Завершився земний шлях письменника Юрія Боярунця

На 68-му році життя відійшов у вічність наш земляк із великим талантом і непростою долею.

Поет, прозаїк, публіцист і журналіст Юрій Олексійович Боярунець народився 15 вересня 1953 р. в Шепетівці на Хмельниччині, де в той час проходив військову службу його батько. Виріс і жив у селі Скоморошки Оратівського району Вінницької області. Служив у морській авіації Північного флоту. Закінчив Харківський авіаційний інститут. Працював інженером на Жулянському машинобудівному заводі, згодом техніком на Скоморошківському цукрозаводі, кореспондентом Оратівської районної газети, інспектором Вінницького управління у справах захисту прав споживачів.

Писати вірші почав з раннього шкільного віку. Прийнятий до лав Національної спілки письменників України у 1986 році. Працював у жанрах поезії, оповідки, есе, публіцистичної прози. Автор збірок віршів «Котилася торба з високого горба», «Вольний вітер з Лугу», «Деформації, або Звідки ж узявся кукіль», «Антика», «Вибір»; книг прози «Очима очевидців. Як «світле майбутнє» будували», «Свідчення присутності», «Книга прози» тощо. Друкувався в численних часописах, зокрема й у нашій газеті, та в колективних альманахах. Лауреат Літературно-мистецька премія «Кришталева вишня» (1995), урядовий стипендіат (1999 р.), «Людина року» Вінниччини за 2000 р. у номінації «Письменник».

«Було незрозуміло,

чому він сперечався,

чому він не зважав,

і завжди – навпаки.

Чому не визнавав,

чому він не вкладався,

де треба манівцем,

він прагнув навпрошки.

Чому не брав у борг

ні славу, ані почесть…

Від себе не втечеш,

а честь, казав, одна.

Він завжди був один…

Чого він, власне, хоче,

який йому резон,

про те ніхто не знав.

Він просто так не міг,

до всього він мав діло.

– Сьогодні, – він сказав, –

середини нема!

Було незрозуміло…

Нікому не боліло.

І тихо, і несміло

в село ввійшла зима».

Здається, цей вірш Юрія Олексійовича під назвою «На селі» є певною мірою автобіографічним.

Юрій Боярунець мав активну патріотичну позицію, був учасником Народного Руху України від його створення до виборення Україною незалежності. Внаслідок нещасного випадку став інвалідом першої групи (втратив пальці на руках), але продовжував писати.

Юрій СЕГЕДА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені