Викладачка дитячої школи мистецтв «Вишенька» Аліна Урунова виборола гран-прі міжнародного фестивалю «Весняні зорі»

Вона перемогла у номінації «Образотворче мистецтво» з натюрмортом бузку «Букет щастя». Здається, полотно передає усі пахощі та барви розмаю, а ніжний, п’янкий аромат бузку супроводжує розкішний візуальний ряд.

  • Цей букет я писала минулого травня в рідній Яришівці, на маминому подвір’ї. Як і в багатьох митців, обійстя дитинства, мала батьківщина виступає для мене місцем сили та джерелом натхнення, – розповіла нам Аліна Вікторівна. – Про конкурс дізналася випадково, але в тому, що візьму в ньому участь, вже не вагалась ні хвилини. І надіслала два натюрморти. Незабаром дізналась про перемогу – звичайно, дуже зраділа цьому.

Нині Аліна Вікторівна – викладачка художнього відділення Вінницької дитячої школи мистецтв «Вишенька». Вищу освіту здобула у Львівській національній академії мистецтва – за спеціалізацією художник сакрального мистецтва, іконопис. Роки навчання запам’яталися незабутніми враженнями, зустрічами з непересічними викладачами та оригінальними творчими завданнями. Разом з іншими студентами Аліні не раз і не два доводилось писати іконостаси в храмах Львова. Але повноцінно реалізуватись в цьому напрямку у Вінниці поки що не було нагоди. Зараз художниця плекає юні таланти, яким викладає живопис, малюнок, композицію. До своїх підопічних ставиться з ніжною материнською турботою, поважає та захоплюється проявами таланту та здібностей дітей різного віку – її учням від 6 до 16.

  • Іноді дитина ще не може усвідомити сповна, яким талантом наділена, який потенціал має. І наше педагогічне завдання – допомогти розкритися йому на повну. У нас дуже талановиті, обдаровані діти! – розмірковує наша співрозмовниця. – Сама я із зовсім «нетворчої», звичайної родини. Але мама помітила в мене нахил до малювання ще у 3 роки. Вже тоді я намагалась вималювати найдрібніші деталі, на кожній руці в людини мало бути п’ять крихітних пальчиків тощо. Потім були роки навчання у художній школі. Своєю першою, головною наставницею, яка заклала ази живопису і показала, в якому русі маю рухатися, вважаю Оксану Кравченко. Вона не шкодувала ні сил, ні часу, ми багато працювали не лише в школі, а й на пленерах. А на мої жанрові вподобання у студентські роки великий вплив справив професор Володимир Осійчук. Під його орудою я захопилась академічним, реалістичним живописом. Так волію писати і сьогодні.
    Реалістичні портрети, пейзажі, натюрморти, ілюстрації прикрашають оселю молодої художниці та викладачки. Багато серед її робіт зображень коней – цими граційними тваринами захоплюється з дитинства. І жартує, що для полотен вже немає місць на стінах, адже пише плідно та продуктивно. Якимось дивом їй вдається це поєднувати з материнськими клопотами – синочку Тимуру незабаром має виповнитися три роки. Що цікаво: в переважній більшості випадків пише Аліна Вікторівна вночі – тоді ніщо не відволікає від творчого процесу, в який можна сповна зануритися. Час збігає непомітно, іноді на написану картину вже проливає свої перші промені сонце.
  • Але я не втомлююсь від цього, займатися живописом – це насолода, радість, це моє життя. Мене розуміє та підтримує чоловік, він вже знає, що найкращий подарунок для мене – пензлі та фарби. Мені ще потрібно багато вдосконалюватися, розвиватися, є над чим працювати. Мрію про персональну виставку та вступ до Спілки художників. А гран-прі, перемога на конкурсі подарували впевненість у своїх силах і бажання творити ще більше, – розкриває плани та задуми Аліна Урунова.
    Юлія РАЗАНОВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені