає той будинок ще зі шкільних років.

– Моя дорога до міської школи №1 пролягала по тій саме вулиці, тоді Піонерській, нині Олени Пчілки, — каже пані Оксана. – Пригадую, моє дитяче серце сповнювалося гордістю від того, що цією вулицею ходила мама Лесі Українки. Зі шкільних років знала, що Леся приїжджала до нашого міста…

Журналіст «Голосу України» поцікавився «слідами» зниклої меморіальної дошки у керівника пресслужби обласного управління лісового і мисливського господарства Станіслава Вовка. Він повідомив, що має фотографію будинку з меморіальною дошкою. Коли готували книгу до 100-річчя з часу створення управління лісового господарства області, цю світлину разом з іншими матеріалами передали з Могилів-Подільського  «Держлісгоспу».

– Де дошка, мені не відомо, знімок можу надати для газети, — повідомив Станіслав Вовк. – Мені розповідали, що його зберіг Степан Романишин, колишній інженер із лісових культур з Могилева-Подільського.

Через деякий час Станіслав Вовк повідомив Віктору Скрипнику приємну новину: «Керівник обласного управління Анатолій Бондар розпорядився відновити меморіальну дошку, і це буде зроблено найближчим часом…».

Крім того, лісівники планують закласти сквер Лесі Українки у місті над Дністром. За словами Станіслава Вовка, з цією метою уже йдуть перемовини з міською владою про визначення місця висадки дерев. Там також залишать письмову згадку про те, на честь кого ростимуть саджанці. Дерева посадять під час всеукраїнської акції «Створюємо ліси разом», що розпочнеться 21 березня нинішнього року.

P.S. У цій заплутаній історії вражає той факт, що це сталося саме в Могилеві-Подільському, місті, багатому на культурно-історичну спадщину з розвиненою мережею просвітницьких  закладів, де натхненно працюють справжні подвижники краєзнавчого духу  й щирі патріоти України. Але їм, мабуть, не вистачило одного кроку, щоб зняти і зберегти для нащадків меморіальну дошку. Вони чомусь не вдарили на сполох ні тоді, в 1992 році, і не спохопилися тепер. Добре, що це зробив журналіст Віктор Скрипник, а на благе діло відгукнулися лісівники.

Віктор Зеленюк

м. Могилів-Подільський

На знімку: будинок, де проживала у Могилеві-Подільському мама Лесі Українки

Фото надано Станіславом Вовком

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені