Пора по маслюки

Ці гриби знає переважна більшість населення. Їх, як і опеньки, збирають майже всі. Здавалося б, що може бути простішого! Але…

Років двадцять тому від сусіда, який був завзятим грибником, почув таке: по маслюки не ходить, бо його організм не сприймає їх зовсім, хоча з усіма іншими їстівними грибами жодних проблем немає. Згодом щось подібне чув ще від кількох людей. Як не дивно, у вітчизняній довідковій літературі про ці «вибрики» маслюків не надибав жодного слова.

Аж нарешті у німецьких мікологів зустрів такий поділ цих грибів: їстівними є лише модриновий і жовто-бурий, а зернистий і звичайний – умовно їстівні. Але скільки в нас тієї модрини? І жовто-бурі, по-перше, до найврожайніших не належать, а, по-друге, за смаковими якостями серед маслюків вважаються найгіршими. Основу збору цих видів у наших краях складають зернистий (або літній) і звичайний (або пізній – темнішого кольору і з покривалом знизу шапки). Обидва є слизистими, а такі не всякому організму підходять, хоча шкірка з шапки при перебиранні і знімається. Тому вперше кожній людині куштувати їх треба дуже обережно і в обмежених кількостях.

Ще одне. Молоді сосни ростуть не лише там, де їх посадили, а й там, де виросли самосівом. Тобто на пасовищах, на схилах. Й оскільки нині продовжується масове розорювання земель, з місцями проростання маслюків часто впритул межують поля. А їх, як відомо, без хімії практично не буває. Тому поблизу них ні в якому разі не можна збирати ті делікатеси, бо грибам властиве вбирання в себе всього, в тому числі й найшкідливішого, що потрапляє у грунт.

А загалом маслюки належать до найсмачніших грибів, заради яких часом і варто руки забруднити. Цього року мені вдалося назбирати їх уже наприкінці травня.

Микола КАВУН

На знімках: Маслюк зернистий; «Піднята цілина» під лісочком

Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені