Але є в Адамівці й молодь

Адамівка – село у Погребищенській міській громаді Вінницького району.

Площа – 0,399 км².

Населення – 450 осіб.

Відстань до станції Погребище Перше – 2 км, до м. Погребище – 15 км, до м. Вінниці – 81 км.

До кінця XVIII ст. село називалося Прицівка і належало до Погребищенського маєтку, яким володіли графи Ржевуські (Жевуські). Про це читаємо у книзі Л. Похилевича «Сказания о населенных местностях Киевской губернии…» за 1864 р. Певно, це пояснює зміну назви населеного пункту, адже місцевим поміщиком був Адам Жевуський (1760 – 1825) – дипломат і літератор, батько Евеліни Ганської, другої дружини французького письменника Оноре де Бальзака.

Ґрунтовну інформацію з історії Адамівки надали працівники Публічної бібліотеки Погребищенської міськради. Зокрема, про те, що наприкінці XIX ст. село було у складі Погребищенської волості Бердичівського повіту Київської губернії. У 1900 р. в Адамівці налічувалося 183 двори, мешкало 985 осіб. Головним їхнім заняттям було хліборобство, майже половина ріллі тоді належала поміщику Ігнатьєву, значна частина – селянам. В Адамівці були церква, каплиця, церковно-парафіяльна школа, 6 вітряних млинів і 2 кузні, пожежна частина, що утримувалася коштом селян.

Після встановлення радянської влади Адамівська сільрада побувала в складі Погребищенського району Бердичівської округи, Плисківського району тієї ж округи Київщини. З утворенням Вінницької області (з лютого 1932 р.) село разом із районом увійшло до складу Вінниччини. Чимало місцевих жителів загинуло внаслідок голодомору. Так, «Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні» згадує імена 137 адамівчан. Є в селі й пам’ятник загиблим учасникам Другої світової.

До 1958 р. тут діяв колгосп ім. Сталіна, згодом його разом із сусідніми було об’єднано у радгосп Дзюньківський (на базі МТС). У 1970-х у селі був відділок радгоспу «Дружба», що входив до Погребищенського цукрокомбінату. Відділок обробляв 1270 га землі, зокрема 792 га орної, вирощував насіння цукрових буряків.

Наприкінці 1962-го Адамівка у складі ліквідованого Плисківського району влилась до Погребищенського. А торік Адаміська сільрада увійшла до Погребищенської міської територіальної громади, Адамівка стала центром старостинського округу, до якого входить також селище Погребище Перше.

Станційне селище є невід’ємним супутником Адамівки, воно виникло після побудови в 1890 р. залізничної станції. Від неї відгалужуються лінії на Жашків і на Христинівку, у бік Козятина найближча станція – Ржевуська. До революції з цукрових заводів, які працювали в Спичинцях, Денихівці і Кашперівці, на станцію Погребище І возами звозили цукор, звідки залізницею відправляли покупцям… Зараз до станції курсують приміські поїзди, а от із 1970 по 1990 роки тут проходили пасажирські потяги Київ – Умань, Жмеринка – Черкаси, Козятин – Христинівка; Козятин – Жашків; Жмеринка – Погребище…

До речі, у 1986 р. в селищі кіностудія ім. О. Довженка знімала художній фільм «І ніхто на світі», у зйомках масових сцен брали участь жителі Погребища Першого та Адамівки.

Торкнулася громади і трагедія новітньої війни. Так, на території селище Погребище І встановлено обеліск на честь воїна АТО Романа Грушка, уродженця с. Щаслива, липівчанина, який працював лісником у Погребищенському районі, згодом служив заступником командира бойової машини і героїчно загинув під Дебальцевим (похований у м. Липовець).

Серед відомих вихідців з Адамівки – директор агрофірми «Світанок» у Козятинському районі, заслужений працівник сільського господарства Микола Мельник; академік Української академії історичних наук Олександр Кузьмінець.

Справжньою перлиною Адамівки є дерев’яна Церква Димитрія Солунського, розташована на Центральній вулиці. Це пам’ятка архітектури, збудована в 1903 р., править у ній отець Всеволод.

Адамівські землі обробляються господарствами місцевих фермерів О. Кравця та Ю. Береславця. Є в селі промислово-господарчий магазин. Діє ФАП, у якому приймає лікар Володимир Григорович Мукоїд, що приїздить із Погребища. А школа, колишня 9-річка, на жаль, із 2017 р. не працює – через малу кількість учнів…

Із 1 лютого старостою Адамівського старостинського округу призначена Світлана Миколаївна Щасливцева (на знімку друга ліворуч), бухгалтер за фахом. Вона розповіла, що за домовими книгами в Адамівці налічується 450 жителів. Село газифіковане з 2008 року, а з 2013-го має водогін. Школярі – 16 з Адамівки та 28 зі станції Погребище Перше – їздять до школи в Погребище.

Найстарша жителька села – Ганна Аврамівна Пасічнюк, якій уже 97 років. Тамарі Кирилівні Колісник виповнився 91 рік. Але є тут і молодь, і багатодітні родини. Зокрема, Тетяна та Леонід Кравчуки виховують шестеро дітей, у Світлани Тітенко четверо, в Оксани Драмарецької та в родина Яришів по троє…

– Надія на краще завжди є, – каже Світлана Щасливцева. – Надія на реформи, на об’єднання, на входження до Погребищенської громади. Сподіваємося, що спільними зусиллями зможемо поліпшити благоустрій – завершити встановлення вуличного освітлення, розчистити дерева і місцеві водойми, відремонтувати дороги, бо не в усьому селі вони такі, як хотілось би. До церкви, по Центральній вулиці, покладено асфальт, в деяких інших місцях – всипано щебенем… Але доїхати до села можна в будь-яку погоду. Тому в Адамівці занедбаних садиб фактично нема – їх покупляли під дачі жителі Вінниці і Києва, приїздять на літо відпочивати на природі та вирощувати екологічно чисту продукцію.

А голова Погребищенської міськради Сергій Волинський зауважив, що очолювана ним громада – найбільша в області за територією, адже була створена на базі цілого району

– До нашої громади увійшли 25 сільських рад, а 26-а – міська, – розповідає Сергій Волинський. – Нам вдалося зберегти інфраструктуру, а наявність 75 тисяч га земель дає можливість акумулювати кошти і вкладати їх в освіту, культуру, медицину і благоустрій громади.

Юрій СЕГЕДА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені