Пончики «Інтермеццо» від філолога-атовця

Михайло Жилін, переселенець з Донецька, ветеран ООС, відновившись після важкого поранення, пройшов тримісячне навчання за програмою з підприємницької діяльності для ветеранів та відкрив у Вінниці новий культурний заклад швидкого харчування – майстерню пончиків «Intermezzo Donuts».

У Донецьку Михайло працював завідувачем трупи міського драмтеатру. З початком російської агресії чоловік пішов добровольцем на фронт, а влітку 2015 року між Авдіївкою та Горлівкою йому наскрізь прострелили легеню. Одначе завдяки лікарям та підтримці своїх побратимів боєць зумів знову «піднятися на ноги». Після поранення дорога в армію та додому в рідний Донецьк для Михайла була вже закрита. Тому пропозиція попрацювати на кафедрі української літератури Донецького національного університету ім. В. Стуса, який перебрався до Вінниці, вчорашній військовий сприйняв з ентузіазмом (до того ж викладацька робота ще з дитячих літ була омріяною для молодого чоловіка). Одначе розчарування професією не забарилося.

Після кількох років викладання у виші наш герой вирішив спробувати себе в новій сфері – підприємництві. Пройшов спеціальне навчання для ветеранів ООС, під час якого його гастропроєкт «Пончики «Інтермеццо» визнали одним з найкращих і профінансували грантовими коштами на суму 153 тис. грн на реалізацію власної справи. Випікання пончиків зацікавило Михайла після розмови з поетом Сергієм Татчиним, який несвідомо підказав колишньому військовому бізнес-ідею виготовлення солодких смаколиків.

– Своє маленьке кафе ми назвали «Інтермеццо», бо це назва відомої новели Михайла Коцюбинського, який народився й жив на Вінниччині. Звісно, пекарня пончиків – це не якесь ноу-хау, але ми плануємо наповнити заклад цікавими й корисними громаді проєктами. До того ж це соціально орієнтована кав’ярня, навіть робочі місця ми найперше пропонуватимемо переселенцям і ветеранам, – розповів Михайло Жилін. – Тим, хто пройшов війну, непросто знайти роботу, адже їм важко працювати на когось, а тому можливість відкриття власної справи – це шанс реалізувати себе і одночасно пройти реабілітацію.

– Цей рік ми заледве пережили, якщо вести облік від найпершого локдауну, – бідкається підприємець. – Наші основні клієнти – це молодь і школярі, а оскільки всі навчальні заклади постійно на карантині, то і прибутків марно очікувати. Але сподіватимемося на краще, колись же ця пандемія має скінчитися…

Рецепт пончиків власники майстерні не запозичували, а винайшли свій. Спочатку планували продавати смаколики в коробках по 6 штук, проте згодом концепцію подачі видозмінили, адже поряд розташована школа та вищий навчальний заклад, і учнівська когорта є чи не основними клієнтами майстерні. Нині придбати пончик можна поштучно і за прийнятну ціну. Пухкі, ароматні, з хрумкою скоринкою пончики століттями залишаються одним з найпопулярніших десертів у світі, а кухарі продовжують створювати нові варіації цього смаколику. Місце появи на світ першого пончика і досі залишається темою для кулінарних дискусій. Одні вважають батьківщиною цього смаколика Польщу, інші – Німеччину. Власник закладу переконаний, що пончиками, посипаними цукровою пудрою, смакував ще Михайло Коцюбинський, коли писав свої відомі твори «Тіні забутих предків» та «Fata morgana».

У майстерні пончиків Михайло працює разом із дружиною Мирославою, яка також філолог і пліч-о-пліч з чоловіком долає всі труднощі та випробування, які посилає їм доля.

Рецепт пончиків від Михайла Жиліна.

Щоб приготувати пончики, як у пекарні «Intermezzo», візьміть: 600-700 г борошна, 2 склянки води, 0,5 склянки молока, 1,5 ст. л. цукру, 1,5 ч. л. дріжджів, 50 г соняшникової олії, олія для смаження.

Приготування. У теплу воду помістити дріжджі й цукор, додати тепле молоко, розмішати до однорідності й залишити в теплому вологому місці для ферментації на 15 хвилин. В опару додати просіяне борошно і вимісити тісто. Додати соняшникову олію. Тісто повинно бути рідкуватим, але це не повинно вас лякати, така консистенція є оптимальною для ідеальних пончиків. Накрити тісто і залишити його підходити в теплому місці протягом години.  Після цього можна виробляти пончики. Зазвичай виробам надають круглої форми з отвором всередині. Смажити пончики слід у великій кількості розігрітої до 180 градусів олії. Раджу обирати спеціальну олію для фритюру, тоді готові пончики не матимуть специфічного запаху. Смажаться вони швидко, потрібно лише пильнувати, щоб не підгоріли. Готові пончики посипати цукровою пудрою чи полити улюбленим топінгом (джемом).

Улюблена рибна страва – смажений бичок.

Про бичка, як різновид риби, Михайло дізнався від свого товариша, який запросив його порибалити на Сабарів. Рибка чіплялася за гачок безупинно, не менше рибалка був вражений її смаком та простотою приготування. Маленьких бичків Михайло навіть не чистить, просто обвалює в борошні й смажить на пательні.

Пропонуємо вашій увазі ще один рецепт приготування цієї простої рибки.

 Інгредієнти: 2 кг бичків, цибуля 1-2 шт., сіль, борошно, рослинна олія (для обсмажування), свіжий базилік.

Приготування. Рибку потрібно очистити і видалити нутрощі, відрізати при цьому голову і всі плавники. Далі потрібно промити і висушити рибу. Після чого сіль, борошно і перець перемішати в об’ємній посудині. Підготовлені бички опустити в суміш і струснути миску так, щоб риба обвалялась у борошні.

Добре розігріваємо пательню з олією, після цього викладаємо бички одним шаром і обсмажуємо з обох боків до золотистої скоринки. Далі всипаємо в посуд цибулю, попередньо нарізану тоненькими півкільцями, і додаємо базилік. Накрити страву кришкою і смажити до того моменту, коли цибуля не стане м’якою.

Соус сацебелі в домашніх умовах

Інгредієнти: 4 кг помідорів, 1 кг болгарського перцю, 600 г цукру, 3 ст. л. соняшникової олії, 1 ст. л. молотого чорного перцю, 1 ч. л. молотої кориці, 1 пакет приправи хмелі-сунелі, 10 паличок гвоздики (можна менше або взагалі не класти), 4 ст. л. крохмалю, 150 г води, 50 г оцту, 100 г часнику.

Як приготувати соус сацебелі на зиму. Помідори і перець помити та порізати на шматочки. З помідорів вичавити сік на соковижималці, а перець перекрутити на м’ясорубці. Томатний сік і перекручений перець виливаємо в широку каструлю. Додаємо цукор, олію, молотий чорний перець, корицю, хмелі-сунелі і гвоздику. Палички гвоздики треба замотати в марлю, щоб в кінці варіння вийняти. Усю цю суміш варити на слабкому вогні приблизно 40 хв. від моменту, коли вона закипить. Помішувати, щоб не пригорало. В чашку насипати крохмаль і залити водою. Добре перемішати. Вилити крохмаль в томатно-перцеву суміш, додати оцет і розчавлений часник. Перемішати і варити ще 20 хв. Соус одразу погустішає від крохмалю, тому мішати на цьому етапі треба частіше. В підготовлені банки (помиті і пропарені) вилити соус і закатати. Банки із сацебелі перевернути догори дном, накрити рушником і залишити їх до охолодження.

Вікторія МЕЛЬНИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені