Дев’ять лапочок-дочок і один синочок

ростуть у багатодітній сім’ї жмеринчан Анатолія та Ольги Козенюків

У цьогорічному обласному конкурсі «Людина року» в номінації «Багатодітна родина» перемогу здобула Ольга Козенюк зі Жмеринки, яка разом з чоловіком Анатолієм виховує десятеро дітей. Таким чином організатори заходу відзначили її  «особистий внесок у популяризації цінностей багатодітної родини, відтворенні та збереженні народних сімейних традицій, наданні дітям можливостей реалізувати свої творчі та розумові здібності».  На цьому, під час вручення відзнаки, наголосили голова облдержадміністрації Сергій Борзов та заступник голови обласної ради Дмитро Чаленко.

Кохання з першого погляду

Подружжя Козенюків у парі вже двадцять два роки. Доля їх звела у пасхальний день, коли Анатолій приїхав із Слободи-Межирівської у Жмеринку в гості до старшої сестри Галини. На свято заглянула до сусідки й Ольга. Слово за словом, і «стріла Амура» вразила серце молодого чоловіка.

– З перших хвилин знайомства я відчув, що це моя, дана Богом  доля, – з приємністю згадує Анатолій Юхимович. – На той час я мав уже за плечима двадцять сім прожитих років, і мама Ніна настирливо просила від мене онуків, мовляв, у Галі вже семеро дітей, а ти все не знайдеш своєї половинки… А тут Оля! Вона вразила мене своїм позитивом – красою, лагідною посмішкою, простотою у спілкуванні… Пізніше я дізнався, що дівчина за фахом юрист і працює головним бухгалтером в районному центрі соціальних служб  сім’ї, молоді та спорту. Хоча це для мене не було головним – на передньому плані стояло кохання, кохання з першого погляду і на все життя. У кінці літа я запропонував Олі вийти за мене заміж, а у жовтні в міському молитовному будинку Християн віри євангельської відсвяткували весілля…

І «посипали» в Козенюків дітки. За шістнадцять років Оля народила дев’ять дівчаток і хлопчика-синочка. Найменша, Соломійка, як і братик Тімоша, з’явилася на світ через кесарів розтин 14 лютого 2014 року.

– А вже коли через тиждень я забирав дружину з пологового будинку «Пироговки», то центр Вінниці був перекритий, і в повітрі висіла така тривожність, що й зараз важко словами передати мій стан душі. Я дуже хвилювався за дружину і дитину… Але все, слава Богу, вляглося, та відбиток на нашому житті залишило. Ми кажемо, що Соломійка вродилася не лише в день закоханих, а на початку буремних перемін суспільства й свідомості людей…

Велика радість та гордість батьків…

Діти Анатолія та Ольги Козенюків дуже творчі та креативні. Їх змалку батьки виховують на біблійних цінностях – любові до ближнього, порядності, чесності, чуйності, поваги до старших. Кожен із членів сім’ї має свої домашні обов’язки і допомагає молодшим. Усі вони навчаються на «відмінно», відвідують позашкільні заклади, неодноразово ставали переможцями та призерами міських фестивалів творчості, шкільних предметних олімпіад, спортивних змагань. Приклад показує найстарша донька Ніна, яка не один раз представляла учнівську громаду міста на обласних олімпіадах з української мови та мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка.

За найвищий бал зовнішнього оцінювання з історії України, української та англійської мов Ніну Козенюк визнали лауреатом міської премії в номінації «Молода людина 2018 року». Вона тоді із золотою медаллю закінчила школу №6 і стала студенткою факультету іноземних мов Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. Нещодавно Ніна вийшла заміж та народила синочка Самуїла.

Друга донька Козенюків, Анастасія, з дитинства захоплювалась живописом, і це визначило її вибір життєвої дороги. Два роки тому дівчина  закінчила з відзнакою художній відділ міської дитячої музичної школи і продовжила навчання у Вінницькому вищому художньому професійно-технічному училищі №5 за спеціальністю «художник-реставратор».

«Вилетіла» з батьківського гнізда й Олеся, яка успішно освоює бухгалтерську справу, навчаючись в Чернятинському аграрному коледжі. Одинадцятикласниця Алла мріє стати вчителем-логопедом, а її сестрички Наталія, Антоніна, Злата, Марія та братик Тимофій – учні Жмеринської школи №6. У цьому році пішла в перший клас і Соломійка. Вона теж любить малювати та ліпити з глини. Діти користуються повагою вчителів та авторитетом серед однолітків. Вони – велика радість та гордість батьків…

«Ми у держави не нахлібники…»

Сім’я Козенюків проживає в мікрорайоні «посьолок» на обійсті батьків Ольги у власному будинку, який дуже вдало реставрував Анатолій. Вийшло щось на зразок двоповерхового котеджу з усіма побутовими зручностями. Щоправда, у кожної дитини немає власної окремої кімнати, але місця вистачає всім. У святкові дні родина збирається за великим саморобним дерев’яним столом у просторій кухні, де практично всі меблі виготовлені руками Анатолія. Сьомий рік сім’я не користується побутовим газом, а обігріває будинок твердопаливним котлом, що дає змогу економити за сезон до десяти тисяч гривень.

– Ми у держави не нахлібники, і вона не дає нам ніяких пільг, окрім двох тисяч двісті гривень субсидії, – продовжує Анатолій Юхимович. – Та ми ні на кого не покладаємося, бо надіємося тільки на Бога і працюємо своїми руками. У підсобному господарстві тримаємо свиней та птицю. Мені допомагає доглядати за живністю син Тимофій, який навчається в третьому класі. Свого часу ми займалися виготовленням виробів із шкіри та бісеру. Свої оригінальні роботи дарували, в основному, друзям з ближнього і далекого зарубіжжя. Вони є в США, Норвегії, Німеччині, Канаді…

Козенюки мають невеличку теплицю для квітів і розсади, двадцять соток землі, де вирощують овочі, літню малину і суниці. Є у них вантажний міні-бус і мотоблок, а у мріях – купити солідний пасажирський  автомобіль, щоб вистачило в ньому місця на всю  сім’ю.

Майстер на всі руки

Свого часу Анатолій навчався у Хмельницькому педучилищі, та після другого курсу зрозумів, що то не його покликання. Згодом працював токарем на заводі «Сектор», в армії служив військовим музикантом, а тепер став визнаним майстром дерев’яних справ. Цей талант передався йому у спадок від батька, який теж столярував у рідному селі. Анатолій може й двері зробити, і вікна, і підлогу постелити, і стелю-стіни обшити дошками, і альтанку виготовити… Коли ж люди пропонують роботу, то не відмовляється, заробляючи таким чином на прожиття сім’ї, бо на ті кошти, які отримує в охоронній фірмі жмеринської залізниці, не дуже розженешся…

Спілкуватися з Анатолієм Козенюком було досить приємно. Це – всебічно розвинутий і комунікабельний чоловік, який з великою гідністю й честю несе звання багатодітного батька і служить взірцем для своїх дочок та сина. А їхня з Ольгою сім’я – це еталон любові, злагоди, доброти і взаємоповаги. Так що з відзнакою обласного конкурсу «Людина року» чиновники від влади не помилилися, вони вцілили якраз у «десятку».

Віктор Зеленюк,

власкор «Вінниччини»

Фото із сімейного альбому Козенюків м. Жмеринка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені