Видано український переклад роману француженки з подільським корінням

Три роки тому в нашій газеті вийшла стаття «Я Марі-Франс, дочка українки…», заснована на розповіді французької письменниці Марі-Франс Клер про долю своєї родини. Століття тому її бабусю Марію Добровольську з містечка Липовець та дідуся Зиновія Ямкового з села Синарна Оратівського району революція і більшовицька окупація закинули аж до Франції. Про поневіряння рідних людей, про історичну пам’ять, про гостинність Франції та про пошуки родинного коріння мадам Марі-Франс розповіла у своїй книзі.

Спочатку роман «Cinq zinnias pour mon inconnu» вийшов французькою. Авторка взяла за символ квіти цинії (майорці), які так любила бабуся Марія і вирощувала біля хати в Липівці, а її онучка плекає їх у Франції та присвячує пам’яті загиблих і загублених предків, мріючи покласти ці квіти на віднайдені могили. Твір автобіографічний, хоча деякі деталі та імена змінено. Так, головна героїня й оповідачка зветься Наталі…

А нещодавно ця книга вийшла друком українською мовою під назвою «П’ять майорців для мого незнайомця». Переклали її Яна Вестель і Маркіян Перетятко, надрукувало видавництво «Дух і літера» (м. Київ), а передмову написав відомий український письменник Андрій Курков.

Вітаючи авторку з виходом книги, Світова федерація українських жіночих організацій наводить стислий зміст роману: «Серпень 2014. Наталі зустрічає своїх онуків, які приїхали погостювати на канікули у Прованс. Вони розпитують бабусю про сімейну історію, але їй мало що відомо. Тож вона звертається з запитом у архів Вінниці і дізнається про неймовірні речі… Уночі, доки діти сплять, вона вивчає історію України: Революцію 1917 року, Голодомор, Червоний терор… Вдень пояснює дітям новини про Україну, які показує телебачення : анексію Криму, війну на Донбасі. Так пам’ять про Україну передається молодим поколінням французів».

До речі, мадам Клер дослідила ще не всі відгалуження свого родового дерева. У в книзі реєстрації шлюбів Липовецького собору, що височів колись у центрі міста, є запис за 30 січня 1884 р.: «Жених – Тит Григорович Добровольський, 27 років, дрібний міщанин з міста Липовець, православний, перший шлюб; наречена – Ірина Григорівна Максимович, 20 років, дворянського роду, з села Ситківці, православна, перший шлюб». У Тита й Ірини народились сини Григорій та Іван, дочка Марія і ще одна дочка, яку, як не дивно, теж назвали Марією (тому, певно, що старша Марія померла маленькою). А молодша Марія – це бабуся письменниці…

  Марі-Франс Клер розповідає, що свій роман вона почала писати під впливом подій на Майдані. Адже за незалежну Україну боровся і її дідусь Зиновій Ямковий. Вона досі зберігає подарований ним перстень із тризубом…

– У 2016 р. я відвідала Україну. Під час цієї поїздки відкрила для себе своє коріння, свою родину. Це було неймовірно! У селі Синарна біля Оратова я знайшла імена дідових братів Івана і Костянтина Ямкових, вирізьблені на монументі пам’яті жертв терору. А ще зустріла мого кузена Славика Кисіля – його бабуся Тетяна була сестрою мого дідуся Зиновія…

Але лишилось іще чимало білих плям, чимало квіток-майорців ще не знайшли своїх адресатів. Тит Добровольський помер у Липівці 1922 року в 75-річному віці, але де його могила? Його дружина Ірина прожила трохи довше і навіть писала доньці у 1938-му… Нічого не було відомо і про п’ятьох братів Зиновія Ямкового, яких, кажуть, ув’язнили в радянських таборах…

Відвідавши на прохання письменниці обласний держархів, вдалося з’ясувати, що в її бабусі Марії був ще один брат – Костянтин. Є запис, що він народився в м. Липовець у Тита й Ірини Добровольських у 1906 році. Мадам Марі-Франс дуже здивувалась, бо про його існування не чула. Чи не поме він у дитинстві? Чи вижив у 20-30-і роки? Чому не згадала про нього у своєму листі прабабуся Ірина? Але раптом таки живуть на світі нащадки Костянтина Добровольського? Або нащадки племінників Тита чи його дружини Ірини Максимович-Бірецької? Їхні французьку родичі не полишають надії дізнатись про це.

А що стосується україномовного варіанту книги, то його презентація в Україні за участі авторки та з автограф-сесією відбудеться, як тільки дозволить ситуація з коронавірусом. Наразі ж читачі можуть хіба що замовити «П’ять майорців…» через Інтернет.

Юрій СЕГЕДА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені